Рішення № 12835449, 14.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2010 р.Справа № 2/4-66 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" вул. Лук'яновича, 3а, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 294 982 грн. 12 коп. заборгованості та штрафних санкцій.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_2 від 29.05.2007р.

ОСОБА_2, довіреність№ 333 від 20.02.2010р.

відповідача: Сідий С.В., довіреність№ 01 від 05.01.2010р.

Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 294 982 грн. 12 коп., із них: 73479грн. - заборгованість за надані послуги по агентському договору від 02.07.2007р.; 204927 грн. - заборгованість за послуги по договору на надання маркетингових послуг від 01.04.2008р.; 1000 грн. - неустойка за неналежне виконання грошових зобов'язань; 12711грн. 87 коп. - втрат від інфляційних процесів з жовтня 2008р. по листопад 2009р.; 2864 грн. 25 коп. - річних за період з 01.10.2008р. по 18.01.2010р.

Стверджує, що при боргу 405379грн. відповідач йому перерахував 126 973 грн. 28.09.2007р., підтверджуючи даний факт випискою з рахунку за 01.07.2007р. по 30.09.2007р.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що кошти в сумі 278406 грн. сплачені позивачеві квитанціями: №1 від 03.09.2008р.; №2 від 04.09.2008р.; №3 від 05.09.2008р.; №4 від 10.09.2008р.; №5 від 12.09.2008р.; №6 від 15.09.2008р.; №7 від 24.09.2008р.; №8 від 25.09.2008р.; №9 від 26.09.2008р.; №10 від 01.10.2008р.; №11 від 03.10.2008р.; №12 від 07.10.2008р.; №13 від 08.10.2008р.; №14 від 15.10.2008р.; №15 від 20.10.2008р.; №16 від 03.11.2008р.; №17 від 04.11.2008р.; №18 від 06.11.2008р.; №20 від 13.11.2008р.; №19 від 18.11.2008р.; №21 від 19.11.2008р.; №22 від 27.11.2008р.; №29 від 03.12.2008р.; №№23 від 16.12.2008р.; №24 від 17.12.2008р.; №25 від 23.12.2008р.; №26 від 24.12.2008р.; №27 від 25.12.2008р.; №28 від 26.12.2008р.

Дані квитанції в кількості 29 штук до прибуткового касового ордеру підписані позивачем, підпис якого скріплений печаткою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги, що:

1) Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя 02.12.2010р. оголосив перерву в засіданні в межах встановленого строку. 14.12.2010р. засідання продовжилось.

2) В судовому засіданні перед розглядом справи представникам сторін розяснено їх права і обовязки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

3) 02.07.2007р. позивач заключив з відповідачем агентський договір. У виконання умов даного договору позивач (комерційний агент), як спеціаліст з продажу проводив від імені відповідача роботи з продажу в сфері торгівлі ріпаком. Що підтверджено звітом комерційного агента від 28.09.2009р. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000030 від 28.09.2007р., підписаного представниками сторін.

01.04.2008р. позивач заключив з відповідачем договір "На надання маркетингових послуг". У виконання умов даного договору позивач надав відповідачеві послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять відповідача. Що підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЗА-0000006 від 30.06.2008р., підписаним представниками сторін.

Отже, в суд представлені документи, підтверджуючі виконання робіт по узгоджених між сторонами договорах.

За виконані роботи по двох угодах відповідач зобовязався сплатити винагороду в сумі 405 379 грн. (200 452 грн. плюс 204 927 грн.). Дану суму відповідач не заперечує.

4) При розгляді справи відповідач стверджував, що сума 405 379 грн. за надані йому позивачем послуги, сплачена. Позивач заперечував одержання від відповідача суми 278 406 грн., посилаючись на те, що квитанції до прибуткових касових ордерів, які надав відповідач в суд, він не підписував. Стверджував, що надані в суд відповідачем документи є сфальсифікованими.

Враховуючи вищезазначене, суд призначив судову експертизу для вирішення питання щодо дійсності підписів позивача на квитанціях до прибуткових касових ордерів.

Із висновку експерта №286 судово-почеркознавчої експертизи від 15.10.2010р. вбачається, що підписи на квитанціях до прибуткових касових ордерів №1 від 03.09.2008р.; №2 від 04.09.2008р.; №3 від 05.09.2008р.; №10 від 01.10.2008р. та №28 від 26.12.2008р. виконано ОСОБА_1

Встановити ким, ОСОБА_1 чи іншою особою, виконано підписи в квитанціях до прибуткових касових ордерів №4 від 10.09.2008р.; №5 від 12.09.2008р.; №6 від 15.09.2008р.; №7 від 24.09.2008р.; №8 від 25.09.2008р.; №9 від 26.09.2008р.; №11 від 03.10.2008р.; №12 від 07.10.2008р.; №13 від 08.10.2008р.; №14 від 15.10.2008р.; №15 від 20.10.2008р.; №16 від 03.11.2008р.; №17 від 04.11.2008р.; №18 від 06.11.2008р.; №19 від 18.11.2008р.; №20 від 13.11.2008р.; №21 від 19.11.2008р.; №22 від 27.11.2008р.; №№23 від 16.12.2008р.; №24 від 17.12.2008р.; №25 від 23.12.2008р.; №26 від 24.12.2008р.; №27 від 25.12.2008р. та №29 від 03.12.2008р., не видається можливим.

