Рішення № 12834476, 06.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.10 р.                     Справа № 2/12                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства „Калиф”, м. Донецьк

до відповідача: Донецька міська рада, м. Донецьк

третя особа: Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”,

м. Донецьк

про визнання права

За участю

представників сторін

від позивача: Глотов Ю.О. – за довір.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: Ковальова Н.С. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Калиф”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради, м. Донецьк про визнання права власності за Приватним підприємством „Калиф” на будівлю магазину непродовольчих товарів, розташований за адресою: м. Донецьк, пр-т. Красногвардейський, 16Б в Калінінському районі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва спірного об’єкту. Як на правові підстави позову посилається на ст. 16, 331, 375, 376 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де проти задоволення позовних вимог заперечує вказує на те, що міська рада не надавала згоди на будівництво на спірній земельній ділянці об’єктів нерухомого майна (капітальних об’єктів), у зв’язку з чим вважає, що передбачені чинним законодавством України умови, необхідні для визнання права власності на об’єкт самовільного будівництва, в даному випадку відсутні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.03.2010р. до участі у справі в якості третьої особи було залучено Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”.

Третя особа проти задоволення позову заперечує, оскільки будівництво об’єкта було здійснено самовільно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.03.2010р. провадження у справі зупинялось у зв’язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.10.2010р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду донецької області від 01.11.2010р. провадження у справі зупинялося у зв’язку з призначенням у справі судової додаткової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2010р. провадження у справі було поновлено.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецької міської ради № 31/101 від 24.04.2009р. поновлено приватному підприємству „Калиф” договір оренди земельної ділянки від 20.12.2004р., укладений між виконкомом Донецької міської ради та приватним підприємством „Калиф” та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040514600003 від 18.01.2005р., строком до 17.11.2010р., шляхом укладення нового договору оренди земельної ділянки в повній редакції.

16.07.2009р. між Донецькою міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством „Калиф” було укладено договір оренди земельної ділянки.

За цим договором Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136600:00:018:0096) для експлуатації існуючого тимчасового ринку, яка знаходиться на території Калінінського району м. Донецька по проспекту Червоногвардійському.

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0825га, у тому числі: 0,0065га – під тимчасовою; 0,0181га – під спорудами; 0,0579га – під проїздами, проходами та площадками; 0,0537га – під зеленими насадженнями.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці знаходиться існуючий тимчасовий ринок, який належить орендарю на підставі паспорту на об’єкт обслуговування населення.

Згідно до п. 7 договору останній укладено до 17.11.2010року.

Пунктом 13 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації існуючого тимчасового ринку.

13.04.2009р. між Приватним підприємством „Калиф” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інжинірингова компанія „Ремист” (Підрядник) був укладений договір на виконання будівельних робіт № 13/04.

За цим договором замовник доручає, а Підрядник зобов’язується здійснити своїми силами за рахунок замовника комплекс будівельних робіт відповідно до доданого до договору кошторису за адресою: м. Донецьк, Калінінський район, пр. Красногвардейський. Замовник зобов’язується прийняти та оплатити закінчену роботу, в порядку встановленому договором.

Як видно з актів приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009р. на суму 100052,40грн. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інжинірингова компанія „Ремист” передало побудований об’єкт нерухомості, а Приватне підприємство „Калиф” прийняло виконані підрядні роботи з будівництва об’єкту.

Як встановлено судом рішенням виконавчого комітету Калінінської міської ради в м. Донецьку № 2095 від 24.06.2009р. присвоєно адресу об’єкту нерухомості будівлі магазину, розташовані за адресою пр. Красногвардійський: 83052, м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 16б.

Проте, як видно з матеріалів справи оскільки спірний об’єкт побудовано самовільно, а земельна ділянка на якій здійснено самовільне будівництво є власністю Донецької міської ради позивач звернувся до суду з вимогою визнати право власності за Приватним підприємством „Калиф” на будівлю магазину непродовольчих товарів, розташовану за адресою: м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 16Б в Калінінському районі.

Оцінивши в сукупності викладені сторонами доводи та заперечення та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд вважає, що позов Приватного підприємства „Калиф” підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, позов про визнання власності подається у випадках, коди певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це не договірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

При цьому нормами Цивільного кодексу України не визначений перелік особі, до повноважень, яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у встановленні права власності позивача щодо спірного майна – об’єкту самочинного будівництва.

Як встановлено ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Отже, законодавство визначає декілька ознак, за якими (окремо або у сукупності) здійснюване чи здійснене будівництво нерухомого майна кваліфікується як самочинне.

За приписами ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Приписами ст. 876 Цивільного кодексу України визначено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Як було встановлено судом, спірний побудований об’єкт нерухомості, був споруджений саме з матеріалів позивача та результати будівельних робіт були фактично передані замовнику, тобто Приватному підприємству „Калиф”.

Тобто, з врахуванням наданих до матеріалів справи позивачем документів, Приватне підприємство „Калиф” є власником об’єкту будівництва, який є спірним по даній справі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.03.2010р. було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Антипову В.В.

На вирішення судової експертизи поставлені наступні питання:

1)          Чи є збудована будівля магазину непродовольчих товарі, що розташована по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька об’єктом нерухомого майна ?

2)          Чи відповідає збудована будівля магазину непродовольчих товарів, що розташована по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька вимогам державних будівельних норм та правилам та державним стандартам з питань будівництва? Якщо не відповідають, то які є відступки від вимог?

3)          Чи забезпечує фактичний стан будівлі магазину непродовольчих товарів, що розташована по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька безпечну їх експлуатацію по цільовому призначенню?

4)          Чи придатна до експлуатації за цільовим призначенням збудованан будівля магазину непродовольчих товарі, що розташована по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі, м. Донецьк?

Висновком будівельно-технічної експертизи № 3-0410 від 20.10.2010р. встановлено наступне:

1) Побудована будівля магазину непродовольчих товарі, розташована по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька є об’єктом нерухомого майна. Фактичне використання даного об’єкта на момент проведення натурального огляду в якості будівлі складу.

2) Побудована будівля при класифікації його як будівля магазину непродовольчих товарі, розташоване по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька не відповідає вимогам п. 6.1.8, п.9.4.1, п. 9.4.2, ДБН В.2.2-23:2009. „Будівлі та споруди. Підприємства торгівлі.”, а саме:

- в приміщеннях використованого магазину висота від підлоги до стелі менше мінімально допустимої встановленої окремо стоячих магазинів;

- обстежувана споруда не приєднана до централізованого теплопостачання та не обладнання місцевою котельною.

Фактичне використання даної будівлі на момент проведення натурального огляду в якості будівлі складу.

3) Фактичний стан конструкцій будівлі магазину непродовольчих товарів по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька дозволяє його безпечну експлуатацію за цільовим призначенням за умов періодичного проведення необхідних заходів зі зберігання стану конструкцій будівлі, при якому вони мають можливість виконувати задані функції строку їх служби з параметрами, встановленими вимогами технічної документації. Фактичне використання даного об’єкта на момент проведення натурального огляду в якості будівлі складу.

4) Фактичний технічний стан будівельних конструкцій досліджуємої будівлі по пр. Красногварджійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька дозволяє експлуатацію його за цільовим призначенням. В той же час, при кваліфікації його як будівля магазину непродовольчих товарі, у зв’язку з відхиленнями від вказаних у висновку по другому питанню діючим державним будівельних норм, що пред’являються до об’єктів відповідного функціонального призначення, даний об’єкт не при годен до експлуатації за цільовим призначенням як магазин непродовольчих товарів. Фактичне використання даного об’єкту на момент проведення натурального огляду в якості будівлі складу.

Отже, як вбачається з висновку судового експерта, останній зазначає, про можливість використання спірної будівлі, але не в якості магазину непродовольчих товарів. Крім того, у висновку судовий експерт встановив той факт, що спірна будівля фактично використовується в якості будівлі складу.

У зв’язку з чим ухвалою господарського суду Донецької області від 01.11.2010р. у справі було призначено додаткову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставленні наступне питання:

Чи відповідає збудована будівля, яка розташована по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька вимогам діючих державних будівельних норм, що пред’являється до будівель складів непродовольчих товарів?

Висновком додаткової будівельно-технічної експертизи № 1-1110 від 09.11.2010р. встановлено, що побудована будівля, розташована по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька, відповідає вимогам діючих державних будівельних норм, що пред’являються до будівель складів непродовольчих товарі, при умові відсутності знаходження (використання) в його приміщенні речовин та матеріалів, при наявності яких дане приміщення може бути віднесеного до категорій А та Б по взривопожежній та пожежній безпеці.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно із ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Як встановлено судом, висновок судової будівельно-технічної експертизи за своїм змістом відповідає вимогам, передбаченим ст.42 Господарського процесуального кодексу України та приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Тобто, висновками судового експерта встановлено, що позивачем фактично позивачем побудовано будівлю складу непродовольчих товарі, що є об’єктом нерухомості, відповідає вимогам діючих державних будівельних норм, що пред’являються до будівель складів непродовольчих товар та дозволяє безпечну експлуатацію спірного об’єкту.

За результатами висновків судової будівельної експертизи позивачем надано пояснення, де останній не просить визнати за ним право власності на об’єкт нерухомості – склад непродовольчих товарів, розташований по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька.

Оцінюючи обставини справи та докази подані позивачем, аналізуючи норми чинного законодавства, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та Донецькою міською радою укладено договір оренди землі. Тобто, позивачем належним чином виконується обов’язок, щодо внесення плати за користування землею ділянку на якій знаходяться об’єкт складу непродовольчих товарів, що належать позивачу. Доказів відмови від продовження договору оренди сторонами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Приватне підприємство „Калиф” як повноважений користувач відповідної земельної ділянки управнений в порядку ч.ч. 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України розраховувати на визнання за ним права власності у судовому порядку на здійснене самочинне будівництво складу непродовольчих товарів.

Водночас, відсутність у Приватного підприємства „Калиф” належного правоустановчого документу щодо цього об’єкту унеможливлює реєстрацію права власності на нього згідно приписів ст. 182 Цивільного кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. В свою чергу, за змістом ч. 6 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відсутність такої реєстрації істотним чином обмежує позивача у реалізації прав, гарантованих ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, що є неприпустимим у світлі положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

З огляду на вище викладене, з врахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи суд дійшов висновку, що позивач є власником об’єкту нерухомості – склад непродовольчих товарів, що розташований за адресою по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька, у зв’язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню.

Заперечення третьої особи та відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки, як видно з матеріалів справи спірний об’єкт нерухомості було побудовано, що у серпні 2009р., проте будь-яких вимог від Орендодавця, щодо звільнення земельної ділянки не надходило.

Більш того, п. 29 договору оренди визначено право Орендаря в установленому законодавством порядку зводити будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Тобто, виходячи з того, що земельна ділянка, на якій побудовано об’єкт нерухомості складські приміщення виділено для експлуатації існуючого ринку, то за висновками суду позивачем не порушено цільове призначення земельної ділянки.

Визнання права власності за позивачем на спірні об’єкти є фіксуванням та упорядоченням речового права позивача на нерухоме спірне майно, проте не звільняє позивача від обов’язку прийняття цього майна до експлуатації.

Судові покладаються на Приватне підприємство „Калиф” у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. 16, 316, 317, 318, 319, 328, 331, 376, 391, 392 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Калиф”, м. Донецьк до Донецької міської ради, м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Донецьк задовольнити.

Визнати за Приватним підприємством „Калиф” (83076, м. Донецьк, пр. Червоногвардійський, 100А, ЄДРПОУ 24820966) право власності на об’єкт нерухомості – склад непродовольчих товарів, що розташований за адресою по пр. Красногвардійському, 16Б в Калінінському районі м. Донецька.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Суддя