Постанова № 12835594, 30.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010                                                                                           № 27/413

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача:                    Шкапов А.М. – довіреність від 19.06.2010 р.

                              Петрик С.А. – довіреність від 19.06.2010 р.

відповідача:                    Ластовін О.С. – довіреність від 01.09.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста вода-М"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.10.2010

у справі № 27/413 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста вода-М"

до                                                   Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"

про                                                   стягнення 276 942,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Чиста вода-М” (далі – ТОВ “Чиста вода – М”, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація” (далі – АТ “Українська автомобільна корпорація”, відповідач) про стягнення 230 926,08 грн. – основного боргу, 37 926,61 грн. – інфляційних збитків та 8 089,86 грн. – 3 % річних за договором на виконання підрядних робіт № 16/08 від 16.08.07 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у відповідності з укладеним між позивачем та відповідачем договором позивач виконав на об’єкті відповідача ремонтно-будівельні роботи. Виконані роботи відповідач прийняв та оплатив частково і станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за виконані роботи становила 230 926,08 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 8 089,86 грн. та інфляційні збитки у розмірі 37 926,61 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач не визнав вимоги позивача з підстав того, що ремонтно-будівельні роботи були виконані позивачем неякісно, виявлені при прийнятті робіт недоліки не були усунуті.

Позивач, 14.09.2010 р. уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 161648,76 грн., збитки від інфляції у розмірі 45100 грн. та 3% річних у розмірі 11860,54 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України судом першої інстанції позов був розглянутий з урахуванням вказаного уточнення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 р. у справі №27/413 у задоволенні позову було відмовлено повністю. Одночасно стягнуто з ТОВ “Чиста вода – М” на користь АТ “Українська автомобільна корпорація” витрати на проведення судової експертизи у розмірі 10 005 грн.

Не погодившись з рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що при винесенні спірного рішення суд не дослідив чи дійсно позивачем виконувались роботи, які потребують складання актів на приховані роботи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Ухвалою від 08.11.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 30.11.2010 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

16.08.2007 року між ТОВ “Чиста вода – М” (надалі – генпідрядник) та АТ “Українська автомобільна корпорація” (надалі – замовник) було укладено договір на виконання підрядних робіт № 16/08 (надалі – договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а генпідрядник приймає на себе обов’язок виконати ремонтно-будівельні роботи малярно-рихтовочної дільниці АФ “Універсал-Авто” за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 19.

Відповідно до п. 1.2 договору комплекс робіт виконується генпідрядником з матеріалів генпідрядника, власними силами, обладнанням із залученням власних машин, механізмів, транспорту, працівників в кількості, необхідній для своєчасного і якісного виконання робіт, а у необхідних випадках із залученням субпідрядних організацій. Замовник може на свій розсуд взяти постачання матеріалів.

Згідно із п. 2.1 договору строки виконання робіт визначені в графіку виконання робіт (додаток № 2), і визначаються з дати перерахування замовником на рахунок генпідрядника першого щомісячного платежу по закупівлі матеріалів та конструкцій для забезпечення виконання запланових у даному місяці робіт.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість робіт виконуємих генпідрядником по даному договору визначається договірною ціною, яка погоджена протоколом договірної ціни (додаток № 1) та відомістю обсягів та вартості робіт (Додаток № 2) і складає: 4368224, 00 грн.

Відповідно до п. 9.1 договору здавання виконаних генпідрядником робіт здійснюється щомісячно до 25 числа і оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3).

Позивач стверджує, що ним було направлено на адресу відповідача для підписання акт приймання виконаних підрядних робіт № 48 за березень 2008 року на суму 230926,80 грн. Відповідач акт не підписав, у зв’язку із чим позивач підписав зазначений акт у односторонньому порядку.

11.04.2008 року відповідач направив на адресу позивача лист № 270/19 від 08.04.2008 року, відповідно до якого повідомляв позивача про дострокове розірвання договору та просив звільнити будівельний майданчик у 10-денний термін.

Сторони наголосили, що не вважають договір на виконання підрядних робіт № 16/08 від 16.08.2007 року розірваний та він продовжує діяти.

Крім того, 10.04.2008 року відповідач направив на адресу позивача лист № 265/18, відповідно до якого просив позивача надати для підписання акти прихованих робіт.

03.02.2009 року позивач повторно направив на адресу відповідача акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 230296, 00 грн.

У відповідь відповідач листом № 76/18 від 13.02.2009 року повідомив позивача, що відмовляється підписати вищезазначений акт, оскільки роботи виконані з недоліками та мають істотні дефекти.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно із ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року на підставі клопотання відповідача було призначено судову будівельно-технічну експертизу на розгляд якої поставлені наступні питання:

- Чи відповідає стан підлоги малярно-рихтувальної дільниці Автосервісної філії “Універсал-авто” Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація”(м. Київ, вул. Туполєва, 19) технічним нормам?

- Якщо не відповідає, то які є відступи від технічних норм та які їх причини (порушення будівельних норм та правил при влаштуванні підлоги чи порушення правил її експлуатації)?

- Якщо не відповідає, то яка вартість будівельних робіт, необхідних для усунення невідповідності?

