Рішення № 12834523, 06.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.10 Справа № 22/105/10

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 (69006, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості за договором № 102029 від 01.09.2008 р. у розмірі 4 384,48 грн.

Суддя Ярешко О.В. Представники:

від позивача: Вознюк А.Л., на підставі довіреності № 21 від 04.01.2010р.

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.10.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 4156,46 грн.- основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, 90,05 грн.- пені за порушення договірних зобовязань, 65,32 грн.- 3 % річних та 75,75 грн. інфляції, всього 4387,58 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2010р. порушено провадження у справі № 22/105/10, судове засідання призначено на 25.10.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.10.2010р. з метою витребування доказів та у звязку з неявкою відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 15.11.2010р.

Ухвалою суду від 15.11.2010р. з метою витребування доказів та у звязку з неявкою відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 29.11.2010 р.

Ухвалою суду від 29.11.2010р. з метою витребування доказів та у звязку з неявкою відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.12.2010р.

01.12.2010р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, у звязку з перерахуванням 3% річних та інфляційних втрат за жовтень 2009р. та листопад 2009р., позивач просить суд стягнути з відповідача 4156,46 грн.- суми основного боргу; 90,05 грн.- суми пені; 64,72 грн.- 3% річних; 73,25 грн.- інфляційних втрат.

Таким чином, зазначене уточнення фактично є заявою про зменшення позовних вимог.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 06.12.2010р. судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 4156,46 грн.- суми основного боргу; 90,05 грн.- суми пені; 64,72 грн.- 3% річних; 73,25 грн.- інфляційних втрат, а всього 4384,48 грн.

Позивач підтримуючи свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 276 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 102029 від 01.09.2008 р.

Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 102029, укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав, поставив відповідачу теплову енергію за період з листопада 2009р. по серпень 2010р. включно на суму 4156,46 грн. Відповідач зобовязання щодо оплати отриманих послуг за період з листопада 2009 р. по серпень 2010р. включно в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 4156,46 грн.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав, про причини своєї неявки суд не повідомляв. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвали суду від 06.10.2010р., від 25.10.2010р., від 15.11.2010р. та від 29.11.2010 р. були направлені на адресу відповідача, вказану у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а саме: 69006, АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких надані позивачем та оглянуті судом в засіданні.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 06.12.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 р. Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (надалі теплопостачальна організація) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (надалі споживач) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102029 (надалі договір).

Згідно умов договору, теплопостачальна організація бере на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; підігрів води за наявності можливості; кондиціювання по замовленню споживача; інші технологічні потреби по замовленню споживача.

Згідно з п.5.1.договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

У разі підключення споживача без приладів комерційного обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами комерційного обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами комерційного обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за показаннями приладів комерційного обліку. Споживачів, підключених до ЦТП, а решта обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно до його договірного максимального приєднаного теплового навантаження (п. 5.6).

При відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної темпера тури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді(п. 5.5).

Відповідно до 6.1. договору розрахунки заданим договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Згідно з п.6.3. договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач мас право робити передоплату (п.6.4.).

Згідно до п. 6.6. договору, сторони обумовили, що відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ);

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі пяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним-дата вручення представнику відповідача;

- при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів), відповідно до п. 6.7.1. договору.

Згідно п. 6.7.2. договору, у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобовязаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк.

На виконання умов договору, позивач відпускав відповідачу теплову енергію, в період з листопада 2009 р. по серпень 2010 р. включно, на суму 4156,46 грн., на підставі чого відповідачу були виставлені рахунки за вказаний період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Акти приймання-передачі теплової енергії з листопада 2009р. по серпень 2010р. включно були відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри на відправку листів (копії містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом).

Обовязки по оплаті згідно умов договору відповідач не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 4156,46 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обовязковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобовязаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач акти приймання-передачі теплової енергії з листопада 2009 р. по серпень 2010р. всупереч умовам договору не повернув. В зазначених актах встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Таким чином, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобовязань вимога позивача про стягнення 4156,46 грн. суми основного боргу по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102029 від 01.09.2008р. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 90,05 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору, який передбачає, у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п.6.3. договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 64,72 грн. та втрат від інфляції грошових коштів в сумі 73,25 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (69006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 4156 (чотири тисячі сто пятдесят шість) грн. 46 коп. основного боргу, 90 (девяносто) грн. 05 коп. пені, 64 (шістдесят чотири) грн. 72 коп. 3 % річних, 73 (сімдесят три) грн. 25 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 102 (сто сорок дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.12.2010р.