Рішення № 12834717, 22.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/23922.10.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"

до

про Державного комітету України з державного матеріального резерву

стягнення 365 500,36 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Мартиновська Л.В. –предст.

Від Відповідача Глузманова М.П. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 365 500,36 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання державного мобілізаційного завдання на відповідальному зберіганні у Позивача знаходяться матеріальні цінності - електрокорунд нормальний, карбід кремнію зелений, карбід кремнію чорний, карбід бору, сітка з кольорового металу, протигази. Розпорядженням КМУ від 04.07.2006 № 879 мобілізаційне завдання комбінату частково скасовано, в тому числі повністю скасовано мобілізаційне завдання на зберігання карбіду кремнію, карбіду бору та електрокорунду нормального, але зазначені матеріальні цінності продовжують зберігатися на підприємстві, оскільки Відповідач не надав Позивачу наряди на відпуск цих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Позивач, виконуючи покладене на нього завдання щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, у період з 01.09.2008 по 01.03.2010 зберігає матеріальні цінності державного резерву за рахунок власних коштів, і за вказаний період витратив на їх утримання та зберігання 365 500,36 грн., які просить стягнути з Відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що Позивачем не надано детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог, суми витрат, що підлягають відшкодуванню, визначаються Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»від 12.04.2002 № 532. Також Відповідачем зазначено, що з поданих Позивачем доказів на підтвердження розмірів понесених ним витрат по зберіганню матеріальних цінностей не вбачається того, що такі витрати понесені Позивачем саме у зв'язку із зберіганням матеріальних цінностей; відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем, оскільки договору між сторонами не укладено, то підстав для стягнення з Відповідача витрат немає.

Позивачем заявою від 07.05.2010 № 14/1306 зменшено розмір позовних вимог до 323 177,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 у справі призначено судову бухгалтерську (економічну) експертизу.

30.08.2010 до Господарського суду міста Києва надійшов висновок судово-економічної експертизи № 3912/5001/10-19 разом з матеріалами справи № 14/239.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 поновлено провадження у справі № 14/239.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Закон України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 № 51/97-ВР (із змінами та доповненнями), надалі - Закон, та "Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (із змінами та доповненнями), надалі - Порядок, регулює правовідносини щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Статтею 4 Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Згідно зі ст. 12 Закону Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Як визначено ст. 2 Закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до п. З та п. 4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства. Мобілізаційне завдання виступає адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер, але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникнути, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, та з акту управління господарською діяльністю.

Факт знаходження у Позивача на зберіганні матеріальних цінностей матеріального резерву підтверджується номенклатурою, затвердженою Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 459-рт (додаток № 2 до Розпорядження), річним звітом по формі Ф-12, пояснювальною запискою Позивача до річного звіту станом на 01.01.2009, довідкою про рух матеріальних цінностей резерву за 2008 рік, довідкою про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 01.01.2009 за формою Ф-16; актами на закладку-відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 01.10.2008 № 9, від 30.10.2008 № 10, від 29.11.2008 № 11, від 31.12.2008 № 12, довідкою про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 01.01.2010 за формою Ф-16; актами назакладку-відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 29.01.2010 № 1, від 01.03.2010 № 2, від 02.02.2009 № 1, від 02.03.2009 № 2, від 31.03.2009 № 3, від 05.05.2009 № 4, від 01.06.2009 № 5, від 29.06.2009 № 6, від 30.07.2009 № 7, від 01.09.2009 № 8, від 01.10.209 № 9. від 01.11.2009 № 10, від 01.12.2009 № 11, від 28.12.2009 № 12 (копії залучено до справи).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.07.2006 № 879 мобілізаційне завдання Позивачу частково скасовано, в тому числі повістю скасовано мобілізаційне завдання на зберігання карбіду кремнію, карбіду бору та електрокорунду нормального, але зазначені матеріальні цінності продовжують зберігатися у Позивача. Часткове скасування мобілізаційного завдання не змінює правового статусу майна, що зберігається Позивачем, як матеріальних цінностей державного резерву.

Відповідач не спростував обставин щодо знаходження на відповідальному зберіганні Відповідача матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з 01.09.2008 по 01.03.2010 Відповідачем також не спростовано.

Відповідно до п. З ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" Позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Таким чином, Позивач зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є недоторканими і можуть використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Отже, надані Позивачем докази в сукупності свідчать, що на відповідальному зберіганні Позивача знаходились матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а тому суд вважає доведеним факт виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з 01.09.2008 по 01.03.2010.

Посилання Відповідача на те, що між сторонами не укладено договору у формі єдиного документа судом відхиляються, оскільки вищевказані докази свідчать про те, що матеріальні цінності до матеріального резерву закладались та зберігаються Позивачем, а тому згідно ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України у Позивача та Відповідача виникають права та обов'язки за договором зберігання.

Згідно з пунктом 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, Держкомрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей. Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо. Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обгрунтованих фактичних витрат відповідального зберігання.

Розмір вказаних вище витрат для Позивача Держкомрезервом не визначався. Фактичне понесення Позивачем витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується висновком судово-економічної експертизи по справі № 14/239 від 25.08.2010 № 3912/5001/10-19, виконаного експертом старшим науковим співробітником лабораторії судово-економічних досліджень Київською науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерство юстиції України на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 19.05.2010. Згідно з висновком судово-економічної експертизи, витрати ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.09.2008 по 01.03.2010 документально підтверджуються на суму 76 998,72 грн.

Факт непідписання договору між Позивачем та Відповідачем у формі єдиного документу та факт непогодження Відповідачем сум понесених Позивачем витрат не звільняє Відповідача від зобов'язання здійснити відшкодування понесених Позивачем витрат згідно вимог законодавства, оскільки факт понесення Позивачем витрат підтверджені належними доказами по справі.

Згідно з спеціальним законодавством - пунктом 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" - Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення витрат на зберігання цінностей державного матеріального резерву за період 01.09.2008 по 01.03.2010 визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 76 998,72 грн., підтвердженому експертним висновком від 25.08.2010 № 3912/5001/10-19.

Відповідно до Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 № 175, примусове списання коштів з реєстраційних, спеціальних рахунків розпорядників, одержувачів та рахунків інших клієнтів допускається лише у випадках, встановлених законами України та за рішенням суду (п. 2.1). Крім того, якщо у платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків, то органи державного казначейства самостійно визначають коди економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове списання коштів (п. 1.5).

Оскільки ні Позивач ні Відповідач не надали суду відомостей стосовно рахунку Відповідача, з якого має здійснюватись стягнення, та коду бюджетної класифікації, то суд, зазначаючи у рішенні рахунки, надані Позивачем, констатує, що питання можливості стягнення з кожного з них згідно підпункту 1.5 пункту 1 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, буде вирішуватись органами Державної виконавчої служби та органами Державного казначейства України при виконанні рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України понесені Позивачем судові витрати відшкодовуються за рахунок сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ вул. Пушкінська, 28, код 00034016), на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44, код 00222226) суму основного боргу в розмірі 76998,72 грн., державне мито в розмірі 769,99 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 56,24 грн. та 2502,15 грн. витрат за проведення судової експертизи.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 10.12.2010