Рішення № 12834443, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р.                     Справа № 9/203                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Толкунової Л.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Жовтневе”, с.Єлизаветівка Донецька область

до відповідача Приватного підприємства „Тандем”, с.Старогнатівка Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 134769грн.85коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 24.11.2010р. о 15год.00хв. по 24.11.2010р. о 16год.00хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Жовтневе”, с.Єлизаветівка Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Тандем”, с.Старогнатівка Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 134769грн.85коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 122107грн.50коп., інфляційних витрат в розмірі 1465грн.29коп., 3% річних в розмірі 1435грн.18коп. та пені в розмірі 9761грн.88коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу б/н від 25.03.2010р., накладні №36, №37 від 29.03.2010р., №45/1 від 06.04.2010р., банківські виписки за 31.03.2010р., 02.04.2010р., 07.04.2010р., 08.04.2010р., 09.04.2010р., 12.04.2010р., 20.04.2010р., 21.04.2010р., 22.04.2010р., 29.04.2010р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей б/н від 29.03.2010р., 06.04.2010р., рахунки б/н, №18, №19 від 29.03.2010р.

Позивачем 15.11.2010р. надані додаткові пояснення від 10.11.2010р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 12.10.2010р. та 03.11.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7327554 Приватне підприємство „Тандем”, с.Старогнатівка Донецька область станом на 20.10.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

25.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Жовтневе”, с.Єлизаветівка Донецька область та Приватним підприємством „Тандем”, с.Старогнатівка Донецька область укладений договір купівлі-продажу б/н, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) зобов’язується поставити, а покупець (відповідач) оплатити та прийняти товар у номенклатурі, кількості, у строки та за цінами вказаними нижче зерно соняшника.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу товару за договором купівлі-продажу б/н від 25.03.2010р.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 209141грн.20коп., що підтверджується накладними №36, №37 від 29.03.2010р., №45/1 від 06.04.2010р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Наразі, наведені вище накладні не містять безпосереднього посилання на договір купівлі-продажу б/н від 25.03.2010р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної вище операції є саме договір купівлі-продажу б/н від 25.03.2010р., оскільки: у письмових поясненнях від 10.11.2010р. позивач зазначив, що між сторонами здійснювались господарські правовідносини за договором б/н від 25.03.2010р. та інших відносин, у тому числі без договірних, між сторонами не було; відповідно до п.п. 1.2, 4.1, 4.2 договору, сума договору складає 209141грн.20коп., у тому числі ПДВ 34856грн.87коп., та сторонами визначена загальна кількість товару – 69,31т., що співпадає з загальною кількістю та сумою поставленої продукції за спірними накладними; найменування, загальна кількість та ціна продукції, яка отримана відповідачем за наведеними накладними співпадає з найменуванням, загальною кількістю та ціною продукції зазначеної у рахунках б/н, №18, №19 від 29.03.2010р., які виписувались на підставі договору купівлі-продажу б/н від 25.03.2010р.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних №36, №37 від 29.03.2010р., №45/1 від 06.04.2010р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній накладних, наявними у матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей б/н від 29.03.2010р., 06.04.2010р. та печаткою підприємства відповідача, а отже прийнята відповідачем без заперечень.

На сплату отриманої за накладними №36, №37 від 29.03.2010р., №45/1 від 06.04.2010р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки б/н, №18, №19 від 29.03.2010р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що відповідачем отримані наведені рахунки, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок за 31.03.2010р., 02.04.2010р., 07.04.2010р., 08.04.2010р., 09.04.2010р., 12.04.2010р., 20.04.2010р., 21.04.2010р., 22.04.2010р., 29.04.2010р. відповідач здійснював оплати за соняшник згідно рахунків б/н, №18, №19 від 29.03.2010р.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розрахунки за товари, що поставляються за даним договором, здійснюються протягом 10 днів з моменту поставки товару.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати продукції за накладними №36, №37 від 29.03.2010р. є 08.04.2010р. та за накладною №45/1 від 06.04.2010р. є 16.04.2010р.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, частково оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 122107грн.50коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 122107грн.50коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 122107грн.50коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Жовтневе”, с.Єлизаветівка Донецька область в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 122107грн.50коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат в розмірі 1465грн.29коп. та 3% річних в розмірі 1435грн.18коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, інфляційні витрати становлять суму в розмірі 1465грн.29коп. за період прострочення з квітня 2010р. по вересень 2010р. та 3% річних становлять суму в розмірі 1435грн.18коп. за період прострочення з 01.05.2010р. по 20.09.2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 1465грн.29коп. та 3% річних в розмірі 1435грн.18коп. є такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 9761грн.88коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.5.2.1 договору сторони передбачили відповідальність покупця, а саме за несвоєчасну оплату товарів штраф 0,2% за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 9761грн.88коп. за період прострочення з 08.04.2010р. по 20.09.2010р. з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України та часткових оплат.

Наразі визначена сторонами у п.5.2.1 договору неустойка у вигляді штрафу за своєю правовою природою, з урахуванням припису ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, є пенею. Таким чином, позивачем правомірно заявлена до стягнення з відповідача сума пені.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на те, що при встановлені моменту початку нарахування пені, позивач за накладними №36, №37 від 29.03.2010р. визначає дату 08.04.2010р. та за накладною №45/1 від 06.04.2010р. – 16.04.2010р. Однак, як вище встановлено судом, кінцевим строком оплати отриманої продукції за накладними №36, №37 від 29.03.2010р. є 08.04.2010р. та за накладною №45/1 від 06.04.2010р. є 16.04.2010р. Тобто, моментом початку нарахування пені за накладними №36, №37 від 29.03.2010р. є 09.04.2010р. та за накладною №45/1 від 06.04.2010р. є 17.04.2010р.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, належний до стягнення розмір становить 9459грн.47коп. за період з 09.04.2010р. по 20.09.2010р. (з урахуванням часткових оплат).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 9761грн.88коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 9459грн.47коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Жовтневе”, с.Єлизаветівка Донецька область до відповідача, Приватного підприємства „Тандем”, с.Старогнатівка Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 134769грн.85коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 122107грн.50коп., інфляційних витрат в розмірі 1465грн.29коп., 3% річних в розмірі 1435грн.18коп. та пені в розмірі 9761грн.88коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Тандем” (за адресою: вул.Давидова, б.70, с.Старогнатівка, Тельманівський район, Донецька область, 87110, код ЄДРПОУ 32330309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Жовтневе” (за адресою: вул.Радянська, 39А, с.Єлизаветівка, Мар’їнський район, Донецька область, 85651, р/р 2600535213 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30845071) суму основного боргу в розмірі 122107грн.50коп., інфляційні витрати в розмірі 1465грн.29коп., 3% річних в розмірі 1435грн.18коп., пеню в розмірі 9459грн.47коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1344грн.67коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.47коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повне рішення складено 29.11.2010р.