Рішення № 12851499, 08.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.10 р.                     Справа № 43/230                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державного підприємства „Спеціалізована державна експертна організація –Центральна служба Української державної будівельної експертизи”, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Київська Русь ХХІ століття”, м. Донецьк

про стягнення суми заборгованості за договором у розмірі 36215,10грн.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: Можарова З.М. за довіреністю №54-10 від 09.09.2010р.

від відповідача: керівник – Болдирев О.В.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 08.12.2010р. з 10:20год. до 10:40год.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Спеціалізована державна експертна організація –Центральна служба Української державної будівельної експертизи”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Київська Русь ХХІ століття”, м. Донецьк про стягнення боргу у сумі 25000грн., інфляційних втрат у сумі 7175грн., 3% річних у сумі 1822,60грн., пені у сумі 2217,50грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про виконання комплексної державної експертизи №445-1-2007 від 10.12.2007р., акт здавання-прийняття робіт від 14.05.2008р., комплексний висновок №78/445 від 13.05.2008р., претензію №2550 від 02.09.2010р., та невиконання відповідачем договірних зобов’язань з оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 11.11.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/230.

Відповідач 18.11.2010р. надав суду заперечення на позовну заяву, в яких підтвердив укладання між сторонами договору №445-1-2007 від 10.12.2007р., підписання акту здавання-прийняття наданих послуг від 14.05.2008р. та заборгованість у сумі 25000грн.; проти стягнення пені заперечив, посилаючись на сплив позовної давності в 1 рік щодо її нарахування.

Позивач 07.12.2010р. надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до пункту 11.1. договору №445-1-2007 від 10.12.2007р., наразі договір продовжує діяти та відповідно до пунктів 7.2., 7.3. договору позивачем нараховано пеню.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, відповідач – визнав основний борг в сумі 25000грн., заперечив проти стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та просив суд застосувати позовну давність до пені.

В судовому засіданні представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством „Київська Русь ХХІ століття” (замовник) та Державним підприємством „Центральна служба Української державної інвестиційної експертизи” (виконавець) був укладений договір про виконання комплексної державної експертизи №445-1-2007 від 10.12.2007р.

Згідно пунктів 1, 2 Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 12.12.2007р. №358 «Про утворення Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація – Центральна служба Української державної будівельної експертизи», позивач є правонаступником ДП «Центральна служба Української державної інвестиційної експертизи».

Відповідно до пункту 1.1. договору, замовник доручив, а виконавець у відповідності із предметом та метою експертизи зобов’язався виконати комплексну державну експертизу проекту будівництва житлового комплексу на вул. Фестивальній, 22 в с. Щасливе Бориспільського району Київської області та здійснити відповідні організаційно-методичні заходи із її проведення. Замовник, в свою чергу, зобов’язався прийняти та сплатити послуги з проведення експертизи, що мають цінову визначеність відповідно до розрахунку вартості експертизи.

Згідно пункту 1.3. договору розрахунок вартості проведення експертизи здійснюється у відповідності із державними нормативними документами шляхом складання розрахунку вартості експертизи (додаток 1).

Надання послуг виконавця складається з таких етапів: передекспертний аналіз проектної документації, проведення комплексної державної експертизи, складання та видача висновку комплексної державної експертизи , які відображаються сторонами у документації: додатках, протоколах, кошторисах, рахунках, актах, що є невід’ємними додатками до цього договору (пункт 1.5. договору).

Загальна вартість послуг з проведення експертизи виконавцем за цим договором у відповідності із розрахунком вартості експертизи становить: 54932,14грн., крім того ПДВ: 10986,43грн., всього: 65918,57грн. (пункт 2.1. договору).

Замовник в строк не більше 10 банківських днів з дня підписання договору зобов’язується у відповідності із виставленим рахунком або цим договором здійснити оплату наданих послуг з передекспертного аналізу проектної документації на користь виконавця згідно з відповідним актом (пункт 2.2. договору).

Замовник зобов’язується перерахувати залишок коштів згідно договору на рахунок виконавця не пізніше 10 банківських днів після підписання акту здавання-прийняття наданих послуг з проведення комплексної державної експертизи (пункт 2.3. договору).

Приймання замовником наданих послуг за договором оформляється актом здавання-прийняття (пункт 3.1. договору).

Замовник зобов’язаний підписати акт одночасно із отриманням висновку комплексної державної експертизи та повернути примірник акту у 3 строк після його підписання (пункт 3.2. договору).

