Постанова № 12835535, 30.11.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010 року Справа № 25/133-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 фізична особа-підприємець, НОМЕР_1, від 23.06.01;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, НОМЕР_2, від 30.08.99;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі № 25/133-10

за позовом фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Технічний центр домофонізації “Цифрал-Сервіс”, м. Дніпропетровськ

про визнання дати закінчення робіт та стягнення 270 291 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у даній справі (суддя Чередко А.Є.) задоволено частково позовні вимоги фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача на його користь основний борг у сумі 2754 грн. та судові витрати. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, умов договору підряду від 25.04.2007 року не провів оплату виконаних позивачем робіт по встановленню системи багатоквартирного домофону у житловому будинку №5Т на ж/м Комунар м. Дніпропетровська, має заборгованість 2754 грн.

Вимоги позивача вважати дату закінчення пуско-налагоджуваних робіт на обєктах по наряд-завданням від 02.03.2009 року №№2292, 2293, 2294 - 30.03.2009 року не відповідають способам захисту порушеного права, визначених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Вимоги про стягнення пені суд вважав безпідставними, оскільки позивачем не доведено належними доказами настання строку виконання грошового зобовязання, під час розрахунку пені не застосовано умов щодо її граничного розміру та терміну нарахування, передбачених п.6 ст.231 ГК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Відмовляючи в стягненні 200 грн. за додаткові роботи, виконані за усною домовленістю, суд послався на недоведеність їх виконання та вартості.

27.07.2010 року поданій справі видано наказ.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення в частині відмови в стягненні 200 грн. за додатково виконані ним роботи, вважає ці вимоги доведеними.

Зазначає також те, що розмір пені обумовлений договором сторін і посилання суду на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»неправомірне.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення слід змінити, вимоги позивача щодо стягнення пені задовольнити частково з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»Дніпропетровськ»(Замовник) та фізичною особою - субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Підрядник) 25.04.2007 року укладено договір підряду ( надалі - Договір), згідно п.п. 1.1., 1.2 якого, Підрядник зобовязаний був виконати пуско-налагоджувальні роботи по встановленню системи багатоквартирного домофону (МД) у житлових будинках м. Дніпропетровська з використанням матеріалів, як Замовника, так і Підрядника, а Замовник зобовязався оплатити виконану роботу за умов відсутності претензій зі сторони представника підїзду( будинку) (а.с.11-12).

Викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи щодо законності такого договору є безпідставними, оскільки він підписаний представником відповідача, скріплений його печаткою та у визначеному законом порядку недійсним чи неукладеним не визнавався.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна Договору розраховується індивідуально для кожного підїзду (будинку) виходячи з кількості та вартості встановлених переговорних трубок, а саме: ТАП Цифрал-К 17грн., ТАП Цифрал-КЛ 22грн., ТАП Цифрал-КС 27грн.

Кількість встановлених переговорних трубок оформлюється актом виконаних робот, який підписується представником підїзду (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору, остаточна ціна, яка підлягає оплаті замовником, розраховується на підставі акту виконаних робіт і акту прийому-передачі обладнання, підписаних представником підїзду, а також з урахуванням витрат на матеріали і обладнання, придбаних Підрядником.

Враховуючи умови договору, сукупність наявних у справі доказів, а саме: замовлень-нарядів від 02.03.2009 року №№2292, 2293, 2294, акту виконаних робот від 15.04.2009 року, актів прийому-передачі обладнання від 30.03.2009 року (а.с.13-18) господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем у березні-квітні 2009 року були виконані роботи по встановленню системи багатоквартирного домофону у житловому будинку № 5Т, під. 1-3 на ж/м Комунар м. Дніпропетровська саме за вказаним позивачем договором.

Доводи відповідача про спростування доказів позивача суперечать наявним у справі замовленням-нарядам, скріпленим печаткою відповідача (а.с.13); акту приймання-передачі обладнання від 30.03.2009 року, акту виконаних робіт від 15.04.2009 року, які відповідно до п.2.2 та п.2.3 Договору не потребують підпису відповідача.

З названих доказів слідує, що позивачем було встановлено 117 домофонних трубок, а саме: ТАП Цифрал-К 31 шт., ТАП Цифрал-КЛ 19 шт., ТАП Цифрал-КС 67 шт., тому відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість виконаних позивачем робіт склала 2 754 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону чи умов договору.

Згідно з п. 3.1. Договору, замовник зобовязується провести розрахунок з підрядником на протязі 3-х банківських днів з моменту надання останнім акта виконаних робот і акта приймання-передачі обладнання.

У випадку несвоєчасної оплати замовником виконаних робот, нараховується пеня в розмірі 25% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати (п. 3.2. Договору).

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору. Частиною 6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В даному випадку сторонами погоджено розмір пені в Договорі і він не пов'язаний з обліковою ставкою НБУ. Тому посилання господарського суду на невідповідність вимог позивача положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та п.6 ст.231 ГК України неправомірне, відмова суду в цій частині позову безпідставна.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити штрафні санкції.В даному випадку, враховуючи розмір штрафних санкцій, визначений згідно п.6 ст.232 ГК України, колегія суддів вважає за можливе стягнути пеню на користь позивача в розмірі основної суми заборгованості - 2 754 грн.

Відмова господарського суду в стягненні 200 грн. за додаткові роботи, виконані за усною домовленістю, є правомірною, належними доказами в апеляційній інстанції не доведеною позивачем.

Таким чином, доводи апелянта не є підставою для задоволення апеляційної скарги, однак рішення слід змінити, доповнивши про стягнення пені та відповідно до ст.49 ГПК України перерозподілити судові витрати, що сплачені позивачем за розгляд позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі № 25/133-10 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»Дніпропетровськ»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 107г, п/р 2600600101559 в ТОВ КБ «Земельний капітал», МФО 305880, ЄДРПОУ 34589063) на користь фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) основний борг у сумі 2 754 грн., пеню в розмірі 2 754 грн., а також витрати по сплаті держмита за позовом у сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 4 грн. 72 коп.»

Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2010 року у справі № 25/133-10 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»Дніпропетровськ»на користь фізичної особи-субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 державне мито за розгляд апеляційної скарги в розмірі 51 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського Суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 13.12.2010 року.