Рішення № 12834713, 19.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/43319.11.10 За позовом:

доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Державної судової адміністрації України

про стягнення заборгованості зі страхових платежів у сумі 28554,89 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники: Від позивача Чабан К.І. предст., Старков І.О. предст. Від відповідача Максименко А.В. головн. спец. відділу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі Позивач, ВАТ НАСК «Оранта») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної судової адміністрації України (далі Відповідач, ДСА), в якому просить суд стягнути з Відповідача 28554,89 грн. заборгованості зі страхових платежів з урахуванням 6% витрат страховика.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не відшкодував Позивачу суму страхових платежів з урахуванням шести відсотків витрат страховика в розмірі 28554,89 грн., що була сплачена останнім на підставі судового рішення ОСОБА_1, життя та здоровя якого було застраховане за рахунок коштів державного бюджету згідно з Законом України «Про статус суддів».

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що страховий випадок з ОСОБА_1 стався під час дії укладеного між Позивачем та Відповідачем договору № 06-03/05 від 25.03.2005, дія якого була припинена за згодою сторін і розрахунки за яким були проведені Відповідачем у повному обсязі. Крім того, Відповідач наполягає на тому, що оскільки Позивач сплатив страхове відшкодування не добровільно, а на підставі судового рішення, то фактично останній не здійснював страхування і не має право підвищувати страхове відшкодування на 6%.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.06.2005 рішенням Печерського районного суду міста Києва в цивільній справі № 2-781-1/05 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ НАСК «Оранта»про стягнення страхової суми, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, позов задоволено повністю, травму, отриману ОСОБА_1 14.01.2003 визнано такою, що отримана під час виконання службових обовязків та є страховим випадком; стягнено з ВАТ НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 26841,60 грн. Рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.10.2005 та ухвалою Верховного Суду України від 11.01.2010.

У вказаному рішенні, зокрема встановлено, що суддя військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону ОСОБА_1 отримав 14.01.2003 травму, що є страховим випадком, у звязку з чим йому має бути виплачене страхове відшкодування у розмірі річного заробітку. З заявою про виплату страхового відшкодування до ВАТ НАСК «Оранта»ОСОБА_1 звернувся 18.07.2003.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, суд вважає встановленим факт того, що страховий випадок з ОСОБА_1 стався 14.01.2003, у звязку з чим відхиляє як безпідставне твердження Відповідача про те, що страховий випадок мав місце під час дії договору про проведення державного обовязкового страхування життя та здоровя судів місцевих та апеляційних судів від 25.03.2005, укладеного між Позивачем та Відповідачем.

30.03.2010 на підставі платіжного доручення № 5072 Позивач сплатив на користь ОСОБА_1 26841,60 грн., призначення платежу: сплата на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування згідно з виконавчим листом № 2-781-1 від 02.11.2005.

В матеріалах справи знаходиться копія укладеного між Позивачем та Відповідачем договору про проведення державного обовязкового страхування життя та здоровя судів місцевих та апеляційних судів від 25.03.2005 (далі Договір від 25.03.2005).

Пунктом 1.1 Договору від 25.03.2005 визначено, що страховик (Позивач) бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату суддям місцевих та апеляційних судів (далі застраховані), а страхувальник (Відповідач) зобовязується сплачувати страхові платежі.

Згідно з п. 2.1.3 Договору від 25.03.2005 у разі заподіяння застрахованому у звязку з виконанням відповідно до закону службових обовязків каліцтва чи іншого ушкодження здоровя, що не призвело до стійкої втрати працездатності, страховик виплачує одноразову страхову суму за рахунок страхових платежів з обовязкового державного особистого страхування суддів у розмірі його річного заробітку.

Відповідно до п. 4.1 Договору від 25.03.2005 загальна сума зобовязання страхувальника перед страховиком по сплаті страхових платежів, що були фактично стягнені зі страховика на користь застрахованих осіб станом на 01.02.2005 становить 135622,51 грн., у тому числі: 1) за КПКВ 0501030 «здійснення правосуддя Апеляційним судом України та апеляційними судами»- 2154,52 грн.; за КПКВ 0501040 «здійснення правосуддя місцевими судами»- 54275,96 грн.; за КПКВ 0501050 «здійснення правосуддя військовими судами»- 79192,03 грн.

Пунктом 4.2 Договору від 25.03.2005 передбачено, що страхувальник зобовязується виконати зобовязання щодо сплати страхового платежу, зазначеного в підпунктах 1 та 2 п. 4.1 даного Договору, протягом тридцяти днів із дня підписання договору сторонами та виконати зобовязання щодо сплати страхового платежу, зазначеного у підпункті 3 п. 4.1 договору, до першого липня 2005 року.

Пунктом 4.5 Договору від 25.03.2005 передбачено, що страхувальник щомісячно до 25 числа за повідомленням страховика про настання страхового випадку перераховує на спеціальний рахунок страховика страховий платіж у розмірі, необхідному для проведення страхових виплат застрахованим особам, у тому числі за страховими випадками, що настали до набрання чинності цим договором і не охоплені пунктами 4.1, 4.3 цього договору, включаючи витрати страховика на проведення страхування в розмірі 6% суми цього платежу.

Пунктом 5.4 статті 5 Договору від 25.03.2005 також передбачено, що умови укладеного договору поширюються на зобовязання сторін, що виникли на підставі законодавства до укладення цього договору

З викладених положень Договору від 25.03.2005 слідує, що сторони передбачили сплату Відповідачем як страхувальником страхових платежів за страховими випадками, що мали місце до укладення даного договору, та страхове відшкодування за якими було фактично здійснене Позивачем, а також за страховими випадками, що сталися до укладення договору, але страхові відшкодування за якими проведені Позивачем не були.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 29 Закону України «Про страхування»договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню у разі, якщо його укладено після страхового випадку.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні даного спору не приймає до уваги як такі, що є недійсними в силу закону, викладені вище умови Договору від 25.03.2005, що передбачають порядок внесення страхових платежів та здійснення страхового відшкодування за страховими випадками, які сталися до укладення даного договору.

24.11.2005 сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору від 25.03.2005, якою, зокрема виключили із Договору пункт 4.5 та виклали пункти 4.1 та 4.2 договору в новій редакції, яка не передбачає сплату страхових платежів та проведення страхового відшкодування за страховими випадками, що сталися до укладення договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 24.11.2005 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2005.

10.01.2006 сторонами був підписаний акт звірки за Договором від 25.03.2005, з якого слідує, що за період дії договору Відповідачем було всього перераховано Позивачу 1712000,00 грн., а Позивачем здійснені страхові виплати на вказану суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2006 сторони уклали новий договір про проведення державного обовязкового страхування життя і здоровя суддів місцевих та апеляційних судів, що був розірваний 07.07.2006 на підставі додаткової угоди у звязку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.04.2006 № 507 «Про внесення змін до Порядку та умов державного обовязкового страхування життя і здоровя суддів».

10.04.2006 Позивач та Відповідач склали акт звірки розрахунків за договором від 01.03.2006, з якого слідує, що сторони не мають заборгованості одна перед одною за даним договором.

31.05.2010 Позивач направив Відповідачу претензію, в якій вимагав Відповідача відшкодувати суму боргу в розмірі 28554,89 грн., що була сплачена Позивачем ОСОБА_1 на виконання рішення суду.

16.06.2010 Відповідач повідомив Позивача про те, що вважає його претензію необґрунтованою, оскільки страховий випадок стався під час дії договору від 23.05.2005, який був розірваний за взаємною згодою сторін і заборгованість за яким у Відповідача відсутня.

За результатом дослідження встановлених обставин справи суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про статус суддів»від 15.12.1992, норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин, життя і здоровя суддів підлягають обовязковому державному страхування за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про статус суддів»передбачено, що у разі заподіяння судді у звязку з виконанням відповідно до закону службових обовязків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоровя, що не призвело до стійкої втрати працездатності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обовязковому державному особистому страхуванню суддів у розмірі річного заробітку.

Відповідно до п. 2 Порядку та умов державного обовязкового страхування життя і здоровя суддів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.1994 № 89 (далі Порядок), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2001 № 8, що діяла на момент виникнення страхового випадку з ОСОБА_1, страхові платежі за державним обовязковим страхуванням життя і здоровя суддів, включаючи витрати Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»на його проведення у розмірі шести відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Мінюстом (далі страхувальники) компанії «Оранта»(далі страховик).

З наведеного пункту Порядку слідує, що Відповідач не віднесений до переліку страхувальників, що уповноважені на перерахування Позивачу страхових платежів за державним обовязковим страхуванням життя і здоровя суддів.

12.04.2006 постановою Кабінету Міністрів України № 507 пункт 2 Порядку був викладений в новій редакції, яка є чинною на момент прийняття даного рішення та передбачає, що страхові платежі за державним обовязковим страхуванням життя і здоровя суддів, включаючи повязані з цим витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі шести відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією (далі страхувальники) на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Таким чином, згідно зі змінами, внесеними до Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 № 507, Позивач не визначається єдиним страховиком, уповноваженим на проведення обовязкового державного страхування суддів, а Відповідач віднесений до переліку страхувальників.

Приймаючи рішення в даній справі, суд приймає до уваги те, що в період з 14.02.1994 до 12.04.2006 Позивач виконував функції єдиного страховика за державним обовязковим страхуванням життя та здоровя суддів.

Зазначені функції виконувалися Позивачем на підставі та відповідно до Порядку, яким не передбачалося укладення договору між страховиком та страхувальником (страхувальниками) щодо умов здійснення державного обовязкового страхування життя та здоровя суддів.

На момент виникнення страхового випадку (14.01.2003), страхова виплата за яким є предметом спору в даній справі, Відповідач не входив згідно з Порядком до переліку страхувальників, що уповноважені здійснювати страхові платежі Позивачу; договірні відносини з приводу обовязкового страхування життя та здоровя суддів між сторонами також були відсутні.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що ДСА як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом була утворена лише 29.02.2002 на підставі Указу Президента України «Про Державну судову адміністрацію України»від 29.02.2002 № 780/2002, тобто після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2001 № 8, якою були внесені зміни до Порядку.

Підпунктом 14 п. 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого указом Президента України від 03.03.2003 № 182/2003 на ДСА покладене завдання здійснювати матеріальне та соціальне забезпечення суддів.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем зі здійснення державного обовязкового страхування життя та здоровя суддів припинилися 07.07.2006, при цьому непогашена заборгованість сторін була відсутня, тобто, сума проведених Позивачем страхових відшкодувань на користь застрахованих осіб дорівнювала сумі здійснених Відповідачем страхових платежів.

Водночас, судом встановлено, що фактично зобовязання зі сплати ОСОБА_1 страхового відшкодування у сумі 26841,60 грн. було здійснене Позивачем на виконання рішення суду 30.03.2010.

Таким чином, страхове відшкодування ОСОБА_1 у сумі 26841,60 грн. було здійснене Позивачем за рахунок власних коштів за відсутності відповідних страхових платежів для проведення такого відшкодування.

Натомість, частиною 1 ст. 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002, що був чинний на момент звернення Позивача з позовом до суду, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Держаного бюджету України.

Зі змісту викладених норм слідує, що будь-які видатки, повязані з функціонуванням судів та діяльністю суддів, повинні здійснюватися лише за рахунок Державного бюджету України та не можуть бути покладені на субєктів господарювання приватного сектору економіки, яким є Позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Закону України «Про судоустрій України»організаційне забезпечення діяльності судів покладається на державну судову адміністрацію, що утворюється і функціонує відповідно до вимог цього Закону. Організаційне забезпечення діяльності судів відповідно до цього Закону становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного та незалежного здійснення правосуддя.

Частиною 2 ст. 120 Закону України «Про судоустрій України»встановлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції.

Відповідно до підпункту 4 п. 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 № 14 (далі Положення), що є чинним на момент прийняття даного рішення, ДСА виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації.

У підпункті 21 п. 4 Положення визначено, що ДСА здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації.

Враховуючи наведені положення, суд вважає правомірним звернення Позивача з позовом про стягнення сплаченого страхового відшкодування у сумі 26841,60 грн. саме до Відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Позивач 31.05.2010 звернувся до Відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити виплачене ОСОБА_1 страхове відшкодування, однак, Відповідач відмовився виконати зазначену вимогу. Відтак, на момент звернення Позивачем до суду з позовом строк виконання Відповідачем зобовязання зі сплати Позивачу грошових коштів у сумі 26841,60 грн. настав.

Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що Позивачем безпідставно нараховані на суму проведеної виплати 6%, оскільки, як було встановлено судом, пунктом 2 Порядку передбачена сплата страхувальниками на користь Позивача страхових платежів, включаючи витрати останнього на проведення страхування у розмірі 6% суми цих платежів.

Водночас, суд звертає увагу на те, що 6% від суми 26841,60 грн. складає 1610,96 грн., а не 1713,29 грн., як розраховано Позивачем у позовній заяві.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 28452,09 грн., з яких 26841,60 грн. сума страхового відшкодування, сплаченого Позивачем на користь застрахованої особи; 1610,96 грн. витрати Позивача на проведення страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) на користь відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) 28452,09 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста пятдесят дві гривні 09 коп.).

Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) в дохід бюджету 284,52 грн. (двісті вісімдесят чотири гривні 52 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 14.12.2010