Рішення № 12851589, 14.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.10 р.                     Справа № 16/282                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” м.Київ в особі Донецької обласної Дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “Краматорськ-Торг-Бакалея” м.Краматорськ, Донецької області

про стягнення суми боргу в розмірі 5884823,77 грн. за кредитним договором,

За участю представників сторін :

від позивача: Корягін Є.О. – за довіреністю

від відповідача: Сокольська О.О. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 08.12.2010р. було оголошено перерву до 14.12.2010р., відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2009р. порушено провадження по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” м.Київ в особі Донецької обласної Дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” м.Донецьк до відповідача, Приватного підприємства “Краматорськ-Торг-Бакалея” м.Краматорськ, Донецької області, про стягнення 5884823,77 грн. за кредитним договором, у тому числі суми залишку несплаченого кредиту в розмірі 5290842,00грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 541412,13грн., суми пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості в розмірі 4770,73грн., суми пені за порушення строків погашення відсотків в розмірі 47798,91грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 28.09.2009р. – 10год. 45хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на кредитний договір № 012/11-171/59 від 30.08.2007р., додаток № 1 до кредитного договору, розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нарахована пеня за прострочення платежів.

Відповідач у відзиві від 02.11.2009р. заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність, та, крім того, в порядку ст. 258 Цивільного кодексу України, заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення суми пені.

08.12.2010р. відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою від 10.12.2009р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі, в порядку ст.79 Господарського процесуального кодексу України, до вирішення господарським судом Донецької області справи № 30/176пд про визнання недійсним кредитного договору № 012/11-171/59 від 30.08.2007р.

За результатами розгляду справи № 30/179пд провадження припинено, в порядку ст.ст.79, 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відмовою Приватного підприємства «Краматорськ-Торг-Бакалея» від позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору № 012/11-171/59 від 30.08.2007р., на підставі чого ухвалою від 26.11.2010р. суд поновив провадження у справі № 16/282 та призначив до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

30.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” (Банк) та Приватним підприємством «Краматорськ-Торг-Бакалея» (Позичальник) був укладений кредитний договір за № 012/11-171/59 (далі за текстом – кредитний договір), згідно пункту 1.1. якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині № 1 договору, а Позичальник прийняв на себе зобов’язання належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, які визначені в договорі.

Згідно умов договору, Банк надав Відповідачу кредит у розмірі 6000000,00грн. строком погашення по 28.08.2017р. відповідно до узгодженого графіку погашення заборгованості за кредитом, який є додатком № 1 (нова редакція) до договору.

Відповідно до п.1.5.1. договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до договору), шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок, вказаний в частині № 1 договору.

Нараховані в порядку передбаченому договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів (п.1.5.1.1. договору).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За своєю правовою природою договір № 012/11-171/59 від 30.08.2007р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1.9.1. договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за цим договором. При цьому, виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги.

Крім того, в договорі передбачено, що реалізація положень п.1.9.1. договору є одним із способів виконання боргових зобов’язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін.

Зважаючи на той факт, що за період з вересня 2007р. по березень 2009р. відповідач неналежним чином виконував умови договору та несвоєчасно здійснював передбачені договором платежі, Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.05.09р. за № 11-171/109-758 про сплату в строк до 19.06.2009р. заборгованості по кредитному договору, яка виникла станом на 20.05.09р. Також Банк у вказаній вимозі, з посиланням на п.1.9. договору, повідомив відповідача про наміри достроково стягнути загальну суму боргу, у разі непогашення заборгованості за кредитом у встановлений термін, в примусовому порядку шляхом звернення до суду. Зазначена вимога позивача отримана відповідачем 20.05.09р, про що свідчить підпис на зворотному аркуші вимоги.

Отже, позивач належним чином повідомив відповідача про необхідність виконання прийнятих за договором кредитних зобов’язань та про наміри, згідно п.1.9.1. договору, достроково стягнути загальну суму боргу, у разі непогашення заборгованості за кредитом у встановлений термін. Однак, у визначений у вимозі строк відповідач погашення суми заборгованості за договором не здійснив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Оскільки доказів погашення суми заборгованості по кредитному договору, яка виникла станом на 20.05.09р. (за період з вересня 2007р. по березень 2009р.), відповідачем до матеріалів справи не надано, у позивача, відповідно до п.1.9.1. договору, виникло право вимоги дострокового виконання Відповідачем боргових зобов’язань в цілому.

