Рішення № 12834441, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р.                     Справа № 9/206                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізький завод „Перетворювач”, м.Запоріжжя

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в розмірі 7722грн.00коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Запорізький завод „Перетворювач”, м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 7722грн.00коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5928грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 1452грн.94коп. та 3% річних в розмірі 341грн.06коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на листи №81-5-Ш/653 від 14.10.2008р., вих.№44/48 від 15.10.2008р., №14/62 від 23.02.2010р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПЗ №687931/1646 від 15.10.2008р., накладну №22р/16 від 16.10.2008р., рахунок-фактуру №СФ-0000519 від 17.10.2008р., податкову накладну №234 від 16.10.2008р., претензію вих.№35/36 від 21.04.2010р.

23.11.2010р. через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву №08/130 від 17.11.2010р., відповідно до якого останній визнає позовні вимоги частково в частині суми основного боргу в розмірі 5928грн.00коп.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7328161 Відкрите акціонерне товариство „Старокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ станом на 20.10.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Відкритим акціонерним товариством „Запорізький завод „Перетворювач”, м.Запоріжжя та Відкритим акціонерним товариством „Старокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції, а саме відповідач звернувся до позивача з листом №81-5-Ш/653 від 14.10.2008р. про поставку на адресу Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ плати управління, відповідно до якого відповідач гарантував позивачу оплату за поставлену продукцію до 30.10.2008р.

У відповідь на зазначений лист позивач направив відповідачу лист вих.№44/48 від 15.10.2008р., відповідно до якого зазначено, що позивач згоден поставити продукцію відповідачу 16.10.2008р. з умовою оплати до 30.10.2008р.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 5928грн.00коп. (4940грн.00коп. без ПДВ та 988грн.00коп. ПДВ), що підтверджується накладною №22р/16 від 16.10.2008р. та податковою накладною №234 від 16.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи та які виписані на підставі листа №81-5-Ш/653 від 14.10.2008р.

Фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладній №22р/16 від 16.10.2008р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладній, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПЗ №687931/1646 від 15.10.2008р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної накладної відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

За твердженням позивача, на сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №СФ-0000519 від 17.10.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача 21.04.2010р. була направлена претензія вих.№35/36 від 21.04.2010р., про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначено вище, відповідач звернувся до позивача з листом №81-5-Ш/653 від 14.10.2008р. про поставку на адресу Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ плати управління, який підписаний генеральним директором – головою правління О.Я. Берко та засвідчений печаткою підприємства відповідача. Виходячи з наведеного листа відповідач прийняв зобов’язання перед позивачем по сплаті належної до постачання продукції в сумі 4940грн.00коп. без ПДВ до 30.10.2008р.

Позивач, в свою чергу, листом вих.№44/48 від 15.10.2008р. погодився поставити продукцію відповідачу 16.10.2008р. з умовою оплати до 30.10.2008р.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманої відповідачем продукції за накладною №22р/16 від 16.10.2008р. є 30.10.2008р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з вищенаведеного, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 5928грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву №08/130 від 17.11.2010р., відповідач визнає позовні вимоги частково в частині суми основного боргу в розмірі 5928грн.00коп.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 5928грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Запорізький завод „Перетворювач”, м.Запоріжжя щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 5928грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 1452грн.94коп. та 3% річних в розмірі 341грн.06коп.

В свою чергу, відповідач заперечує проти вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних, посилаючись на ст.547 Цивільного кодексу України, а саме на те, що між відповідачем та позивачем не було укладено договір щодо забезпечення виконання зобов’язання. Однак, інфляційні витрати та 3% річних за своєю правовою природою не є видом забезпечення виконання зобов'язання, визначеного ст.546 Цивільного кодексу України, виходячи з чого, обов’язкового вчинення правочину щодо нарахування та стягнення інфляційних витрат та 3% річних не передбачено нормами чинного законодавства України.

Таким чином, заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки не можуть бути підставою для відмови у позові в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Одночасно, за приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивачем правомірно заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат та 3% річних.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача розмір інфляційних витрат становить 1452грн.94коп. за період прострочення з листопада 2008р. по вересень 2010р. та розмір 3% річних становлять суму в розмірі 341грн.06коп. за період прострочення з 31.10.2008р. по 30.09.2010р.

Розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування наведених сум, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 1452грн.94коп. та 3% річних в розмірі 341грн.06коп. підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 1322грн.64коп. (за період з листопада 2008р. по вересень 2010р.) та 340грн.98коп. (за період з 31.10.2008р. по 30.09.2010р.) відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 546, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Запорізький завод „Перетворювач”, м.Запоріжжя до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в розмірі 7722грн.00коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5928грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 1452грн.94коп. та 3% річних в розмірі 341грн.06коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ (за адресою: вул. Горького, буд.2, м.Краматорськ, Донецька область, 84302, р/р 260031900480001 ПриватБанк, МФО 335548, р/р 26009980120 УСБ, МФО 334486, код ЄДРПОУ 05763642) на користь Відкритого акціонерного товариства „Запорізький завод „Перетворювач” (за адресою: вул.Дніпропетровське шосе, 9, м.Запоріжжя, 69069, р/р26001001000272 в ПАТ „Мотор-Банк”, МФО 313009, р/р 2600794111 ЗОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м.Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 05755571) суму основного боргу в розмірі 5928грн.00коп., інфляційні витрати в розмірі 1322грн.64коп., 3% річних в розмірі 340грн.98коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 100грн.28коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232грн.01коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повне рішення складено 29.11.2010р.