Рішення № 12834927, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/38906.12.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоЖитлово –будівельного кооперативу «Будівельник –8»

Простягнення 179497,28 грн.

За зустрічним позовомЖитлово –будівельного кооперативу «Будівельник –8»

ДоАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

Простягнення безпідставно набутих грошових коштів

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Цурка Н.О. –дов. № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010 року;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Кіщук Т.В. –дов. № б/н від 16.09.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово –будівельного кооперативу «Будівельник – 8»про стягнення 145986,20 грн. –основного боргу, 10326,97 грн. –пені, 17307,64 грн. –інфляційних втрат, 5876,47 грн. –3% річних.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору № 1630555 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.1999 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач свої зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 145986,20 грн.

Ухвалою від 30.08.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.09.2010 року.

17.09.2010 року Житлово –будівельний кооператив «Будівельник – 8»через канцелярію суду подав зустрічну позовну заяву до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», відповідно до якої просило суд стягнути з відповідача 440368,73 грн. –безпідставно набутих грошових коштів та судові витрати.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно зі ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Розглянувши зустрічний позов, Житлово –будівельного кооперативу «Будівельник –8»суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 20.09.2010 року подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 20.09.2010 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення первісних позовних вимог заперечував.

Ухвалою від 20.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 15.10.2010 року.

В судовому засіданні 15.10.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 05.11.2010 року.

В судовому засіданні 05.11.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 19.11.2010 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 19.11.2010 року первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та підтримав раніше подане заперечення на зустрічний позов.

В судовому засіданні 19.11.2010 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по справі.

Крім того, в судовому засіданні 19.11.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/389, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 19.11.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 03.12.2010 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 03.12.2010 року надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 03.12.2010 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 19.11.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 03.12.2010 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 06.12.2010 року первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 06.12.2010 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору.

Крім того, в судовому засіданні 06.12.2010 року суд розглянув та відхилив клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про об’єднання даної справи зі справою № 37/109 в одне провадження, так як об’єднання даної справи зі справою № 37/109 може ускладнити їх розгляд.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.12.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 травня 1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі –постачальник, позивач) та Житлово –будівельним кооперативом «Будівельник –8»(далі –абонент, відповідач) було укладено договір № 1630555 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 1.1 Договору сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенргоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі –Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов’язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

З положень пункту 5.3 Договору вбачається, що абонент, який має прилади обліку щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу –доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що сплата за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.02.2009 року по 01.08.2010 року позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії на загальну суму 591033,91 грн., що засвідчується обліковими картками (копії яких долучені до матеріалів справи).

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлену теплову енергію, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем, як стверджує останній, виникла заборгованість в розмірі 145986,20 грн.

Однак, з наданих сторонами документів вбачається, що до порушення провадження у справі, крім зазначеної позивачем суми, відповідач ще частково погасив основну заборгованість в розмірі 40000,00 грн., що підтверджується платіжними № 119 від 02.08.2010 року на суму 20000,00 грн., № 129 від 26.08.2010 року на суму 20000,00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення 40000,00 грн. не підлягають задоволенню, так як прострочення в цій частині відсутнє.

Станом на день винесення рішення решту боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому заборгованість відповідача перед позивачем за несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії складає 105986,20 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного підлягають задоволенню частково в сумі 105986,20 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.5 Додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду ( п. 3 цього Додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач за прострочення строків сплати грошових коштів за теплову енергію, керуючись п. 3.5 Додатку № 4 до Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10326,97 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, порядку розрахунків визначеного сторонами та дати внесення проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 9052,91 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд, стягнути на свою користь 17307,64 грн. інфляційних втрат та 5876,47 грн. 3 % річних.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору та Додаткових угод до Договору, прострочення відповідачем грошового зобов’язання, дат внесення проплат та визначеного порядку розрахунку, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 5576,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 10712,77 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Крім того, 17.09.2010 року відповідач за первісним позовом подав через канцелярію суду зустрічний позов до позивача за первісним позовом, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 440368,73 грн. –безпідставно набутих грошових коштів та судові витрати.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом при визначенні розміру місячних платежів за спожиту теплову енергію безпідставно застосовував завищені тарифи, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, але не зареєстровані у встановленому порядку у Київському міському управлінні юстиції, у зв’язку з чим відповідач за зустрічним позовом безпідставно отримав грошові кошти в розмірі 440368,73 грн. за період з 01.12.2006 по 31.07.2010р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування позову позивач за зустрічним позовом стверджує, що розпорядження КМДА про встановлення тарифів, які застосовує відповідач за зустрічним позовом при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, не пройшли реєстрацію відповідно до Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»та скасовані постановами судів, а тому підлягає застосуванню тариф згідно зареєстрованого розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 року.

Однак зазначені доводи позивача за зустрічним позовом не приймаються судом до уваги, так як розпорядження КМДА, яка є виконавчим органом Київської міської ради, відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Доводи відповідача про незаконність застосування позивачем тарифів згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані рішеннями судів, також є безпідставним, так як постанови Шевченківського районного суду м. Києва про їх скасування з дати прийняття не набрали законної сили, а ті що набрали законної сили (змінені КААС) не встановлюють дату їх скасування, тобто скасовують їх з дати набрання чинності постанови КААС.

Таким чином, спірні розпорядження були чинними протягом періоду за який позивач використовує тарифи встановлені вказаними розпорядженнями.

Окрім іншого, слід зазначити, що пунктом 8.1 Договору сторони узгодили строк дії Договору з дня його підписання та до 31 грудня 1999 року.

Відповідно до пункту 8.4 Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Договір діє, а тому, за будь-яких умов, навіть при наявності переплати, підстави вважати, що грошові кошти в сумі 440368,73 грн. перебувають у відповідача за зустрічним позовом без належних на те правових підстав відсутні, так як у разі встановлення факту переплати, зайво сплачені кошти повинні бути зараховані АЕК «Київенерго»в рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово –будівельного кооперативу «Будівельник –8»(місцезнаходження: 02222, м. Київ, Деснянський р –н, вул. Сабурова, 4, код ЄДРПОУ 22884212) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 105 986 (сто п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят шість) грн. 20 коп. –основного боргу, 9 052 (дев’ять тисяч п’ятдесят дві) грн. 91 коп. –пені, 10718 (десять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 77 коп. – інфляційних втрат, 5 576 (п’ять тисяч п’ятсот сімдесят шість) грн. 51 коп. –3 % річних, 1 313 (одну тисячу триста тринадцять) грн. 34 коп. державного мита та 172 (сто сімдесят дві) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині первісних позовних відмовити.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. (ст. 85 ГПК України)

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

14.12.2010 року