Оформлений висновок комплексної державної експертизи є документом, який підтверджує надання експертних послуг виконавцем за цим договором (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 7.2. договору замовник несе відповідальність перед виконавцем за неналежність виконання умов з оплати вартості замовлених за договором послуг та іншими спільно складеними документами – шляхом сплати пені в розмірі 0,01% від несплаченої суми згідно договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє не пізніше, ніж до 31.12.2007р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами передбачених ним зобов’язань (пункт 11.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, договір підписаний обома сторонами без розбіжностей, на момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову. Сторонами погоджено всі істотні умови договору.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивачем проведено комплексну держану експертизу проекту будівництва житлового комплексу на вул. Фестивальній, 22 в с. Щасливе Бориспільського району Київської області, що підтверджується актом здавання-прийняття робіт від 14.05.2008р. у сумі 65918,57грн. та комплексним висновком №78/445 від 13.05.2008р.

Вказаний акт підписаний представниками сторін без зауважень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору та прийняттям відповідачем цих послуг в об’ємах, якістю та вартістю визначених в акті.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з умов договору, сторонами передбачений остаточний розрахунок протягом 10 банківських днів після підписання акту здавання-прийняття наданих послуг з проведення комплексної державної експертизи, у даному випадку відповідач був зобов’язаний розрахуватись до 28.05.2008р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Свої зобов’язання відповідач, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав.

Згідно акту здавання-прийняття робіт від 14.05.2008р. та банківської виписки за 17.01.2008р. у сумі 11918,57грн., за 31.01.2008р. у сумі 9000грн., за 01.02.2008р. у сумі 20000грн., відповідачем частково сплачено надані послуги, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 25000грн.. Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано. Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд вважає доводеною заборгованість у сумі 25000грн.

Також, за порушення строків оплати наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2217,50грн. на підставі пунктів 7.1., 7.3. договору, з розрахунку 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом.

Так, ГК називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 2 ст.549 ЦК України особливістю штрафу визнає те, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частина 3 ст.549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Встановлена в пункті 7.3. договору неустойка підпадає під визначення штрафу, яке наводяться в ч.2 ст.549 ЦК України, а не пені, як помилково визначено сторонами. Останнє не є підставою для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Як не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені те, що заявлена сума за своєю правовою природою фактично є штрафом, оскільки позивач посилається як на підставу застосування до відповідача певного виду відповідальності саме на пункт 7.3. договору, а вже потім доходить до хибного висновку, що розмір штрафної санкції слід розраховувати з розрахунку 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення.

За таких обставин підставою, яка породжує обов'язок сплатити штраф, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати наданих послуг, то суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування позивачем передбаченого пунктом 7.3. договору штрафу.

Однак, розмір штрафу у даному випадку буде складати 2,50грн., 25000грн. (борг) х 0,01% (відсоток від суми боргу, передбачений в договорі).

Між тим, згідно із ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 05.11.2010р., а право позивача застосувати до відповідача штраф за прострочку оплати наданих послуг виникло з 29.05.2009р., судом встановлено, що позивачем порушений встановлений ст.258 ЦК України строк в один рік позовної давності за вимогою про стягнення пені (фактично штрафу).

За приписом п.5 ст.267 ЦК України суд може поновити пропущений строк позовної давності, якщо визнає поважними причини пропуску такого строку. В такому випадку порушене право підлягає захисту.

При цьому, поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне пред’явлення позову до суду неможливим або ускладненим.

Відповідного клопотання про поновлення строків позовної давності позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого строку в один рік позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення пені (фактично штрафу) судом не встановлено.

Згідно із п.4 ст.267 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, а відповідач заявлено про її застосування, вимоги позивача про стягнення пені (фактично штрафу) у сумі 2217,50грн. підлягають залишенню без задоволення.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 7175грн. та 3% річних у сумі 1822,60грн., де періоди нарахування з 29.05.2008р. по 01.11.2010р.

Судом перевірено вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 7175грн., 3% річних у сумі 1822,60грн., та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат, 3% річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.267, 258, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 901, 907 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства „Спеціалізована державна експертна організація –Центральна служба Української державної будівельної експертизи”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Київська Русь ХХІ століття”, м. Донецьк про стягнення боргу у сумі 25000грн., інфляційних втрат у сумі 7175грн., 3% річних у сумі 1822,60грн., пені у сумі 2217,50грн., задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київська Русь ХХІ століття” (83000, м. Донецьк, пр. 25-річчя РСЧА, 1-в, ідентифікаційний код 24455082) на користь Державного підприємства „Спеціалізована державна експертна організація –Центральна служба Української державної будівельної експертизи” (01113, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, ідентифікаційний код 35691621) борг у сумі 25000грн., 3% річних у сумі 1822,60грн., інфляційні втрати у сумі 7175грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 340,42грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 221,84грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 2217,50грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 0812.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.84 ГПК України підписано 13.12.2010р.