Постанова № 12835571, 30.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010                                                                                           № 31/260

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився;

від відповідача 1 -не з’явився;

від відповідача 2 -Черняєва О.М. – представник за дов. № 17 від 12.01.2010р.;

Серьогін С.Ю. – представник за дов. б/н від 13.04.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2010

у справі № 31/260 ( .....)

за позовом                               Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3"

до                                                   Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Святошинського району м. Києва

                                                  Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 58474,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Ліфт-3” (далі – позивач) у червні 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “Галагани” та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (далі – відповідач 2) про стягнення з відповідача 2 на користь позивача 45537,12 грн. основного боргу, 2226,95 грн. 3% річних, 10710,54 грн. інфляційних, 584,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2010р. залучено до участі у справі іншого відповідача – Комунальне підприємство “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва (далі – відповідач 1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. у справі № 31/260 позов задоволено. Стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 45537,12 грн. основного боргу, 2226,95 грн. 3% річних, 10710,54 грн. інфляційних, 584,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2010р. у справі № 31/260 виправлено описку. Так, в описовій частині рішення суду від 08.09.2010р. на четвертій сторінці у першому абзаці слід вважати правильним наступний текст – “За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню та стягненню з відповідача 2, як з правонаступника до якого перейшли зобов’язання щодо виконання умов договору. Викладено пункт 2 резолютивної частини рішення суду від 08.09.2010р. в наступній редакції: “Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва на користь Дочірнього підприємства “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Ліфт-3”, з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі – 45537,12 грн., три відсотки річних у розмірі 2226,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 10710,54 грн., державне мито у розмірі 584,74 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. у справі № 31/260.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального та матеріального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, апелянт зазначив, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва відповідно до рішення Святошинської районної у місті Києві дванадцятої сесії п’ятого скликання №212 від 24.04.2008р. – це самостійна організація, яка не є правонаступником Комунального підприємства “Галагани”.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010р. у справі №31/260, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача 2, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. по справі №31/260 без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва - без задоволення.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання Київського апеляційного господарського суду 30.11.2010р. не з’явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 08.11.2010р. та поштовими повідомленнями №№ 13313214, 13313222.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, позивач та відповідач 1 не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 30.11.2010р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача та відповідача 1 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва – залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 08.12.2007 р. між позивачем (підрядник) та Комунальним підприємством “Галагани” (замовник (правонаступником якого є –відповідач 2)) було укладено Підрядний договір № 16/08 на технічне обслуговування (далі – договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. якого є зобов’язання замовника доручити, а підрядника прийняти на себе зобов'язання, щодо організації та виконання робіт з технічного обслуговування ліфти на об'єктах замовника.

Згідно п. 2.1 договору щомісячна ціна робіт з технічного обслуговування, згідно договору визначена узгодженням сторін 22977,24 грн. ПДВ 20% 4595,45 грн. Розрахунок визначеної щомісячної ціни робіт наведено у додатку № 1 який є невід’ємною частиною цього договору. Всього ціна робіт з ПДВ 20% за місяць складає 27572,69 грн.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.3. договору у кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості. На підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.

Даний договір вступає в силу з 01.01.2008р. і діє до 31.12.2010р. При виконанні договірних зобов’язань сторони керуються діючим законодавством України, ПББЕЛ, “Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні” КД 36.1-001-2000, ГОСТ 22011-95 “Лифты пассажирские и грузовые. Технические условия” і “Особливими умовами” цього договору (п.п. 7.1, 7.2 – договору).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач належним чином виконав свої обов’язки за спірним договором. Так, на виконання умов договору, позивачем в період дії договору було надано відповідачу послуг з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 239838,12 грн., про що свідчать Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: акт № ОУ-0000042 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0000165 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0000300 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0000461 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0000799 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0001014 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0001282 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0001499 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0001606 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0001607 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0001740 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0002066 здачі прийняття робіт (надання послуг), акт № ОУ-0002067 здачі прийняття робіт (надання послуг), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов’язань (наявні в матеріалах справи).