Отже, експерт встановив, що 5 квитанцій до прибуткових касових ордерів підписані позивачем.

Тобто встановив, що внутрішні бухгалтерські документи (якими є квитанції до прибуткових касових ордерів) позивача, підписані самим позивачем, підтверджують, що останній оприбуткував на свій рахунок відповідну суму коштів, одержану від відповідача через фізичну особу ОСОБА_4

Однак, враховуючи, що позивач заперечує наявність в його бухгалтерії як ордерів, так і квитанцій до них та стверджує, що такі ним не підписувались, і не розуміє звідки внутрішні бухгалтерські документи підприємця з'явились у представника юридичної особи, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті з врахуванням всіх наданих в суд документів.

5) Висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (ст. 42 Господарського процесуального кодексу України).

Тому суд оцінює надані в суд сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, керуючись законом.

6) Ухвалою господарського суду Тернопільської області №2/4-66 від 23.11.2010р. у сторін витребувані необхідні для розгляду справи документи.

Позивач надав такі в суд. Відповідач не виконав вимог суду, не представив витребуваних судом документів з посиланням на те, що витребувані документи не містять інформації, необхідної для розгляду справи (лист від 02.12.2010р.).

При таких обставинах, справа розглядається за наявними у ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

7) Постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р. затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (в подальшому Положення). Дане положення:

- є обов'язковим для підприємств, які відкрили поточні рахунки в банках і здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями що виникають у господарських відносинах;

- визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України.

Згідно даного Положення: касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси (п. 1.2. Положення).

Підприємства здійснюють розрахунки готівкою з фізичними особами через касу або шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів (п. 2.2. Положення).

Гранична сума готівкового розрахунку підприємства з підприємцем протягом одного дня встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України (п. 2.3. Положення).

Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства. Підзвітній особі може видаватися готівка на відрядження і для вирішення в цьому відрядженні виробничих питань для закупки сільськогосподарської продукції у населення. Особи, які одержали готівку, звітуються перед підприємством, яке їм видало таку (п. 2.11. Положення).

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером.

Про приймання готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція, за підписами головного бухгалтера або керівника (п. 3.3. Положення).

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами. Дані документи повинні підписуватись так як прибуткові касові ордери (п. 3.4. Положення).

Видачу готівки проводить касир (п. 3.6. Положення).

Видача касових ордерів на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється (п. 3.10. Положення).

Касові ордери, після видачі готівки, підписуються касиром (п. 3.12. Положення). Підприємства повинні мати касу (п. 4.1. Положення).

Отже, з врахуванням вимог вищезазначеного Положення та умов заключених між сторонами договорів, позивач повинен отримати від відповідача винагороду готівкою по видатковому ордеру з каси юридичної особи або безготівково, шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.

Доказом того, що юридична особа відповідач сплатило підприємцю вартість наданих послуг можуть бути, як зазначено вище, видатковий касовий ордер, підписаний головним бухгалтером та керівником (п. 3.3. Положення).

Доказом того, що видано дані готівкові кошти по видатковому касовому ордеру, є запис в касовій книзі (п. 3.7. Положення) та журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (п. 3.11. Положення).

Якщо в штаті немає касира, то по наказу керівника ці обовязки повинні бути покладені на іншу особу (п. 4.8. Положення).

Дані документи в суд не представлені.

Слід вважати, що відповідач в належному порядку не довів, що він сплатив позивачеві вартість наданих послуг в сумі 278 406 грн. Тому, з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що відповідач на час розгляду справи заборгував позивачеві 278 406 грн. Що є порушенням ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 625, 901 Цивільного кодексу України.

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 278 406 грн. слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

8) При розгляді справи також враховувалось:

а) Гр. ОСОБА_4 надав юридичній особі відповідачеві звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 12.01.2009р.; 13.01.2009р.; від 05.01.2009р. та від 29.01.2009р.

Тільки одна назва звіту говорить про те, що гр. ОСОБА_4 в даному звіті повинен відзвітувати за кошти, які він одержав від юридичної особи.

Доказів того, що підприємство станом на 29.01.2009р. надавало гр. ОСОБА_4 кошти в сумі 278406грн. під звіт не представлено.