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №10394/10395 від 30.06.2010 року встановлено, що фібробетонне покриття підлоги у нежилій будівлі малярно-рихтувальної дільниці АФ “Універсал-Авто” АТ “Українська автомобільна корпорація” по вул. Туполєва, 19 у м.Києві не відповідають вимогам нормативних документів. Вартість будівельних робіт по ремонту фібробетонного покриття підлоги у нежилій будівлі малярно-рихтувальної дільниці АФ “Універса-Авто”АТ “Українська автомобільна корпорація”по вул. Туполєва, 19 у м. Києві, станом на момент проведення дослідження, становить 90124 грн., що було враховано позивачем і зменшено позовні вимоги.

В рамках виконання договору від 16.08.2010 р. позивач виконував роботи не лише по облаштуванню покриття підлоги з фібробетону, а й великий обсяг інших робіт. Зокрема в п. 3.1. зазначено, що повна вартість всіх робіт за даним договором становить 4368224,00 грн. Тому, застосування п. 9.4, в частині передачі замовнику актів на приховані роботи не стосується тих видів робіт, на які за діючими будівельними нормами надання таких актів не вимагається. Під час виконання облаштування фібробетонного покриття підлоги приховані роботи відсутні в принципі, оскільки фібробетонне покриття виконується на черновнову підлогу. Приховані роботи виконуються при спорудженні саме черновного полу. Посилання суду в своєму рішенні на п. 9 Державної будівельної норми №А.3.1.-5-96 “Організація будівельного виробництва” як на підставу обов’язковості складання актів на приховані роботи є недоречним, оскільки дана норма вказує на протилежне.

В пункті, який цитується судом зазначено, що акти прихованих робіт складаються для основи під підлоги на ґрунті. Що стосується виконання перевірки конструктивних елементів підлог перед влаштуванням наступних її шарів, то такий вид робіт нами не здійснювався, оскільки фібробетонне покриття – це є останній облицювальний шар підлоги, вказаний шар влаштовується на Чернову підлогу, яку було виконано заздалегідь, заактовано та оплачено з боку Відповідача, ще до початку переговорів по влаштуванню фібробетонного покриття.

Тобто, предметом спору є оплата робіт не по будівлі підлоги, а облицювання вже існуючої підлоги. Вказаний факт також підтверджується висновками будівельно-технічної експертизи, де до вказаних робіт застосовуються вимоги СНиП 3.04.01-87 “Изоляционные и отделочные материалы”, тобто не спорудження нових підлог, а облицювання вже існуючої підлоги.

В даному випадку, суть спору полягає в стягненні оплати за влаштування саме останнього облицювального шару підлоги. Влаштування всіх попередніх шарів підлоги, було прийнято відповідачем за актами приймання виконаних робіт без зауважень та оплачено. Вказані акти не були надані в першій інстанції, оскільки під час судового процесу суд погодився, що на вказані роботи по облицюванню підлоги, складання актів прихованих робіт не вимагається.

В ході судового розгляду призначалась судову будівельно-технічну експертизу. Перед експертом порушувались питання щодо відповідності технічним нормам покриття з фібробетону, а про наявність чи обов’язковість складання актів на приховані роботи питання перед експертом взагалі не ставилось. Тобто, ані під час судового розгляду, ані під час досудового листування сторін акти прихованих робіт не були тією обставиною на якій відповідач обґрунтовував свою відмову оплатити виконані роботи. Відповідач мотивував свою відмову оплатити виконані позивачем роботи саме технічним недоліками та зауваженнями до вказаних робіт. Тому при проведенні судової будівельно-технічної експертизи акцент робився саме на відповідність якості фібробетонного покриття вимогам ДБН експерт виявив в роботі певні недоліки, позивач прийняв ці недоліки та зменшив суму позову на відповідну суму, яка дорівнює вартості робіт по усуненню вказаних недоліків.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору субпідряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п.4 ст. 882 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Позивач неодноразово направляв в адресу відповідача акти виконаних робіт, але Відповідач й досі не підписав та не оплатив акти виконаних робіт.

Через відмову Відповідача від підписання актів виконаних робіт, позивач підписав акти в односторонньому порядку та звертається до суду за захистом свого порушеного права на отримання оплати виконаних робіт.

Пунктом 13.3. Договору передбачено: сторона, яка порушила строки передбачені цим договором для виконання грошових зобов’язань, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення від простроченої суми.

Згідно пункту 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Крім цього, згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок наданий позивачем, з урахуванням уточнень до позовної заяви є вірним, тобто відповідач має сплатити позивачу заборгованість у сумі 161648,76 грн., збитки від інфляції у розмірі 45100 грн. та 3% річних у розмірі 11860,54 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі обґрунтовані і підлягають задоволенню, рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Заперечення відповідача щодо часткового погашення ним суми основної заборгованості судом до уваги не приймається з огляду на те, що суд апеляційної інстанції розглядає справу станом на момент прийняття рішення (а.с. 101 ГПК України), а проплата відповідачем була здійснена вже після оголошення сторонам рішення.

Відповідно до статті 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Чиста вода-М” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 р. у справі №27/413 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація” (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 19; код ЄДРПОУ 05482653) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чиста вода М” (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2 а, кв. 43; код ЄДРПОУ 32851349) заборгованість у сумі 161648 (сто шістдесят одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 76 коп., збитки від інфляції у розмірі 45100 (сорок п’ять тисяч сто) грн. та 3% річних у розмірі 11860 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 54 коп., 2186 (дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 09 коп. державного мита за подання позову, 315 (триста п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1093 (одна тисяча дев’яносто три) грн. 05 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Справу №27/413 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.12.10 (відправлено)