Постанова № 12835597, 06.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2010                                                                                           № 30/249

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Л.І.Т. Груп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2010

у справі № 30/249 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Л.І.Т. Груп"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   зобов"язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2010 р. у справі № 30/249 відмовлено ТОВ „Л.І.Т. груп” у задоволенні позову про зобов’язання ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” укласти договір.

Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку .

Як встановлено матеріалами справи, 27.12.07. сторонами укладено договір № 071227-83/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, за умовами якого якого лізингодавець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток № 2 до договору), далі –майно, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно специфікації до договору, визначено найменування, модель, ціну одиниці майна та кількість, а саме: автомобіль Chevrolet (колір –сріблястий металік, об’єм двигуна –1799 куб. см), модель Lachetti Седан CDX X4CK47JR, ціна одиниці 79300,00грн. без ПДВ, кількість –1шт., вартість без ПДВ –79300,00грн.; додаткове обладнання: магнітола JVC KDG 227, ціна одиниці 750,00грн. без ПДВ, кількість –1шт., вартість без ПДВ –750,00грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов’язання відповідача вчинити дії, мотивуючи вимоги тим, що умовами договору передбачено право позивача придбати у власність (викупити) майно. Про свій намір отримати спірне майно у власність ТОВ “Л.І.Т. груп”неодноразово повідомляло ТОВ “ВіЕйБі Лізинг”, що підтверджується листами № 484 від 08.12.09. та № 88 від 12.03.10., але як зазначає позивач, ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” від укладення договору купівлі-продажу спірного майна ухиляється, посилаючись на втрату ТОВ “Л.І.Т. груп” права на укладення договору купівлі-продажу.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що позивач звертався до відповідача із листом № 484 від 08.12.09. про бажання достроково викупити об’єкт лізингу в грудні 2009 року після підписання сторонами акту звірки розрахунків та сплати визначеної сторонами суми, але у відповідь на зазначений вище лист, ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” своїм листом № 3398 від 30.12.09. повідомило ТОВ “Л.І.Т. Груп” про те, що у зв’язку із заборгованістю по штрафним санкціям, ТОВ “Л.І.Т. ГРУП” втрачено право на придбання предмету лізингу у власність, на умовах, визначених у ст. 17 договору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.10. у справі № 20/149 встановлено, що у зв’язку з тим, що строк користування майном –предметом лізингу, закінчився, як і дія договору, а матеріали справи не містять доказів викупу (придбання у власність) лізингоодержувачем предмету лізингу, в зв’язку з чим ТОВ “Л.І.Т. груп” зобов’язано повернути ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” майно –об’єкт фінансового лізингу (автомобіль Chevrolet Lachetti, 2007 року випуску, державний номер АА 9176 ЕТ). Крім того, судом встановлено, що сторонами договору було чітко передбачено, що позивач може викупити спірне майно лише під час дії договору № 071227-83/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 27.12.07. Враховуючи те, що строк дії договору № 071227-83/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 27.12.07. закінчився 16.02.10., а умовами зазначеного договору чітко передбачено, що позивач має право придбати у власність спірне майно у відповідача лише під час дії даного договору, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Заперечуючи проти рішення, позивач звертає увагу на те, що господарський суд припустився помилки вказавши, що право на викуп автомобілю позивач мав реалізувати в період дії договору лізингу, не врахував неодноразові звернення до відповідача укласти договір, взявши до уваги лише строк звернення, з відповідними вимогами, до суду, чим фактично зменшив строк позовної давності, що є грубим порушенням.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно п. 1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, в редакції Закону від 11.12.2003, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” та п. 17 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу передбачено, що право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Відповідно до ст. 8 цього Закону, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлю-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

Відповідно до умов договору (п.17) позивач більш ніж місяць до закінчення строку дії договору звернувся з листом про підписання акту звірки для визначення розміру несплачених платежів, необхідного для дострокового викупу об’єкту лізингу та укладання договору купівлі-продажу, факт отримання пропозиції підтверджується відповідями відповідача. Проте, відповідач повідомив, що позивач втратив право на придбання предмету лізингу у власність на умовах укладеного договору в зв’язку з несплатою штрафних санкцій. В той же час, відповідач не заперечував щодо придбання позивачем автомобілю, для чого останньому пропонувалося повторно звернутися до відповідача.

Апеляційною інстанцією досліджено, що відповідач не виконав договірних зобов'язань та не приступив до оформлення документів, необхідних для посвідчення права власності на майно, що є об'єктом лізингу, оскільки з наданих позивачем документів( акт звірки, виписки банку про рух коштів) вбачається відсутність, на момент звернення та дії договору, заборгованості по сплаті лізингових платежів та штрафних санкцій. Таким чином, відмовляючи позивачу у викупи автомобілю, відповідач належним чином не обґрунтував наявність боргу та неможливість придбання предмету лізингу на умовах договору. Відсутність зобов’язань щодо сплати штрафних санкцій підтверджується ухвалою господарського суду № 3/29 від 28.01.2010, якою припинено провадження у справі за позовом ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” до ТОВ „Л.І.Т груп” про стягнення 1921,20грн., на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд припустився помилки, посилаючись на встановлені у справі № 20/149 обставини господарським судом, оскільки (аркуш 3-4 постанови) Вищий господарський суд України, що переглядав справу в порядку касаційного провадження, погодився з висновками Київського апеляційного господарського суду про те, що ТОВ „Л.І.Т груп” не втратив права на придбання предмету лізингу у власність на умовах, визначених договором.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.99, ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ „Л.І.Т. груп” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2010 року № 30/249 скасувати.

Прийняти нове рішення: Зобов’язати ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” укласти із ТОВ „Л.І.Т груп” договір купівлі-продажу автомобіля Chevrolet Lachetti седан CDХ Х4СК47 JR 2007 року, номерний знак АА9176 ЕТ на умовах визначених договором фінансового лізингу № 071227-83/ФЛ-Ю-А від 27.12.2007р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”( 04119 м. Київ вул. Дегтярівська 21-г, ідент.код 33880354, р/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” м. Київ, МФО 321637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т груп”( 01021 м. Київ вул. Грушевського 28/2, н/п № 43; р/р 260083010735 в ЗАТ „Пройм Банк”, МФО 300699, ідент.код 32248932) державне мито за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 1003,10грн.(тисяча три грн.. 10коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.236,00 грн.(двісті тридцять шість грн..00коп.)

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.12.10 (відправлено)