За розрахунком позивача, залишок несплаченого кредиту за договором становить 5290842,00грн.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи по суті відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, вимоги позивача щодо стягнення суми залишку несплаченого кредиту в розмірі 5290842,00грн. є обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення суми заборгованості за відсотками в розмірі 541412,13грн., суд зазначає наступне:

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Згідно умов договору, Банк надав Відповідачу кредит строком погашення по 28.08.2017р. зі сплатою 12% річних протягом перших 6 місяців кредитування та 16% річних, починаючи з 7 місяця кредитування.

25 вересня 2007р. між сторонами була без заперечень підписана додаткова угода, яка є невід’ємною частиною договору, згідно умов якої встановлена нова відсоткова ставка – 14% річних, починаючи з 7 місяця кредитування.

За період користування кредитними коштами за період вересня 2007р. по серпень 2009р. позивачем відповідно до умов договору були нараховані проценти, які частково були сплачені Відповідачем. З урахуванням здійсненої часткової оплати, за розрахунком позивача, сума заборгованості за відсотками, яка до теперішнього часу не сплачена, становить 541412,13грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за відсотками в розмірі 541412,13грн. підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимоги про стягнення суми пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості в розмірі 4770,73грн., суми пені за порушення строків погашення відсотків в розмірі 47798,91грн., суд зазначає наступне:

Згідно пункту 4.1.1. договору та додатку № 1 до нього, сторони передбачили, що за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно договору.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Вимоги про стягнення суми пені можуть бути заявлені позивачем починаючи з вересня 2008р., оскільки позов наданий до суду у вересні 2009р., тобто у межах строку позовної давності, передбаченої чинним законодавством.

Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом таким, що підлягає задоволенню частково.

Отже, з урахуванням заявленого представником відповідача клопотання про застосування строку позовної давності, вимоги позивача про стягнення суми пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 4694,80грн. за період з 31.10.2008р. по 26.08.2009р.

В іншій частині позовних вимог про стягнення суми пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості суд відмовляє, у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, встановленого для нарахування пені.

В частині вимог про стягнення суми пені за порушення строків погашення відсотків відповідачем був здійснений контррозрахунок пені, з урахуванням положень ст.232 ч.6 ГК України, із якого вбачається, що позивачем невірно здійснено нарахування пені за порушення строків погашення відсотків, та за розрахунком відповідача пеня за порушення строків погашення відсотків повинна складати 42937,40грн. Представник позивача у судовому засіданні погодився з розрахунком відповідача. Дослідивши наданий відповідачем розрахунок, суд визнав його таким, що підлягає задоволенню.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума пені за порушення строків погашення відсотків в розмірі 42937,40грн. за період з 01.11.2008р. по 26.08.2009р.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки спір виник саме з вини останнього.

На підставі ст.ст.258, 267, 525, 549, 553, 554, 615, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” м.Київ в особі Донецької обласної Дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” м.Донецьк до відповідача, Приватного підприємства “Краматорськ-Торг-Бакалея” м.Краматорськ, Донецької області, про стягнення 5884823,77 грн. за кредитним договором, у тому числі суми залишку несплаченого кредиту в розмірі 5290842,00грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 541412,13грн., суми пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості в розмірі 4770,73грн., суми пені за порушення строків погашення відсотків в розмірі 47798,91грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Краматорськ-Торг-Бакалея” м.Краматорськ, Донецької області (вул.19-го Партз’їзду, буд. 30-А, м.Крматорськ, Донецька область, 84301; ЄДРПОУ 30250431) на користь Донецької обласної Дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” м.Донецьк (вул.Ф.Зайцева, б.46, м.Донецьк, 83086; ЄДРПОУ 23346741; МФО 335076, р.р. 29093131) суму залишку несплаченого кредиту в розмірі 5290842,00грн., суму заборгованості за відсотками в розмірі 541412,13грн., суму пені за порушення строків погашення кредитної заборгованості в розмірі 4694,80грн., суму пені за порушення строків погашення відсотків в розмірі 42937,40грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 25478,61рн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,80грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя