Рішення № 12834723, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/31509.12.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» До Закритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»

Про стягнення 1676574,18 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Імховик Ю.О. –по дов. № б/н від 18.10.2010

Від відповідача Коканов С.О. –по дов. № б/н від 10.11.2010

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.11.2010 було оголошено перерву до 09.12.2010.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»563000 грн. боргу по орендній платі, 338227,50 грн. боргу по комунальним послугам, 38440 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 16907,18 грн. та 720000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об‘єкту оренди по договору № 31-1/06 від 01.08.2006 за період січень-вересень 2010 року.

Позивачем 25.11.2010 до відділу діловодства суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1047500 грн. боргу по орендній платі, 357 889 грн. боргу по комунальним послугам, 125192,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 31030,36 грн.

Позивачем 09.12.2010 до відділу діловодства суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1304453,81 грн. основного боргу, 31956,80 грн. пені, 110 640 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 27988,24 грн.

Відповідач у поданому 07.12.2010 до відділу діловодства суду відзиві на позов зазначає, що за відсутності по закінченню строку дії договору № 31-1/06 від 01.08.2006 заяв жодної із сторін, що передбачено ст. 764 ЦК України, договір є продовженим до 31.12.2010. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до пункту 5.4 договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі рахунків, що надаються орендодавцем. Крім орендної плати орендар щомісячно компенсує орендодавцю вартість електроенергії та експлуатаційних витрат. Прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати орендної плати розпочалося 11.09.2008, що також вбачається із розрахунків позивача. Строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідно до норм статті 258 ЦК України, закінчився 11.09.2009. Як зазначалося вище, позовна заява надійшла до суду у жовтні 2010 року. Ухвалою від 28.10.2010 порушено провадження у справі. Отже, в даному випадку позивачем було пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Крім того, проаналізувавши розрахунок інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, наданий позивачем суду у своїй заяві, відповідач дійшов висновку, що сума 125 192,50 грн. є значно завищеною. Враховуючи викладене просить в задоволенні позовних вимог про стягнення 31956,80 грн. пені та 22250 грн. інфляційних витрат відмовити.

Відповідачем 07.12.2010 до відділу діловодства суду подано заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення 31956,80 пені та просить в цій частині в позові відмовити.

Відповідачем в судовому засіданні 09.12.2010 подано заяву про розстрочку виконання рішення, в якій відповідач наявність боргу не заперечує, але зазначає, що наразі існують обставини, які унеможливлюють погашення заборгованості перед позивачем одразу. Такими обставинами є значне прострочення оплати основним замовником продукції ЗАТ «Київський завод електротранспорту»- КП «Київпастранс». В свою чергу це прострочення викликано відсутністю бюджетного фінансування. Так за договором № 06/13-08 від 11.09.2008 станом на 11.11.2010 така прострочена заборгованість складає З 763758,00 грн. Заборгованість підтверджена актом звіряння розрахунків на 30.09.2010 та відповідно до бухгалтерської довідки жодного надходження коштів з 30.09.2010 по 11.11.2010 не було. Крім того на підприємстві, за тих же причин, існує більш ніж щомісячна заборгованість з виплати заробітної плати, яку має бути погашено в першу чергу. З 01.1 1.2010 внаслідок невиконання умов договору по оплаті виготовленої раніше та відсутності гарантій своєчасної оплати іншої замовленої продукції (трамвайних вагонів для швидкісної лінії в м. Києві) ЗАТ «КЗЕТ», у відповідності до ст. 34 КЗпП України, знаходиться в режимі простою. У зв‘язку із викладеними вище обставинами, відповідач просить господарський суд розстрочити сплату заборгованості на шість місяців та відстрочити початок погашення заборгованості на три місяці.

В судовому засіданні 09.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.08.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод електротранспорту» (орендодавець) та закритим акціонерним товариством «Київський завод електротранспорту» (орендар) було укладено договір № 31-1/08 оренди виробничого обладнання (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов‘язався передати орендареві, а орендар зобов‘язався прийняти в строкове платне користування виробниче обладнання, технологічні засоби (далі –майно) та зобов‘язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1304453,81 грн. та за неналежне виконання своїх обов‘язків відповідачу нараховані пеня в розмірі –31956,80 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 110640 грн. та 3% річних в сумі 27988,24 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору майно повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 10 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором. Майно вважається переданим орендареві з дати підписання акта прийому-передачі майна (п. 4.1. договору).

Факт передачі та відповідно прийняття відповідачем в оренду певного майна вартістю 359175,98 грн. підтверджується актом прийому-передачі від 01.08.2006.

Пунктом 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.2. договору сторонами узгоджено, що договір діє до 01.08.2007.

Додатковими угодами № 2 від 30.07.2007 та № 3 від 24.12.2008 строк дії договору сторонами було продовжено до 31.12.2009.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договір, за відсутності заяв сторін про припинення договору, в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України продовжений до 31.12.2010.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5.1 договору розмір орендної плати складає 40000 з урахуванням ПДВ в місяць.

Відповідно до п. 5.3. договору крім орендної плати орендар щомісячно компенсує орендодавцю вартість електроенергії та експлуатаційних витрат.

Пунктом 5.4. договору визначено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця неа підставі рахунку, що надаються орендодавцем.

Згідно п. 7.2. договору орендар зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Всупереч договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні своєчасного внесення орендних платежів у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача та не оспорена відповідачем (акт звірки взаєморозрахунків), становить 1304453,81 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1304453,81 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 9.5. договору передбачено, що орендар у випадку прострочення сплати орендної плати несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати послуг оренди майна.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Згідно п 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).

Отже, пеня може бути розрахована та стягнена за рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 5.4. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов‘язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

З наданого позивачем розрахунку (в заяві про уточнення позовних вимог від 09.12.2010) вбачається, що пеня нарахована на суми боргу не перевищує шестимісячного строку та нарахована за період 2010 р, а отже позивачем не пропущено строк позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення пені.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 31956,80 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 31956,80 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 110640 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних –27988,24 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд з розрахунком позивача в частині нарахування збитків від зміни індексу інфляції не погоджується, оскільки позивачем застосований невірний середній індекс інфляції за визначені позивачем періоди за які вони нараховуються.

За розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції нарахований на зазначені позивачем суми та періоди становить 92740 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 92 740 грн. збитків від індексу інфляції, та відповідно в задоволенні збитків від індексу інфляції в сумі 17 900 грн. слід відмовити.

Також суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 27988,24 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку та відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, а тому вважає можливим задовольнити частково заяву відповідача та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/315 від 09.12.2010 на 3 місяці, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.

В частині відстрочки виконання рішення суду заява відповідача не підлягає задоволенню, оскільки суд приймає до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.

Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання даного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, код ЄДРПОУ 33547233) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, код ЄДРПОУ 04012017) 1304 453 (один мільйон триста чотири тисячі чотириста п‘ятдесят три) грн. 81 коп. основного боргу, 31956 (тридцять одну тисячу дев‘ятсот п‘ятдесят шість) грн. 80 коп. пені, 92740 (дев‘яносто дві тисячі сімсот сорок) грн. 00 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 27988 (двадцять сім тисяч дев‘ятсот вісімдесят вісім) грн. 24 коп. –3% річних, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/315 від 09.12.2010 наступним чином:

до 09.01.2011 - 485712 (чотириста вісімдесят п‘ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 95 коп.;

до 09.02.2011 - 485712 (чотириста вісімдесят п‘ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 95 коп.;

до 09.03.2011 - 485712 (чотириста вісімдесят п‘ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 95 коп.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, код ЄДРПОУ 33547233) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, код ЄДРПОУ 04012017) 14571 (чотирнадцять тисяч п‘ятсот сімдесят одну) грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 14.12.2010.