Рішення № 12834933, 08.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/30908.12.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Вишенька» до Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»

про відшкодування збитків в розмірі 21069, 65 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача                    Житній І. О. (дов. б/н від 13.09.2010р.);

Забрицька Ю. І. (дов. б/н від 14.09.2010 р.);

Малицький В. О. (дов. б/н від 14.09.2010 р.)

Від відповідача          Ткаченко О.В. (дов. № 1/05-04-1797 від 02.07.10р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Закрите акціонерне товариство "Вишенька" (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 21069,65 грн. збитків, спричинених діями відповідача у вигляді видачі сертифікату на Транспортний засіб (ТЗ) не у відповідності до норм міжнародного законодавства, що потягло за собою накладення штрафу на позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/309, розгляд справи призначено на 25.08.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 року розгляд справи був відкладений на 15.09.2010 року у зв'язку з неявкою позивача, неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

У судовому засіданні 15.09.2010 року оголошувалась перерва до 06.10.2010 року відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року розгляд справи був відкладений на 20.10.2010 року у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

Представники позивача у судове засідання 20.10.2010 року з'явились, проте всіх витребуваних судом доказів не подали, зокрема не подав належним чином завірену копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ. У судове засідання 20.10.2010 року відповідач не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі від 06.10.2010 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд дійшов висновку про необхідність витребування у позивача свідоцтва на транспортний засіб марки "MAN 19403", 2000 року випуску, державний реєстраційний номер ВС 3522 АТ, напівпричіп марки "KRONE", 1995 року випуску, державний реєстраційний номер ВС 0638 ХХ, у порядку ст. 38 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 року розгляд справи був відкладений на 24.11.2010 року у зв'язку з неявкою відповідача, неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Судове засідання, призначене на 24.11.10р. не відбулося, у зв’язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному. Ухвалою суду від 24.11.10р. розгляд справи було призначено на 08.12.10р.

В судовому засіданні 08.12.10р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, мотивуючи їх наступним. Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами –членами ЄКМТ, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.08.2004 р. № 757 оформлення та видачу дозволів ЄКМТ українським авто перевізникам здійснює Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень». Інспектор підрозділу відповідача проводить відповідне оформлення дозволу ЄКМТ після прибуття транспортного засобу у відділенні відповідача або у пункті пропуску через державний кордон України.

При прибутті в березні 2010 р. транспортного засобу позивача (тягач марки 19403», 2000 р. випуску, державний реєстраційний номер ВС 3522 АТ з напівпричепом марки »1995 р. випуску державний номер ВС 0638 ХХ) у пункт пропуску при здійсненні міжнародного перевезення вантажу по маршруту Україна –Республіка Польща відповідач оформив позивачу дозвіл Євро –3. Проте, відповідно до діючого законодавства відповідач мав оформити позивачу інший дозвіл на підставі поданих ним документів, а саме дозвіл Євро –1 та видати сертифікат безпеки на напівпричіп.

В результаті оформлення дозволу іншого ніж того передбачає законодавство, тобто з вини відповідача позивач поніс збитки в розмірі 21069, 65 грн. Які полягають в сплаті накладеного штрафу в республіці Польща за здійснення міжнародного дорожнього руху без наявності в транспортному засобі необхідного сертифіката в розмірі 8000, 00 злотих, понесенні витрат на штраф майданчик в розмірі 500, 00 злотих, що станом на 16.06.2010 р. за офіційним курсом НБУ становить 20243, 63 грн., та понесенні витрат на відрядження Керівника позивача до Польщі в розмірі 826, 02 грн., всього позивач поніс збитків на суму 21069, 65 грн.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 21069, 65 грн. завданих збитків. Також позивач просить покласти судові витрати на відповідача. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує п.п. 2.1. п. 2 Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами –членами ЄКМТ, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.08.2004 р. № 757 , п. 2 Протоколу засідання змішаної польсько-української комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень, яка відбулась в м. Янув Подляскі 9-10 вересня 2008 р., ст.ст. 2, 224 ГК України та ст.ст. 54, 55, 61, 82 ГПК України.

Відповідач заперечує проти заявлених позовним вимог, та просить суд відмовити в їх задоволенні вказуючи наступне. Витяг з бази даних ДП «СМАП»від 17.03.2010 р. № 11166 щодо факту реєстрації та оформлення транспортного засобу вказує на використання позивачем дозволу на поїздку по території іноземної держави, якими сторони обмінюються відповідно до встановлених квот, а не дозволу ЄКМТ. Позивачем не вказано яку саме міжнародну угоду було порушено відповідачем, оскільки Протоколи засідання змішаної польсько-української комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень, на думку відповідача, не є джерелом права, а Угода між урядом України і Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні переведення, не передбачає порядок оформлення дозволів, оскільки це регулюється внутрішнім законодавством кожної з договірних сторін.

Відповідно до п. 4.2. Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами –членами ЄКМТ, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.08.2004 р. № 757 «Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом»саме на перевізника, якому оформлено дозвіл покладена відповідальність за його правильне використання. На думку відповідача, позивачем також не доведений розмір понесених збитків. Відповідач зазначає, що позивач міг не нести витрати на відрядження до Польщі, адже штраф можна було сплатити банківським переказом. Відповідно підстав для відшкодування таких витрат не має.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

17.03.2010 р. позивачу, як перевізнику, Відділом служби міжнародних автомобільних перевезень Краковець ДП «СМАП»було видано дозвіл Євро –3 на проїзд автомобілю марки 19403», 2000 р. випуску, державний реєстраційний номер ВС 3522 АТ з напівпричепом марки »1995 р. випуску державний номер ВС 0638 ХХ по території Польщі № 0496332 та реєстр виданих іноземних дозволів № 089691, а позивачем було відшкодовано всі витрати пов’язані з цим.

18.03.2010 р. транспортний засіб марки N 19403», 2000 р. випуску, державний реєстраційний номер ВС 3522 АТ з напівпричепом марки »1995 р. випуску державний номер ВС 0638 ХХ був зупинений Воєводським інспектором дорожнього транспорту в м. Кельці на території Польщі для перевірки документів. В результаті перевірки документів було прийнято рішення про накладення штрафу № WITD.DI.0152.488/21/10 від 18.03.2010 р. в розмірі 8000, 00 злотих за здійснення міжнародного дорожнього руху без наявності в транспортному засобі необхідного сертифіката, що підтверджує дотримання транспортним засобом відповідних вимог. У зазначеному рішенні зазначено, що водій пред’явив для перевірки сертифікати, які підтверджують дотримання вимог норм Євро –3 на автомобільний тягач, але не пред’явив, а заявив, що не має сертифіката на причіп, який був виготовлений в 1995 р. Згідно з рішенням Польсько-української комісії про міжнародні дорожні перевезення, яка відбулася 5-6 травня 2009 р. в Кракові, визначено, що при двосторонніх і транзитних перевезеннях, що транспортний засіб екологічної категорії Євро –3 може тягнути причіп, виготовлений не раніше 1996 р., використовуючи дозвіл Євро –3. Якщо причіп виготовлений до 1996 р., у такому випадку необхідний відповідний сертифікат безпеки. Також згідно зазначеного рішення накладений штраф стягується в готівковій формі безпосередньо контролером під розписку.

Відповідно до квитанції ВМ № 003321 Володимир Малицький –керівник позивача заплатив 8000, 00 злотих в якості штрафу 19.03.2010 р. Також 19.03.2010 р. готівкою було сплачено за перебування транспортного засобу з реєстраційним номером ВС 3522 АТ та причепу з реєстраційним номером ВС 0638 ХХ на штраф майданчику 500, 00 злотих. Матеріалами справи доводиться, що 18.03.2010 р. керівник позивача відбув у відрядження до Польщі для врегулювання санкцій з воєводським інспектором дорожнього транспорту м. Кельце. До м. Кельце Малицький В. прибув 19.03.2010 р., і вибув тією ж датою. До України він повернувся 20.03.2010 р. На відрядження було витрачено 826, 02 грн. в матеріалах справи також наявні докази, що 19.03.2010 р. та 20.03.2010 р. Малицький В. перетинав кордон.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про відшкодування збитків в розмірі 21069, 65 грн. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт»(далі –Закон) організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Також згідно ст. 53 зазначеного закону при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну картку на транспортний засіб; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.

Види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення. Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту. Дозвільні документи Європейської Конференції Міністрів Транспорту розподіляють на конкурсних засадах з урахуванням рівня безпеки руху й екологічної безпеки транспортних засобів, запроваджених у європейських країнах, ефективності їх використання. Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту (ст.55 Закону).

Наказом Міністерства транспорту України №757 від 20.08.2004 був затверджений Порядок оформлення, впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі за текстом –Порядок), відповідно до п.1.2 порядок регулює діяльність Державного департаменту автомобільного транспорту та державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" (далі - ДП "СМАП") Міністерства транспорту та зв'язку України щодо обміну дозволами між державами на виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, оформлення і видачі їх перевізникам, контролю за використанням дозволів та їх обліку.

Перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом по територіях іноземних держав або транзитом через їхні території виконується українськими перевізниками відповідно до положень міжурядових Угод на основі належним чином оформлених дозволів, якщо інший порядок не передбачено положеннями міжурядових Угод (п.1.3).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом - документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством.

Згідно п. 1.4. Порядку ЄВРО-3 безпечний вантажний автомобіль - автомобіль, який відповідає вимогам рівня ЄВРО-3 щодо шуму та викидів забруднюючих речовин та вимогам безпеки (у тому числі і до причепа/напівпричепа) і має такі сертифікати:

- сертифікат відповідності вимогам до шуму та викидів забруднюючих речовин (екологічний);

- сертифікат відповідності вимогам безпеки (окремо для автомобіля-тягача і причепа/напівпричепа) (сертифікат безпеки);

- сертифікати відповідності вимогам придатності до експлуатації, що видані ДержавтотрансНДІіпроектом згідно з Резолюцією ЄКМТ СEMT/CM(2001)9/Final (окремо для автомобіля-тягача і причепа/напівпричепа).

Згідно п. 1.7. Порядку Міжурядовими Угодами або протоколами Змішаних Комісій можуть установлюватись інші види дозволів, ніж встановлені в п. 1.6. Порядку.

Згідно Розділу 3 Порядку. Оформлення та видачу дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні здійснює ДП "СМАП". ДП "СМАП" оформляє і видає дозволи юридичним і фізичним особам України при умові наявності на борту автобуса чи автомобільного транспортного засобу ліцензійної картки та відповідності транспортних засобів установленим технічним нормам, вказаним на бланку дозволу.

Оформлення та видача дозволів на виконання перевезень вантажів проводяться відділеннями ДП "СМАП" та їх відділками за фактом прибуття автомобільного транспортного засобу, що виконує перевезення при виїзді з території України, при пред'явленні ліцензійної картки, реєстраційних документів на транспортний засіб, посвідчення водія та документів на вантаж, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця, копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (крім перевізників, які працюють за єдиним податком), з обов'язковим занесенням отриманих дозволів до реєстру видачі (додаток 2). Перевізник забезпечується тільки дозволами, необхідними йому для конкретної поїздки.

Автомобільні транспортні засоби українських перевізників для здійснення перевезень вантажів у міжнародному сполученні повинні бути забезпечені необхідними сертифікатами щодо вимог Резолюції ЄКМТ СEMT/CM(2001)9/Final відповідно до дати їх виготовлення.

Перевізник в установленому порядку здійснює відшкодування ДП "СМАП" витрат, пов'язаних з проведенням комплексу робіт щодо оформлення дозволів.

Відповідно до ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення за винятком перевезень, зазначених у статті 7, перевезення вантажів, перерахованих у статті 5, можуть здійснюватися тільки на підставі дозволів, попередньо виданих компетентним органом країни, де зареєстрований транспортний засіб, від імені відповідного компетентного органу другої Договірної Сторони. Компетентні органи Договірних Сторін взаємно обмінюються дозволами, зазначеними у пункті 1 цієї статті. Згідно ст. 15 Угоди з метою гарантування належного виконання положень цієї Угоди Договірні сторони створять Спільну комісію, яка скликатиметься за пропозицією однієї з Договірних сторін.

Суд зазначає, що відсилка у двосторонньому міжнародному договорі, ратифікованому ВР України на протоколи Спільних двосторонніх комісій для врегулювання питання обміну дозволами, тобто для повідомлення іншої договірної сторони про правила, що діють на території іншої договірної сторони узгоджується з нормами статті 7 ЦК України.

Як встановлено ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

За таких обставин, суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач не може посилатися на норми встановлені рішеннями змішаної двосторонньої комісії з питань міжнародних перевезень, оскільки суд приходить до висновку, що таки рішення також є джерелом права.

Відповідно до Протоколу засідання Змішаної польсько-української Комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень (Краків, 5-6 травня 2009 р.) по 4 питанню порядку денного вирішено у випадку виконання перевезень в/із третіх країн транспортними засобами категорії Євро –2 причеп повинен бути випущений не раніше 1996 р., у випадку виконання цих перевезень транспортними засобами Євро –3 причеп повинен бути випущеним не раніше 2000 р. транспортний засіб екологічної категорії не нижче Євро –3 може використовуватися з причепом не старше 1996 р. випуску при виконанні перевезень на підставі дозволів категорії Євро –3. Якщо причеп випущений до 1996 р., в такому випадку, він повинен мати відповідний сертифікат безпеки.

Відповідно до п. 1.8 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", затверджених Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України № 136/985 від 18.12.2003 р. (далі за текстом –Ліцензійні умови), чинних в період нанесення збитків, на кожен автомобільний транспортний засіб до ліцензій з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) додаються ліцензійні картки на термін дії ліцензії. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу. Згідно п. 1.4. Ліцензійних умов автомобільний транспортний засіб - дорожній транспортний засіб, за допомогою якого здійснюється перевезення пасажирів і вантажів автомобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій.

На підставі викладених норм законодавства суд дійшов таких висновків. Оформлення дозволів здійснюється ДП «СМАП»на підставі документів поданих перевізником. При цьому, ліцензійна картка має бути наявна на кожен автомобільний транспортний засіб, тобто як на сам автомобіль так і на причеп, у ліцензійній картці зазначено, зокрема, рік випуску автомобільного транспортного засобу. Відповідач оформляє такий дозвіл, який відповідає технічним характеристикам транспортного засобу. Згідно п. 1.4. Порядку безпечний вантажний автомобіль категорії Євро - 3 має мати сертифікат відповідності вимогам безпеки окремо для автомобіля-тягача і причепа/напівпричепа. Отже, перевізнику може бути оформлений дозвіл Євро –3 тільки за умови, що серед поданих документів для оформлення дозволу наявні сертифікати безпеки окремо на тягач і причеп. Згідно Протоколу засідання Змішаної польсько-української Комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень (Краків, 5-6 травня 2009 р.) транспортний засіб Євро –3 може використовуватися з причепом не старше 1996 р., тобто якщо б причеп, який використовувався позивачем був 1996 року випуску, то його можна було б використовувати на території Польщі без свідоцтва безпеки саме на напівпричіп.

Матеріалами справи встановлено, що у позивача не було сертифікату безпеки на напівпричіп та, що напівпричіп марки », що використовувався позивачем випущений 1995 р. Таким чином, відповідач не мав право оформляти позивачу дозвіл Євро –3.

На підставі документів позивача, відповідно до Протоколу засідання Змішаної польсько-української Комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень (м. Янув Подляскі, 9-10 вересня 2008 р.), відповідач мав оформити йому дозвіл Євро –1, який використовується для транспортних засобів, що виготовлені починаючи з 1993 р. по 1996 р. Відповідно до п. 1.4. Порядку зелений вантажний автомобіль - автомобіль, який відповідає вимогам рівня ЄВРО-1 щодо шуму та викидів забруднюючих речовин і має відповідний сертифікат відповідності вимогам щодо шуму та викидів забруднюючих речовин (екологічний) заводу-виробника або його офіційного представника.

При цьому суд розцінює, що між сторонами у справі виникли господарські зобов’язальні правовідносини у момент звернення позивача за оформленням дозволу та оплати послуг відповідача щодо видачі відповідного дозволу, які регулюються положенням норм щодо надання послуг.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України). Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Дана норма деталізується у статті 623 ЦК України, відповідно до якої боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем свого обов’язку по оформленню дозволу (оформлення дозволу не тієї категорії), що сталося з вини відповідача (відсутність вини відповідачем не доведено), позивач поніс збитки в розмірі 21069, 65 грн., розмір яких та фактичне понесення підтверджується наявними матеріалами справи, а також наявний причинний зв’язок між діями відповідача та наявністю збитків у позивача.

При цьому посилання відповідача на те, що позивач міг понести збитки у меншому розмірі, у випадку сплати штрафу не директором відповідача, суд до уваги не приймає, оскільки позивачем доведено саме понесення збитків у зазначеному у позовній заяві розмірі та доведено необхідність та розумність понесених витрат для відновлення порушеного права, зокрема права на здійснення міжнародного перевезення відповідно до вимог внутрішнього законодавства Республіки Польша.

Відповідно до діючого законодавства позивач має право на відшкодування відповідачем понесених з його вини збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. На підставі викладених норм законодавства України, встановлених обставин справи та матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача повністю доведені, обґрунтовані, та відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»(03083, м. Київ, пр-т Науки 57, код ЄДРПОУ 33880040) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Закритого акціонерного товариства «Вишенька»(82100, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 293, код ЄДРПОУ 13828752) 21069, 65 (двадцять одну тисячу шістдесят дев’ять) гривень. 65 копійок понесених збитків, 210,70 (двісті десять) гривень 70 копійок витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 13.12.2010 року.