Комунальне підприємство “Галагани” в свою чергу, за виконані роботи розрахувалося частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за спірним договором в сумі 45537,12 грн.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 30.09.2008 р. між Комунальним підприємством “Галагани” та Дочірнім підприємством “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Ліфт-3” було проведено звірку взаємних розрахунків, за результатами якої було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2008р., в якому сторони узгоджено визначили, що заборгованість Комунального підприємства “Галагани” підтверджується наведеними обліковими даними та визначається у розмірі 45537,12 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 45537,12 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

          Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок суми 3% річних та інфляційних, дійшов висновку, що 3% річних підлягають стягненню в сумі 2226,95 грн., а інфляційні в сумі 10710,54 грн.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню та стягненню з відповідача 2, як з правонаступника до якого перейшли зобов’язання щодо виконання умов договору.

Так, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що останній не є правонаступником Комунального підприємства “Галагани”, оскільки відповідно до п.п. 1, 2 рішення Святошинської районної у місті Києві ради від 19.03.2009р. №302 Комунальне підприємство “Галагани” реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва, та встановлено, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва є правонаступником усіх прав і обов’язків реорганізованого комунального підприємства “Галагани”.

Разом з тим колегія враховує той факт, що Позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що відповідач 1 вчинив будь-які протиправні дії, внаслідок яких настали обставини, на яких ґрунтуються позовні вимог. З огляду на зазначене, заявлений позов в частині відповідача 1 є безпідставним та необґрунтованим, а тому колегія відмовляє у його задоволенні.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Так, Господарський суд міста Києва, при виготовленні спірного рішення від 08.09.2010р. допустив помилку в описовій частині та п. 2 резолютивної частини рішення, а саме, помилково вказав найменування та реквізити відповідача 1.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції на підставі ст. 89 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 20.09.2010р. № 31/260 виправив в описовій частині рішення суду від 08.09.2010р. на четвертій сторінці у першому абзаці описку та пункт 2 резолютивної частини рішення виклав в новій редакції.

Проте, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що даною ухвалою не було виправлено описку в описовій частині рішення суду від 08.09.2010р. на другій сторінці у першому абзаці в якому зазначено, що правонаступником Комунального підприємства “Галагани” є Комунальне підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва.

Крім того, відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням апелянта, що заміна відповідача 1 на відповідача 2 в мотивувальній і резолютивній частині рішення свідчить про суттєву зміну рішення та в будь якому разі є підставою для скасування рішення.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 р. та ухвала Господарського суду міста Києва від 20.09.2010р. у справі № 31/260 були прийняті з порушенням норм процесуального права.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач 2 в апеляційній скарзі просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. по справі № 31/260, а справу направити до господарського суду на новий розгляд, проте суд апеляційної інстанції не може направляти справи на новий розгляд, оскільки у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу і зокрема має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (ст.ст. 101, 103 ГПК України).

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва підлягає задоволенню частково, а ухвала і рішення Господарського суду міста Києва скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги до відповідача 2 слід задовольнити повністю а що до відповідача 1 відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2010р. у справі № 31/260 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. у справі № 31/260 скасувати та прийняти нове рішення, яким -

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6 код ЄДРПОУ 03366552) на користь Дочірнього підприємства “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Ліфт-3” (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-а, код ЄДРПОУ 05432796), з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі – 45537,12 грн. (сорок п’ять тисяч п’ятсот тридцять сім гривен 12 копійок), три відсотки річних у розмірі 2226,95 грн. (дві тисячі двісті двадцять шість гривен 95 копійок), інфляційні втрати у розмірі 10710,54 грн. (десять тисяч сімсот десять гривен 54 копійки), державне мито у розмірі 584,74 грн. (п’ятсот вісімдесят чотири гривні 74 копійки) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривен 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 31/260 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді