Постанова № 12835617, 01.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2010                                                                                           № 52/267

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Гаркавенко С.В. (довіреність №Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010р.)

від відповідача –Мазурок О.І.(довіреність №155/1/23-2067 від 31.05.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП "Київжитлоспецексплуатація"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2010

у справі № 52/267 ( .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   КП "Київжитлоспецексплуатація"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 27314,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 р. у справі №52/267 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5206,95 грн. боргу, 806,18 грн. інфляційних втрат, 218,82 грн. три проценти річних, 1082,84 грн. пені, 273,15 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20000,00 грн., провадження припинено.

Рішення мотивоване тим, що вказана заборгованість була частково сплачена в сумі 20000,00 грн., проте, оскільки відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання по оплаті спожитої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №338282 в сумі 5206,95 грн., то в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а також, враховуючи, що відповідачем було прострочено виконання зобов’язання по сплаті суми основного боргу, з нього підлягають стягненню 806,18 грн. інфляційних втрат, 218,82 грн. 3% річних та пеня передбачена умовами вищевказаного договору в розмірі 1082,84 грн..

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі №52/267 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 51,74 грн. інфляційних втрат, 83,12 грн. 3% річних, 568,00 грн. пені, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та неналежно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Господаський суд міста Києва порушив п.3 ст. 84 ГПК України та відхилив докази і пояснення відповідача про нелегітимність нормативних актів та тарифів за якими нараховувалась вартість теплової енергії, а також суд не звернув уваги на надані відповідачем розрахунки, з яких вбачається переплата останнього за спірний період.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, посилаючись на те, що при розгляді справи суд всебічно та повно дослідив всі обставини справи. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 по справі №52/267 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.01.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" – позивачем та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» - відповідачем було укладено договір №033-8282-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві. абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. п. 2.2.1., 2.2.2., 2.3.2., 2.3.3. позивача було зобов'язано постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію- в період опалювального сезону: гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах визначених у додатку № 1 до Договору. Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, передбачених п. 3.1.7. Договору.

Відповідач відповідно до умов вказаного Договору, зобов'язувався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які передбачені додатком № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, а також своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Крім того, відповідача було зобов’язано виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені у додатку № 4 до Договору та додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії згідно додатку № 7 до Договору.

Пунктами 1, 2, 4, 5 додатку 4 до Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно з Законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації», та кількості годин/діб роботи тепловикористовуючого обладнання «Абонента» в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою «Абонентом» кількістю теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 1, за адресою: вул. Жилянська, 63, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ).

Згідно п. 5.1 Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2009 р. по 01.05.2010 р. у розмірі 25206,95 грн.

Однак, відповідачем було надано свій розрахунок, де він вказує, що позивач за період з 01.12.2008 р. по лютий 2009 р. застосовував тарифи передбачені нечинними розпорядженнями, що й спричинило завищення вартості спожитої теплової енергії за вказаний період, що в свою чергу впливає на кінцеве сальдо розрахунків та суму боргу станом на 31.10.2010 р.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з табуляграм АЕК «Київенерго», що наявні в матеріалах справи, в період з 01.12.2008 р. по 10.02.2009 р. вартість спожитої теплової енергії позивачем було визначено за тарифами затвердженими Розпорядженнями викового органу Київської міської ради (КМДА) №1662, №1663 від 27.11.2008р., №1780/1 від 25.12.2008 р., №127, №128 від 05.02.2009 р..

Проте, вказані розпорядження були скасовані Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 р., № 65/2009 від 03.02.2009 р., №76/2009 від 09.02.2009 р., як такі, що не відповідають законам та Конституції Україні.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Таким чином, розпорядження, визнані Указом Президента такими, що суперечать законодавству, не можуть застосовуватись судом з дати їх прийняття.