В поясненні від 02.12.2010р. представник юридичної особи стверджував, що позивачеві він сплатив власні кошти в сумі 278 406 грн., як плату за послуги юридичній особі.

Якщо ОСОБА_4 заплатив власні кошти, то чому в порушення вимог чинного законодавства, оформив звіти про використання коштів юридичної особи.

Із вищезазначеного вбачається, що в наданих в суд відповідачем звітах зазначені дані, не відповідаючі дійсності, тому дані звіти до уваги судом не приймаються.

б) Із виданих касових ордерів підприємства "Захід-Агроінвест" від 11.05.2009р.; від 20.05.2009р.; від 21.05.2009р.; від 26.05.2009р. та від 20.07.2009р. вбачається, що гр. ОСОБА_4 видано в погашення підзвітної заборгованості 270 636 грн. 24 коп.

Дані видаткові касові ордери не підтверджують, що така сума коштів є відшкодування директору відповідача суми, яку він 3 8 місяців тому сплатив (як він стверджує) позивачеві, як вартість послуг.

Не може бути, щоб кошти ОСОБА_4 одержав в травні 2009р., а відзвітувався про їх використання в січні 2009р.

Суд вважає, що надані відповідачем видаткові касові ордера, копії сторінок касової книги, акт про результати планової виїзної перевірки №8893/7-23-05/32865702 від 03.09.2010р. не є доказом того, що відповідач сплатив позивачеві борг за надані послуги.

Тим паче, що повірка проводилась Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., а звіти про використання коштів, наданих під звіт, складені в січні 2009р. Тому відповідними контролюючими органами і не встановлено, що кошти під звіт не одержувались, а директор юридичної особи прозвітувався, що він їх одержав та використав.

Також слід зазначити, що надані в суд, в останній день розгляду справи документи, не є доказами, які мають значення для справи (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України). Вони не підтверджують одержання позивачем від відповідача коштів.

Тому дані документи до уваги не приймаються.

в) Із наданих в суд 29 квитанцій до прибуткових касових ордерів неможливо встановити за які послуги позивач одержав від гр. ОСОБА_4 кошти.

Тому немає підстав стверджувати, що це є плата за послуги, надані у виконання умов договорів від 02.07.2007р. та від 01.04.2008р.

Тим паче, що це внутрішні бухгалтерські документи позивача (5 квитанцій) і вони не можуть служити доказом оплати йому боргу по договорах.

г) Посилання відповідача на ст. 1158 Цивільного кодексу України необґрунтовані, так-як відповідач належним чином не довів, що:

- кошти гестором перераховані домінусу;

- дії гр. ОСОБА_4 необхідні та доцільні для відповідача;

- що без таких дій гр. ОСОБА_4, майну позивача загрожувала небезпека настання невигідних для останнього майнових наслідків. Що породило обовязок гестора відшкодувати витрати юридичної особи (домінусу).

9) Враховуючи надані в суд відповідачем докази, а також те, що позивач стверджує, що:

- надані відповідачем в суд 29 квитанцій до прибуткових касових ордерів він побачив вперше в день розгляду даної справи 16.02.2010р.;

- позивач не довів те, яким чином дані прибуткові квитанції, які є внутрішнім бухгалтерським документом, попали до відповідача;

- не довів відсутність (або наявність) боргу гр. ОСОБА_4 перед гр.ОСОБА_1 (боргу фізичної особи перед фізичною особою).

Тому заперечення відповідача слід визнати незаконними і необґрунтованими, і вони не приймаються до уваги.

10) П. 4.3. договору від 02.07.2007р. сторони передбачили сплату за неналежне виконання грошових зобовязань неустойки в розмірі 1000грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання.

Тому відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України №543/96 ВР від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період з 18.07.2009р. по 18.01.2010р. відповідач повинен сплатити позивачеві пеню в сумі 7710грн. 26 коп. (розрахунок пені проведено судом та знаходиться в матеріалах справи).

Однак, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення неустойку в розмірі 1000грн., тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення 1000грн. пені.

11) Згідно ст. 199 Господарського Кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України за період з жовтня 2008р. по листопад 2009р. відповідач повинен сплатити позивачеві втрати від інфляційних процесів в сумі 12711 грн. 87 коп. та 2864 грн. 25коп. - річних за користування коштами з 01.10.2008р. по 18.01.2010р.

12) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по держмиту в сумі 2949грн. 82 коп. слід покласти на відповідача.

13) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, повязані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Стягнути з Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" вул. Лук'яновича, 3а, м. Тернопіль (ідент. код 32865702):

- на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) суму 278 406 грн. за виконані роботи; 1000грн. пені; 12711 грн. 87 коп. втрат від інфляційних процесів; 2864 грн. 25коп. річних, 2949грн. 82 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення «14»грудня 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя