Рішення № 12834599, 10.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-35/7788-35/51110.12.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма

          "Главбух-Аудит"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд"

про                     примусове виконання обов'язку в натурі та стягнення 42 766,76

грн. пені

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:           Макарець В.О.–предст. за довір. №б/н від 11.10.2010р.;

                              Куль В.С. –предст.за довір. № б/н від 29.06.2010р.;

від відповідача:           не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Главбух-Аудит" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд" про:

- зобов'язання відповідача виконати умови договору інвестування (пайової участі у будівництві) №143 від 02.06.2004р., а саме: добудувати об'єкт інвестування, який відповідатиме вимогам п. 2.11. договору інвестування;

- стягнення з відповідача 42 766,76 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-35/7788 від 12.07.2010р. позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду №05-5-35/7788 від 26.08.2010р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Главбух-Аудит" задоволено, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. у справі №05-5-35/7788 скасовано. Матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду позовної заяви по суті.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду м. Києва справу №05-5-35/7788 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою суду від 30.09.2010р. справа №05-5-35/7788 прийнята суддею Літвіновою М.Є. до провадження, справі присвоєно №05-5-35/7788-35/511, її розгляд призначено на 13.10.2010р.

Відповідач у судове засідання 13.10.2010р. свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.09.2010р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою суду від 13.10.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 27.10.2010 р.

У судовому засіданні 27.10.2010р. представником позивача подані додаткові пояснення у справі.

Представник відповідача у судове засідання 27.10.2010р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.09.2010р. не виконав та не надав витребувані судом документи.

Ухвалою суду від 27.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 10.11.2010р.

У судовому засіданні, призначеному на 10.11.2010р., представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

зобов'язати відповідача виконати умови договору інвестування (пайової участі у будівництві) №143 від 02.06.2004р., а саме: добудувати нежитлове (офісне) приміщення загальною площею 187,92 кв.м., розташоване на 6-му поверсі (будівельна позначка + 19.750) в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, для чого провести роботи щодо штукатурки всіх стін приміщення, встановлення вхідних дверей, пластикових вікон, систем опалення, електроживлення та електрозабезпечення, телефонних кабелів;

ввести нежитлове (офісне) приміщення за адресою: м. Київ, вул.. Харківське шосе, 19, в експлуатацію;

передати позивачу нежитлове (офісне) приміщення загальною площею 187,92 кв.м., розташоване на 6-му поверсі (будівельна позначка + 19.750) в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, яке відповідатиме вимогам п. 2.11. договору інвестування (пайової участі у будівництві) №143 від 02.06.2004р. та встановленим чинним законодавством України будівельним нормам і правилам;

передати позивачу документи необхідні для оформлення права власності на нежитлове (офісне) приміщення за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19;

стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 42766,76 грн. за прострочення здачі об'єкта інвестування в експлуатацію згідно договору інвестування (пайової участі у будівництві) №143 від 02.06.2004р.

Заява була прийнята судом до розгляду.

У зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, ухвалою суду від 10.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 24.11.2010р.

У судовому засіданні 24.11.2010р. представник відповідача подав відзив на позов, в я кому заперечує проти вимог про стягнення пені, посилаючись на те, що пеня, як спосіб забезпечення виконання зобов'язань, застосовується лише до грошових зобов'язань, однак відповідно до укладеного із позивачем договору у відповідача відсутні грошові зобов'язання перед позивачем.

Представник відповідача також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

Зазначене клопотання судом задоволено частково, у судовому засіданні 24.11.2010р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 01.12.2010р.

У судовому засіданні 01.12.2010р. представником відповідача подана заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

З метою надання сторонам можливості подати додаткові пояснення по суті спору у судовому засіданні 01.12.2010р. оголошувалась перерва до 06.12.2010р., а у судовому засіданні 06.12.2010 р. оголошувалась перерва до 10.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Главбух-Аудит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд" був укладений договір інвестування (дольової участі у будівництві) №143 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач, як інвестор, надає відповідачу грошові кошти в порядку своєї дольової участі у будівництві нежитлового (офісного) приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19 (далі - об'єкт будівництва), у встановленому договором розмірі та порядку, а відповідач використовує вказані кошти для будівництва вказаного вище об'єкту будівництва і передає інвестору після завершення будівництва частину об'єкту будівництва –приміщення, вказане у п. 1.3. договору (далі –об'єкт інвестування).

Згідно із п. 1.3. договору об'єктом інвестування є нежитлове приміщення загальною площею 185,00 кв.м., розташоване на 6 поверсі у будинку за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, згідно осей, вказаних у додатку № 1 до договору. Строк здачі будинку в експлуатацію –4 квартал 2005р.

Додатковою угодою № 1 до договору від 06.05.2005р. сторони внесли зміни до п.п. 1.3. та 1.4. договору, якими були визначені нові характеристики об'єкту інвестування. Відповідно до нової редакції п. 1.3. договору, встановленої додатковою угодою №1 до договору, об'єкт інвестування складається з двох частин: нежитлового (офісного) приміщення площею 136,23 кв.м., розташованого на 5 офісному поверсі згідно із планами та осями, вказаних у Додатку № 1/1 до договору, та нежитлового (офісного) приміщення загальною площею 48,77 кв.м., розташованого на 2 офісному поверсі згідно із планами та осями, вказаних у Додатку № 1/2 до договору.

В подальшому, додатковими угодами №2 від 29.01.2007р. та №3 від 25.11.2008р. сторони змінили п. 1.3. договору, згідно із остаточною редакцією якого об'єктом інвестування є нежитлове (офісне) приміщення загальною площею 187,92 кв.м., розташоване на 6 (шостому) поверсі (будівельна позначка + 19.750) в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, відповідно до осей, вказаних у додатку №2.

Сторонами також був встановлений новий термін здачі будівлі в експлуатацію, а саме – 2 квартал 2009р.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що вартість об'єкта інвестування на день укладення договору становить 407 037,00 грн.

Згідно із п. 4.3.2., 4.3.3. договору на позивача покладений обов'язок внести інвестицію у сумі, обумовленій у п. 2.5. договору, та дотримуватись строків перерахування коштів, вказаний у п. 2.7. договору.

Як передбачено п. 2.7. договору інвестор зобов'язаний проінвестувати 100% вартості загальної площі об'єкта інвестування, з урахуванням поточної вартості одиниці виміру (1 кв.м.) площі об'єкта, протягом 10 банківських днів з дня підписання договору. Згідно із п. 2.8. договору після здійснення інвестування коштів у 100% загальної площі об'єкта інвестування, інвестор отримує "довідку про інвестування 100% загальної площі об'єкту інвестування".

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач платіжними дорученнями №78 від 09.06.2004р., №80, 81 від 10.06.2004р., №82,83 від 11.06.2004р. перерахував відповідачу кошти у розмірі 407 037,00 грн., що становить вартість об'єкту інвестування.

15.06.2004р. відповідачем була видана позивачеві довідка про те, що позивач проінвестував 100% загальної площі об'єкту інвестування, якою підтверджується факт належного виконання позивачем його зобов'язань за договором.

Пунктами 4.1.1., 4.1.2 договору на відповідача був покладений обов'язок здійснити власними або залученими силами і грошовими коштами будівництво будівлі і, після закінчення будівництва, передати позивачу об'єкт інвестування, обумовлений в п. 1.3. договору, по акту приймання-передачі об'єкту, а після введення об'єкту в експлуатацію, відповідно до строку, вказаного у п. 1.3. договору, надати позивачу необхідні документи для подальшого оформлення свідоцтва про право власності на об'єкт інвестування на його ім'я.

Пунктом 2.10. договору, в редакції додаткової угоди № 3 до договору, передбачено, що після здачі будівлі в експлуатацію відповідач передає позивачу за рахунок внесеної інвестиції нежитлове (офісне) приміщення загальною площею 187,92 кв.м., розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, відповідно до осей, вказаних в додатку №2.

Відповідно до п. 1.4. договору, в редакції додаткової угоди № 1 до договору, у зданому в експлуатацію об'єкті інвестування виконуються наступні загальнобудівельні роботи: встановлюються вхідні двері, металопластикові вікна; штукатурка стін всіх приміщень, системи опалення, електрозабезпечення, підводяться телефонні кабелі, висота приміщень не менше 3-х метрів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором інвестування, оскільки не добудував об'єкт інвестування, не здав його в експлуатацію та не передав об'єкт інвестування позивачу.

Матеріали справи свідчать, що позивач, починаючи з 30.09.2008р. неодноразово звертався до відповідача з претензіями про виконання останнім зобов'язань за договором і передачі проінвестованого об'єкту позивачу.

Однак станом на день вирішення спору, відповідач не виконав свої зобов'язання по договору та не забезпечив введення об'єкту будівництва в експлуатацію, не передав позивачеві проінвестоване ним нежитлове (офісне) приміщення, яке б відповідало умовам договору, та не надав позивачу необхідні документи для подальшого оформлення свідоцтва про право власності на об'єкт інвестування на його ім'я.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Загальні засади та умови інвестиційної діяльності, а також відносини сторін, що виникають при її здійсненні регулюються, зокрема, Законом України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиціями відповідно до ст. 1 зазначеного Закону є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.

Відповідно до ст. 4 Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Як передбачено ст. 5 Закону, суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвесторами є суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора (ч. 2 ст. 7 Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Як передбачено ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлені договором строки не здав об'єкт будівництва в експлуатацію, не передав позивачу проінвестоване ним нежитлове (офісне) приміщення, яке б відповідало умовам договору, та документи, необхідні для подальшого оформлення позивачем свідоцтва про право власності на об'єкт інвестування, чим порушив свої зобов'язання, передбачені договором, і зумовив звернення позивача із позовом до суду.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як передбачено п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. (із змінами і доповненнями) державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

З наведеного вбачається, що передача нежитлового приміщення, як об'єкту нерухомого майна, та реєстрація права власності на нього на підставі наданих відповідачем документів можлива лише після введення його в експлуатацію.

Зазначене підтверджується також змістом договору, з якого вбачається, що обов'язок відповідача передати об'єкт інвестування –нежитлове (офісне) приміщення та надати документи, необхідні для оформлення права власності на нього, виникає лише після завершення відповідачем будівництва об'єкту та здачі його в експлуатацію. Формулювання п. 1.4. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 06.05.2005р., передбачає, що виконання загальнобудівельних робіт у об'єкті інвестування здійснюється також після його введення в експлуатацію.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що відповідач у встановленому законом порядку здав об'єкт будівництва в експлуатацію та ухиляється від виконання обов'язку передати позивачу об'єкт інвестування та документи, необхідні для реєстрації права власності на нього, а також виконати будівельні роботи відповідно до п. 1.4. договору.

Суд зауважує, що умовами договору лише передбачений обов'язок відповідача передати позивачу об'єкт інвестування із виконаними у ньому загальнобудівельними роботами та надати документи, необхідні для подальшого оформлення права власності на об'єкт інвестування за позивачем (п.п. 1.4., 2.10., 2.11., 4.1.1, 4.1.2. договору). При цьому, введення об'єкту будівництва в експлуатацію є необхідною умовою для передачі позивачу об'єкту інвестування - нежитлового (офісного) приміщення. У відповідача, згідно із умовами договору, відсутній обов'язок перед позивачем ввести об'єкт будівництва в експлуатацію.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача ввести в експлуатацію саме нежитлове (офісне) приміщення за адресою: м. Київ, вул.. Харківське шосе, 19.

Однак, Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008р. (із змінами і доповненнями), яким врегульовані процедура та загальні умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не передбачено можливості прийняття до експлуатації частини збудованого об'єкту, про що просить позивач.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що до введення в експлуатацію об'єкту будівництва у відповідача не виникає обов'язку виконати будівельні роботи у об'єкті інвестування –нежитловому (офісному) приміщенні і передати позивачу об'єкт інвестування та документи, необхідні для оформлення права власності на нього позивачу. Також у відповідача, згідно із умовами договору, відсутній обов'язок перед позивачем ввести об'єкт будівництва в експлуатацію, а вимога про здача в експлуатацію частини збудованого об'єкту суперечить положенням чинного законодавства.

За таких обставин, у позові в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача добудувати нежитлове (офісне) приміщення (виконати у ньому загальнобудівельні роботи), ввести приміщення в експлуатацію та передати його позивачу, а також передати позивачу документи необхідні для оформлення права власності на нежитлове (офісне) приміщення не підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку прострочення здачі об'єкту в експлуатацію відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми інвестиції, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вищевикладених положень законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за порушення відповідачем строків здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у розмірі 42 766,76 грн., розраховуючи її за період з 01.07.2009р. по 31.12.2009р.

Згідно із постановою НБУ від 12.06.2009р. № 343 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 15.06.2009 р. розмір облікової ставки НБУ становить 11% річних, а постановою НБУ від 10.08.2009р. №468 з 12.08.2009р. розмір облікової ставку НБУ встановлено на рівні 10,25% річних. Враховуючи, що пеня у розмірі 0,1% (36,5% річних) перевищує подвійну облікову ставку НБУ, позивач здійснює розрахунок пені, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

В ході розгляду справи відповідачем була подана заява про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені, яка відхиляється судом з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання. Пунктом 6.4. договору передбачено сплату відповідачем пені у випадку прострочення здачі об'єкту в експлуатацію за кожен день прострочення.

Відповідно до умов договору та з урахуванням правил обчислення строків, встановлених главою 18 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здати будівлю в експлуатацію до закінчення другого кварталу 2009р., тобто не пізніше 30.06.2009р. З огляду на зазначене, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зазначеного зобов'язання з 01.07.2009 р. і саме з цієї дати починається перебіг строку нарахування пені та, відповідно, перебіг позовної давності, який спливає 01.07.2010 р.

Як передбачено ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позовна заява була направлена позивачем поштовим відправленням на адресу суду 30.06.2010р., тобто до закінчення останнього дня строку перебігу позовної давності.

За таких обставин, доводи відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені є необґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 42766,76 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Главбух-Аудит" підлягають частковому задоволенню.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 257, 258, 261, 525, 526, 530, 549, 626 Цивільного кодексу України, ст. 1, 2, 4, 5, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, ідентифікаційний код 25637276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Главбух-Аудит" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 6-Б, кв. 179, ідентифікаційний код 30676059) 42766 (сорок дві тисячі сімсот шістдесят шість) гривень 76 коп. пені, 427 (чотириста двадцять сім) гривень 67 коп. пені та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.12.2010