Також слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2010 р. у справі №2а-9776/09/2670 за позовом АЕК «Київенерго» до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання незаконним та скасування припису від 23.07.2009 р. №80 «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін», встановлено порушення АЕК «Київенерго» державної дисципліни цін в частині застосування вільних тарифів та теплову енергію за період з 01.11.2008 р. по 01.03.2009 р. затверджених Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1662 від 27.1 1.2008 р., №1780/1 від 25.12.2008 р., №127 від 05.02.2009 р., в позові АЕК «Київенерго» відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, в період з 01.12.2008 р. по 10.02.2009 р. слід застосовувати тарифи встановлені попереднім розпорядженням №86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ним Кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦУ України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги зазначених норм та перевіривши розрахунок відповідача, погоджується з ним, виходячи з наступного.

При зверненні до суду першої інстанції за примусовим стягненням з відповідача боргу по договору №033-8282-9 від 01.01.1999 р., позивач повинен був користуватися чинним законодавством України та відкоригувати суму боргу для примусового стягнення її з відповідача (з урахуванням переплати за попередній сезон).

Таким чином, позивач зайво нараховав відповідачу (за грудень 2008 - лютий 2009 р.) 9163,67 грн., а саме: за грудені 2008 р. позивачем нараховано 4928,21 грн., але правомірно було нарахувати 1804,07 грн., за січень 2009 р. нараховано 6378,12 грн., але правомірно було нарахувати 2135,64 грн., за лютий 2009 р. нараховано 3526,95 грн., але правомірно було нарахувати 1729,93 грн.

Отже, оскільки, позивач неправомірно застосовував нечинні Розпорядження та незаконні тарифи, то зайво нараховано відповідачу 9163,67 грн..

Як вбачається з Розрахуну вартості фактично спожитої теплової енергії та здійснених оплат за теплову енергію по Договору №033-8282-9 від 01.01.1999 р., що міститься в матеріалах справи, відповідачем повністю сплачено позивачу вказане нарахування, враховуючи, що буде зроблено перерахунок і зайво сплачена сума буде зарахована в оплату за теплову енергію в майбутній період, але в розрахунках за спірний період позивачем не була врахована переплата за попередній період.

Отже, за спірний період відповідач розрахувався з позивачем повністю та існує переплата в розмірі 3956,73 грн.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем було частково сплачено борг за спожиту теплову енергію в сумі 20000,00 грн. та винесено рішення про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5206,95 грн.

За таких обставин, судова колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає, що в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5206,95 грн. слід відмовити.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача пені, але оскільки судом першої інстанції не було враховано переплату відповідача за теплову енергію за попередній період в сумі 9163,67 грн., колегія суддів не погоджується з вказаним розміром стягнутої пені.

Перевіривши контррозрахунок пені відповідача, що наявний в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з ним та вважає що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 568 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з п. 7 додатку №4 до Договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Крім того, позивач просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 5257,58 грн. та 3% річних в розмірі 1305,98 грн..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, але оскільки судом першої інстанції не було враховано переплату відповідача за теплову енергію за попередній період в сумі 9163,67 грн., колегія суддів не погоджується з вказаним розміром стягнутих інфляційних втрат та 3% річних.

Перевіривши контррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідача, що наявний в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з ним та вважає що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51,74 грн. інфляційних втрат та 83,12 грн. 3% річних, враховуючи наступне.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обгрунтував апеляційну скаргу належним чином, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.09.2010 р. – скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу та зміні в частині розміру пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. п. 2 ч. 1 ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст.104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 08.09.2010 р. у справі №52/267 скасувати в частині стягнення з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» основного боргу в сумі 5206,95 грн.. В іншій частині рішення змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (04080, м. Київ, вул. Артема, 58/2Д, код 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) пеню у розмірі 568 (п’ятсот шістдесят вісім) грн., інфляційні втрати у розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 83 (вісімдесят три) грн. 12 коп.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20000 грн..

Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (04080, м. Київ, вул. Артема, 58/2Д, код 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 51(п’ятдесят одна) грн. державного мита, 6 (шість) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (04080, м. Київ, вул. Артема, 58/2Д, код 03366500) 51 (п’ятдесят одну) грн. за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

Справу №52/264 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді