Постанова № 12835589, 30.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010                                                                                           № 6/67

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача:                    Стасик О.О. – довіреність від 03.07.2009 р.

відповідача:                    Менюк С.А. – довіреність №01.06.2010 р.;

                              Якобчук А.П. – довіреність №01.06.2010 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2010

у справі № 6/67 ( .....)

за позовом                               Акціонерного товариства Квімісер С.А.

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

про                                                   стягнення 676970,20 Євро, визнання арбітражного застереження таким, що неможливо виконати

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Акціонерне товариство Квімісер (далі – АТ Квімісер, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” (далі – ТОВ “Атем”, відповідач) про стягнення 676970,20 Євро (656344,00 Євро основного боргу, 20626,2 Євро трьох відсотка річних) та про визнання арбітражного застереження (ст. 5.2 контракту) таким, що неможливо виконати.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати вартості товару, придбаного за контрактом № 1407/07 від 14.07.2007 р., та неможливістю вирішити спір на умовах контракту.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив зазначивши, що поставки товару відбувались за контрактом від 09.01.2004 р. № 04/13, жодної поставки за контрактом 1407/07 від 14.07.2007 р. не здійснювалось, а тому позовні вимоги є необґрунтованими. На підтвердження наведених обставин відповідач послався на той факт, що митні декларації містять посилання на контракт № 04/13 як на документ, за яким здійснюється поставка.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2010 р. позов задоволений в повному обсязі. Вирішено стягнути ТОВ “Атем” на користь АТ Квімісер 656344Євро заборгованості, 20626,20 Євро трьох процентів річних, 2209 Євро державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження у справі №6/67.

Відповідач вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, відповідач зазначає, що:

По-перше, суд першої інстанції мав припинити провадження по справі, оскільки даний спір, відповідно до умов Контракту підсудний Міжнародному комерційному арбітражному суду в Стокгольмі;

По-друге, не прийнято до уваги те, що спірні поставки відбувалися виключно на підставі Контракту № 04/13, а не за Контрактом № 1407/07, який зазначений позивачем як підставу позову, і розглядався судом в процесі розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Ухвалою від 29.10.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 23.11.2010 р.

В судовому засіданні 23.11.2010 р. судове засідання відкладене на 30.11.2010 р. в зв’язку з клопотанням відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі в зв’язку з непідсудністю даного спору Господарському суду міста Києва, з огляду на наступне:

Оскільки позивач, обґрунтовуючи підсудність справи господарського суду міста Києва, послався на відсутність у Швеції такої зареєстрованої юридичної особи як Арбітражний суд в Стокгольмі (Міжнародний комерційний арбітражний суд в Стокгольмі), підсудність якого визначена п. 5.2 контракту, на підтвердження чого надав відповідь з Шведського офісу реєстрації компаній, а відповідач наполягав на існування вищевказаної юридичної особи, ухвалою суду від 11.03.2010 р. було зобов’язано відповідача надати докази існування Міжнародного комерційного арбітражного суду в Стокгольмі.

На виконання вимог суду відповідач надав лист посольства Швеції в Україні, відповідно до якого у м. Стокгольмі розташовано Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма, відомий як Міжнародний арбітражний суд Стокгольма. У зв’язку з цим відповідач просить припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України –спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” суд, до якого подано позов з питань, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує (роз’яснення Президії вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608).

Отже, враховуючи невірне викладення у п. 5.2 контракту назви існуючої у Стокгольмі арбітражної установи, суд визнає, що арбітражне застереження (п. 5.2 контакту 1407/07 від 14.07.2007 р.) не може бути виконано, у зв’язку з чим, враховуючи визначені правила територіальної підсудності (ст. 15 ГПК України) спір підсудний господарському суду міста Києва.

За таких обставин клопотання відповідача та апеляційна вимога про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Апеляційну вимогу щодо скасування рішення Господарського суду міста Києва колегія суддів вважає обгрунтованою з наступних підстав:

09.01.2004 між позивачем та відповідачем було укладено Контракт №04/13 (далі Контракт № 04/13), відповідно до якого позивач (продавець за Контрактом № 04/13) продав, а відповідач (покупець за Контрактом №04/13) придбав на умовах EXW-Онда- Quimicer глазур для керамічної плитки.

14.06.2007 р. Акціонерне товариство Квімісер (Quimicer S.A.), Іспанія (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Атем”, Україна (покупець) уклали контракт № 1407/7 (далі - Контракт), відповідно до якого продавець повинен був продати покупцю матеріали, що використовуються для виробництва керамічної плитки (далі – товар), а покупець оплатити товар через 120 днів з дня відвантаження (ст. 1-2 Контракту).

Протягом 2007 – 2008 років продавець поставив, а покупець частково оплатив для керамічної плитки. Доказами даного факту є надані в матеріали справи вантажно-митні декларації.

Позивач стверджує, що за даними деклараціями здійснено поставку Товару саме за Контрактом №1407/7, а покупцем (відповідачем) не проведено оплату за товар поставлений у період з квітня по жовтень 2008 р. на суму 656344 Євро.

