Рішення № 12834958, 30.11.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2010 р.Справа № 6/113 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/113

за позовною заявою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя", м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4,

до відповідача: Військової частини 2269, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95,

про стягнення 10789,05 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Волохіна Яна Олександрівна, довіреність № 1002 від 18.10.2010,

від відповідача - Корпай Вадим Леонідович, довіреність № 657 від 29.06.2010.

Державним підприємством "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з Військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України 8467,89 грн основного боргу, 2070,04 грн пені, 311,95 грн 3 % річних, 882,12 грн інфляційних нарахувань, що в сумі складає 11732,00 грн, а не 11849,32 грн, як зазначено у позовній заяві позивачем.

Представником позивача у судовому засіданні надано заяву про уточнення позовних вимог від 30.11.2010, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача 8467,89 грн основної заборгованості, 309,97 грн 3 % річних, 1257,55 грн пені, 753,64 грн інфляційних нарахувань, що в сумі складає 10789,05 грн.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог за своїм змістом фактично є заявою про зменшення позовних вимог, правом на подання якої позивач наділений відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представником відповідача в судовому засіданні надано заперечення від 30.11.2010, за змістом яких відповідач зазначив, що з огляду на фінансування військової частини 2269 з державного бюджету, вина відповідача в непроведенні повного розрахунку по договору № 091284 від 10.10.2009 відсутня. Також, відповідачем зазначено про необхідність при нарахуванні пені враховувати положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Представником відповідача в судовому засіданні позовні вимоги з урахування заяви про уточнення позовних вимог визнані у повному обсязі.

Господарським судом враховано, що згідно свідоцтва про реєстрацію управління територіального командування, військової частини, установи та організації внутрішніх військ МВС України як суб'єкта господарської діяльності та довідки № 8887 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, правильною назвою відповідача є - Військова частина 2269.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між державним підприємством "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (Аеропорт) та військовою частиною 2269 (Замовник) на підставі листа від 10.10.2009 № 3267/14 Військової частини № 2269, 10.10.2009 укладено договір № 091284 про надання, згідно пункту 1.1, послуг по наземному обслуговуванню повітряних суден, а також про правові, фінансово-економічні взаємовідносини між сторонами (далі по тексту - Договір, а.с. 55).

Згідно пункту 3.3 Договору, Замовник здійснює кінцевий розрахунок за всі види фактично наданих послуг "Аеропортом", згідно виставленого ним рахунку, в строк 5 днів з моменту його отримання.

Підставою для здійснення оплати, відповідно до пункту 3.2, є: укладений Договір; Акт на обслуговування повітряного судна, підписаний представниками сторін; рахунок для оплати наданих послуг (при безготівковому розрахунку); акт звірки взаємних розрахунків (за необхідності).

Договір, відповідно до пункту 6.1 Договору, вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання ними договірних відносин.

Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються, в тому числі, і положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Актом № 091284 від 10.10.2009 на обслуговування повітряного судна підтверджується надання позивачем відповідачу комплексу послуг з наземного обслуговування повітряного судна. Вартість наданих послуг згідно вищевказаного акта та рахунку від 19.10.2009 № 092339 становить 34315,89 грн (а.с. 26).

Рахунок від 19.10.2009 № 092339 (а.с. 27), згідно реєстру на відправлену просту кореспонденцію ДП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" за жовтень 2009 року, був направлений відповідачу 21.10.2009 (а.с. 28 - 30).

Позивачем надано пояснення з приводу терміну настання зобов'язання у відповідача для оплати, за змістом яких та враховуючи пункт 4.1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" від 12.12.2007, пункт 3.3 Договору, відповідач мав оплатити надані послуги до 30.10.2009, з чим погодився у судовому засіданні представник відповідача.

Відповідачем 26.11.2009 в рахунок погашення боргу перераховано 25848,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 30.11.2009 (а.с. 31), відповідно заборгованість відповідача склала 8467,89 грн.

Господарський суд враховує положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, зважаючи на дотримання позивачем у справі вимог вказаної процесуальної норми, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8467,89 грн основної заборгованості задовольнити повністю як обґрунтовано заявлені, такі, що не суперечать чинному законодавству та визнані відповідачем.

Крім основної заборгованості, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 309,97 грн 3 % річних, 753,64 грн інфляційних нарахувань та 1257,55 грн пені.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача (а.с. 48, 54) розмір 3 % річних за період з 31.10.2009 по 01.11.2010 складає 309,97 грн, збитки від інфляції за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року складають 753,64 грн, вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання, яка згідно розрахунку позивача за період з 31.10.2009 по 30.04.2010 становить 1257,55 грн (а.с. 49).

Відповідно до пункту 3.4 Договору, за прострочення платежів Замовнику нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, враховуючи день оплати.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням положень Договору та зазначених норм права, наданий позивачем розрахунок пені за прострочення оплати є обґрунтованим, а позовна вимога про стягнення пені в сумі 1257,55 грн за період з 31.10.2009 по 30.04.2010 підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини 2269 (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95, ідентифікаційний код 14322859, п/р № 35227012000215 в УДК у Кіровоградській області, МФО 823016) на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4, ідентифікаційний код 01130561, п/р 2600801754009 в ВАТ "Укрексімбанк", філія в м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 24905013, МФО 313979) - 8467,89 грн основної заборгованості, 309,97 грн 3 % річних, 1257,55 грн пені та 753,64 грн збитків від інфляції, а також 107,89 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г. Кабакова

Повне рішення складено 03.12.2010