Рішення № 12835450, 10.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2010 р.Справа № 16/93-1827 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньздравсервіс", пр-кт. Перемоги, 14, м. Луцьк.

до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

За участю представників:

позивача: Максимович Т.О. - представник, довіреність №83 від 03.11.2010 року.

Відповідача ОСОБА_1 - фізична особа - підприємець, довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.11.2010 року №7629288.

Суть справи: Ухвалою суду від 29.11.2010 року розгляд справи було відкладено на 10 грудня 2010 року на 10 год. 00 хв., у відповідності до п.п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.

ТОВ "Волиньздравсервіс", пр-кт. Перемоги, 14, м. Луцьк, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, АДРЕСА_1, про cтягнення суми боргу в розмірі 10800 грн. та судових витрат.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобовязань щодо оплати за поставлений товар згідно договору № без номера від 01.12.2008 року.

У судове засідання представник позивача з'явився, представником позивача до матеріалів справи подано клопотання від 10.12.2010 року про зменшення розміру позовних вимог, в якому, зазначив, зокрема, про те, що користуючись своїми процесуальними правами зменшує розмір позовних вимог та просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача в користь позивача суму боргу в розмірі 7 800 грн.

Суд приймає вказане клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог як таке, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, адже згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Також представником позивача до матеріалів справи подано заяву від 10.12.2010 року, в якій він уточнив повне найменування позивача та правовий статус відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи. Також представником позивача до матеріалів справи подано клопотання від 10.12.2010 року, в якому він просить долучити до матеріалів справи договір про надання правової допомоги, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу адвоката ОСОБА_2., касовий чек про оплату послуг за надання правової допомоги, а також просить суд правову допомогу за вищевказаним договором у сумі 4000 грн. покласти на сторону відповідача.

Відповідач у судове засідання з'явився, подав заяву від 10.12.2010 року, в якій визнав позовну заяву ТзОВ "Волиньзхдравсервіс" у сумі 7800 грн. та у зв'язку з важким матеріальним станом просить суд відтермінувати виплату даного боргу на два місяці.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача та відповідачу розяснено їх процесуальні права та обовязки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності клопотання представника позивача та відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

01 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньздравсервіс”, в особі генерального директора Корецького І. Т., який діяв на підставі статуту, як “Продавцем”, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як “Покупцем”, було укладено договір № без номера, згідно пункту 1.1. розділу 1 якого “Продавець” зобов'язується поставити "Покупцю" вугілля марки ДГР, ГР, ЖР в кількості 140 тонн.

У відповідності до п. 1.2 розділу 1 договору "Покупець" бере на себе зобов'язання приймати вугілля та оплачувати його вартість згідно договору.

Згідно п. 4.1 розділу 4 договору ціна однієї тони вугілля за даним договором становить 375 грн.

У п. 4.2 розділу 4 визначається, що оплата за вугілля проводиться з відстрочкою до 2 місяців з дня отримання кожного вагону.

У відповідності до п. 6.1 розділу 6 договору він вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2009 р., а по розрахунках до виконання зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньзравсервіс” виконало свої зобов'язання, передбачені умовами договору, належним чином: здійснило поставку товару (вугілля), що підтверджується накладними: № 3 від 11.03.2008 р. на суму 14 952 грн. та № 20 від 31.12.2008 р. на суму 26 250 грн., всього на суму 41202 грн. (належним чином засвідчені копії накладних знаходяться в матеріалах справи).

Факт отримання Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 товару підтверджується його підписом на накладних; довіреністю ЯОО № 451975 від 20.12.2008 року на отримання товару; підтвердженням факту отримання товару в усному порядку в судовому засіданні 29.11.2010 року; визнанням позову в заяві, поданій в судовому засіданні 10.12.2010 року до матеріалів справи; вантажною накладною № 36125913 з датою видачі вантажу 28.12.2008 року.

Матеріали справи свідчать, що Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 порушив свої зобовязання та оплату повної вартості поставленого йому товару (вугілля) за договором № без номера від 01.12.2008 року не здійснив.

В судовому засіданні 10.12.2010 року представником позивача до матеріалів справи подано клопотання від 10.12.2010 року про зменшення розміру позовних вимог, в якому, зазначено, зокрема, про те, що користуючись своїми процесуальними правами він зменшує розмір позовних вимог та просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача в користь позивача суму боргу в розмірі 7 800 грн. Підставою для зменшення позовних вимог позивач вказує акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 грудня 2010 року, підписаний позивачем та відповідачем.

01 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньздравсервіс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 грудня 2010 року, з якого вбачається, що борг відповідача становить 7 800 грн. Вказаний акт звірки підписано повноважним представником позивача та відповідачем. (акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 грудня 2010 року знаходиться в матеріалах справи).

Відтак, борг відповідача за поставлений йому позивачем товар становить 7 800 грн.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За своєю правовою природою договір № без номера від 01.12.2008 року є договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача 7 800 грн. за поставлений йому позивачем товар.

Суд вважає, що у клопотанні позивача про стягнення з відповідача 4 000 грн. за надану позивачу правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 02.11.2010 року слід відмовити з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Договір про надання правової допомоги від 02.11.2010 року укладено між адвокатом ОСОБА_2, як "Виконавцем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньздравсервіс", як "Замовником". В матеріалах справи знаходиться розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на суму 4353 грн., який складено адвокатом ОСОБА_2. Як вбачається із квитанції до прибуткового касового ордеру № 064 від 02.11.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньздравсервіс" сплачено 4000 грн. саме адвокату ОСОБА_2. Однак, представником позивача по справі виступала інша особа Максимович Тарас Олегович, за довіреністю № 83 від 03.11.2010 року, а не за договором про надання правової допомоги. Максимович Тарас Олегович не являється адвокатом.

Відтак, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 4000 грн. за правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 02.11.2010 року слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.

Стосовно заяви відповідача від 10.12.2010 року про відтермінування виплати боргу на 2 місяці, суд вважає, що така заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право, зокрема, розстрочити виконання рішення. Однак, відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, викладених в заяві, та які б підтверджували неможливість виконання рішення суду, а саме сплатити суму боргу.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються частково на суму 7 800 грн. боргу, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не оспорені відповідачем.

Судові витрати, понесені позивачем, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньздравсервіс", пр.-кт Перемоги, 14, м. Луцьк, ідентифікаційний код 13351511 - 7800 грн боргу, 78 грн. державного мита та 170 грн. 44 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

4.Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 14 грудня 2010 року.

Суддя