Відповідач, в свою чергу, стверджує, що поставки здійснювалися саме за Контрактом № 04/13, про що, також свідчить те, що поставлялась виключно глазур. Також, за твердженням відповідача, жодної поставки за Контрактом № 1407/07 не було, тому заборгованості перед позивачем за даною угодою він не має.

Оглянувши матеріали справи, колегія суддів погоджується з позицією відповідача і вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Доказами того, що всі поставки позивачем здійснені саме за Контрактом №04/13, а не за №1407/07 про оплату яких заявлено позов, є відповідні вказівки на митних деклараціях.

14.06.07 між позивачем та відповідачем було укладено Контракт №1407/07 (далі Контракт № 1407/07), відповідно до якого позивач (продавець за Контрактом № 1407/07) може продати, а відповідач (покупець за Контрактом № 1407/07) може придбати на умовах EXW-Онда-Quimicer різні матеріали для виробництва керамічної плитки.

Оплату за Контрактом № 1407/07 передбачено здійснювати через 120 днів від дати відвантаження.

Жодної поставки за Контрактом № 1407/07 не було.

Підставою для звернення позивача із позовом є невиконання відповідачем Контракту № 1407/07.

Оскаржуваним рішенням задоволено позов з підстав невиконання відповідачем зобов’язань за Контрактом № 1407/07 від 14.06.07, відповідно до п. 1 якого позивач може продати, а відповідач може придбати на умовах EXW-OHfla-Quimicer різні матеріали для виробництва керамічної плитки.

Як вбачається із наданих позивачем доказів щодо невиконання відповідачем зобов’язань, позивач передавав відповідачеві тільки глазур. Тобто той матеріал, продаж якого обумовлена Контрактом № 04/13.

Надані докази, а саме рахунки фактури та листи не містять доказів, що сировину було передано за Контрактом № 1407/07.

Про те, що відповідач отримував від позивача виключно глазур і виключно за Контрактом № 04/13 беззаперечно свідчать митні декларації (копії містяться в матеріалах справи). Зазначені документи вважаємо належними та допустимими доказами, оскільки вони пройшли перевірку уповноваженими державними органами.

Як вбачається із наданих декларацій всі ці поставки відбувалися виключно на підставі Контракту № 04/13.

Натомість, доказів поставки саме за Контрактом № 1407/07, невиконання якого покладено в основу позовної заяви, позивачем не було надано.

Оскільки не було поставок за Контрактом № 1407/07, то і передбаченого п. 2.2 цього Контракту обов’язку по проведенню оплати через 120 днів від дня відвантаження у відповідача не виникло.

З огляду на те, що обов’язок по здійсненню оплати з підстав, заявлених у позові, у відповідача не виник, то суд безпідставно задовольнив вимогу позивача щодо стягнення несплачених коштів за Контрактом № 1407/07.

При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, про те що у відповідача виник борг за Контрактом № 1407/07 без дослідження відповідних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З зазначеного вбачається, що позивачем до позовної заяви повинні були додані документи (докази) які б підтверджували те, що у відповідача існує борг перед позивачем за придбану за Контрактом № 1407/07 продукцію.

Однак, при поданні позовної заяви позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність боргу у Відповідача перед Позивачем саме за вказаним Контрактом, незважаючи на це, без дослідження всіх необхідних доказів, суд дійшов висновку про наявність боргу, що свідчить про порушення судом ст.ст. 4-7, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Відповідач визнав заборгованість, що начебто вбачається з електронних повідомлень. Однак, таке твердження не відповідає дійсності та не повинно було братися судом до уваги.

Відповідно до ст. 145 Цивільного кодексу України та ст. 62 Закону України “Про господарські товариства”, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Відповідно до Статуту відповідача, виконавчий орган очолюється директором, якому належить виключне право на вчинення дій від імені Відповідача, в тому числі і право підписання договорів, актів, листів, комерційних пропозицій та інше. З огляду на це право визнання боргу або його невизнання також належить директору.

Отже, твердження щодо визнання відповідачем боргу є необґрунтованим, оскільки документів які б визнання відповідачем, в особі свого уповноваженого представника, боргу суду не надано та не досліджено, що також свідчить про порушення судом ст.ст. 4-7, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, апеляційна скарга в частині вимоги про припинення провадження у справі на підставі ст. 81 ГПК України є безпідставною, тому в цій частині задоволенню не підлягає. Обґрунтованою є вимога викладена в апеляційній скарзі щодо задоволення позову в частині стягнення заборгованості, в зв’язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне рішення скасувати та прийняти нове, рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито при частковому задоволенні вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2010 р. у справі №6/67 та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Квімісер (Іспанія, м. Онда, провінція Кастельйон, Онда-Рібесальбес, п’ятий кілометр, ідентифікацій номер А-4664997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” (01033, Україна, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 19, код 21643937) 1204,74 (одна тисяча двісті чотири) Євро державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №6/67 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.12.10 (відправлено)