Рішення № 12834442, 13.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.10 р.                     Справа № 14/293пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл”,

ЄДРПОУ 32208910, м.Донецьк

до відповідача 1. Комунального підприємства „Артемівське бюро технічної

інвентаризації”, ЄДРПОУ 03336522, м.Артемівськ

до відповідача 2. Артемівської міської ради, ЄДРПОУ 34686516, м.Артемівськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області,

ЄДРПОУ 35637119, м.Донецьк

про визнання права

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Попков Д.О.

Суддя           Мартюхіна Н.О.

Представники:

від позивача: Бєломєстнов А.Ю.-по дов.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: Іванушкін І.С.-гол. спец.-юрисконсульт, Рєзнік О.Л.-спеціаліст

від третьої особи: Степанова В.П.-гол. спец.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Комунальне підприємство „Артемівське бюро технічної інвентаризації”, м.Артемівськ, про визнання права власності на нерухоме майно - об’єкт незавершеного будівництва нежитлову будівлю диспетчерської літ.Б загальною площею 20,9 кв.м. в м.Артемівську по вул.Трудовій, 8.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття ним права власності на спірне майно внаслідок будівництва останнього.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 14.09.2009р. №212 повідомив суд про ті обставини, що він не оспорює право власності позивача на вказане вище майно. Зокрема, як вказує відповідач 1, ним лише було відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на майно внаслідок ненадання повного пакету документів у відповідності з ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України. Одночасно, за твердженням відповідача 1, належним відповідачем по справі має бути Артемівська міська рада, м.Артемівськ. В поясненнях від 11.02.2010р. відповідач 1 посилається на ті обставини, що спірне майно є самочинним незавершеним будівництвом.

Ухвалою від 07.10.2009р. до участі у справі в якості відповідача 2 залучено Артемівську міську раду, м.Артемівськ.

Відповідач 2 в письмових поясненнях від 25.09.2009р. №01/11-937 повідомив суд про недостатність у позивача підстав для реєстрації права власності щодо об’єкта незавершеного будівництва. Одночасно, за твердженням відповідача 2, вказане будівництво є самочинним і тягне за собою застосування відповідальності, встановленої законом.

Ухвалою від 07.10.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, м.Донецьк.

Третя особа надала письмові заперечення на позовну заяву, що надійшли на адресу суду 17.11.2009р. Згідно з вказаними запереченнями третьої особи позивачем дозвіл на виконання будівельних робіт при спірному будівництві отриманий не був, а зазначений об’єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, який збудований в порушення вимог діючого законодавства, що тягне з собою негативні правові наслідки та порушує інтереси держави.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

12.09.2007р. між позивачем та Артемівською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки територіальної громади м.Артемівська, згідно з умовами якого позивач виступив орендарем земельної ділянки площею 0,3375 га із земель промисловості, іншої комерційної діяльності для будівництва та обслуговування автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, яка знаходиться за адресою: м.Артемівськ, вул.Трудова.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання вказаного вище договору) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Як встановлено судом, згідно п.п.1, 14 договору оренди від 12.09.2007р. земельна ділянка передавалась позивачу в оренду для будівництва та обслуговування автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, яка знаходиться за адресою: м.Артемівськ, вул.Трудова.

Згідно акту обстеження нерухомості, складеного 09.07.2009р. Комунальним підприємством „Артемівське бюро технічної інвентаризації”, встановлено наявність на земельній ділянці по вул.Трудовій у м.Артемівську незавершеної будівництвом будівлі диспетчерської 13% готовності.

Враховуючи, що земельна ділянка, на якій знаходиться незавершена будівництвом будівля, була отримана позивачем в оренду 12.09.2007р. і до теперішнього часу в оренду іншим особам не передавалась, за висновками суду, саме позивач мав можливість та здійснив вказане незавершене будівництво автомобільної газонаповнювальної компресорної станції.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважає набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

В той же час, згідно ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, згідно ст.375 Цивільного кодексу України саме власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойоми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього кодексу.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 Закону України “Про планування та забудову територій”, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

За висновками суду, відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на земельній ділянці по вул.Трудовій у м.Артемівську позивачем отримано не було.

Таким чином, здійснене позивачем незавершене будівництво будівлі автомобільної газонаповнювальної компресорної станції по вул.Трудовій у м.Артемівську є самочинним будівництвом.

За змістом позовної заяви позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, положеннями ст.ст.331 і 392 Цивільного кодексу України, які визначають порядок набуття права власності на об’єкт та захист права власності.

Між тим, за висновком суду, характер розглядуваних правовідносин – самочинне будівництво – унеможливлює застосування положень ст.392 Цивільного кодексу України, оскільки вона регламентує захист вже наявного права власності на нерухоме майно, яке за змістом ст.331 цього кодексу є результатом здійсненого з усіма необхідними дозволами будівництва, що не сумісно із самочинністю будівництва.

Згідно з вимогами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України).

Тобто, законом передбачається можливість виникнення права власності на збудоване нерухоме майно у особи, яка його здійснила. Умовою визнання права власності за такою особою є рішення суду, яке має ґрунтуватись на можливості надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Така можливість може бути відсутня у зв’язку з правовим режимом категорії земель, з якої надається земельна ділянка під збудоване нерухоме майно, або з неможливістю переводу забудованої земельної ділянки із однієї категорії земель до другої, або з можливим порушенням прав інших осіб в разі надання земельної ділянки тощо.

Крім цього, частиною 5 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, вказаний пункт статті 376 Цивільного кодексу України також передбачає можливість визнання за особою права власності на самочинне будівництво.

При цьому, з урахуванням вимог вказаного пункту ст.376 Цивільного кодексу України, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно у даному випадку є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Виходячи зі змісту ст.376 Цивільного кодексу України вбачається, що вона частинами 3 та 5 передбачає два самостійні випадки набуття права власності на самочинне будівництво за рішенням суду:

-          здійснення особою самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку цій особі під уже збудоване нерухоме майно, адже у разі заперечення власника (користувача) такої земельної ділянки чи порушення прав інших осіб самочинне будівництво підлягає знесенню (ч.4 цієї статті);

-          на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, якщо це не порушує прав інших осіб.

При цьому, вказане розмежування проведене за ознакою наявності/відсутності відповідних прав особи, які здійснила самочинне будівництво на момент такого будівництва, відносно земельної ділянку (власник/користувач), де розташований створений об’єкт. Водночас, кожному з вказаних двох випадків можливого визнання права власності на самочинне будівництво притаманний свій перелік умов для застосування, наявність яких і є предметом судового дослідження та оцінки.

Як було встановлено судом, позивач в період здійснення будівельних робіт був орендарем земельної ділянки, на якій розташований побудований об’єкт, у розумінні ст.93 Земельного кодексу України та ст.ст.1, 5 Закону України „Про оренду землі”.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються судом саме в контексті доведеності умов, передбачених ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України, якими є: здійснення спірного будівництва землекористувачем, який і управнений звертатися до суду з відповідною вимогою, та відсутність порушення прав інших осіб.

Як вказувалось вище, позивач на момент проведення самочинного будівництва був користувачем земельної ділянки, на якій вказане будівництво було розташоване. При цьому, на теперішній час, за поясненнями відповідача 2, яка здійснює повноваження власника земельної ділянки, право користування позивача на земельну ділянку по вул.Трудовій у м.Артемівську не припинилось.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз’яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд має право призначити судову експертизу.

Враховуючи, що при розгляді справи №14/293пн виникли питання щодо необхідності встановлення наявності/відсутності спірного об’єкту, ступені його готовності тощо, виходячи з того, що розгляд вказаних питань потребував спеціальних знань, ухвалою від 11.02.2010р. було призначено судову комплексну будівельно-технічну експертизу по справі, проведення якої доручено судовому експерту Вовк Є.Ю.

На вирішення експерту були поставлені питання:

1.          Встановити наявність/відсутність об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі диспетчерської літ.Б загальною площею 20,9 кв.м., розташованої в м.Артемівську по вул.Трудовій, 8? Чи є вказаний об’єкт нерухомим майном?

2.          Визначити ступень готовності об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі диспетчерської літ.Б загальною площею 20,9 кв.м., розташованої в м.Артемівську по вул.Трудовій, 8.

3.          Встановити відповідність/невідповідність державним будівельним, санітарним, пожежним нормам та правилам об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі диспетчерської літ.Б загальною площею 20,9 кв.м., розташованої в м.Артемівську по вул.Трудовій, 8 (в тому стані, який існує на момент проведення дослідження).

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком експерта №75/10 від 18.10.2010р. будівля диспетчерської (літ.Б) загальною площею 20,9 кв.м., розташована в м.Артемівську по вул.Трудовій, 8, є об’єктом нерухомості. Орієнтовний відсоток готовності вказаного об’єкту складає 24%. При цьому, технічний стан фундаментів є нормальним та може свідчити про відповідність виконаних робіт будівельним нормам.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний об’єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об’єкту прав інших осіб, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно - об’єкт незавершеного будівництва нежитлову будівлю диспетчерської літ.Б загальною площею 20,9 кв.м. в м.Артемівську по вул.Трудовій, 8, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи вимоги позивача, суд відзначає, що первісною причиною виникнення розглядуваного спору є саме припущене ним порушення дозвільної процедури будівництва нерухомості та набуття права власності на нього у загальному порядку ст.331 Цивільного кодексу України.

Таким чином, незважаючи на встановлення законодавцем спеціальних положень у ст.376 цього кодексу для набуття права власності і доведеності всіх умов для такого набуття, за змістом ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати компенсації не підлягають.

Клопотання від 13.12.2010р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, м.Донецьк про зобов’язання позивача направити копію позову на адресу третьої особи, про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення як безпідставне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл”, м.Донецьк до Комунального підприємства „Артемівське бюро технічної інвентаризації”, м.Артемівськ, Артемівської міської ради, м.Артемівськ задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл”, м.Донецьк на об’єкт незавершеного будівництва нежитлову будівлю диспетчерської літ.Б загальною площею 20,9 кв.м. в м.Артемівську по вул.Трудовій, 8.

В судовому засіданні 13.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.12.2010р.

Головуючий суддя                               

Суддя Мартюхіна Н.О.

Суддя Попков Д.О.