Рішення № 12834331, 06.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.10 р.                     Справа № 6/233                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед» м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м.Димитров, Донецької області

про стягнення 386 195грн. 26коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Федоренко Д.А. – за довіреністю №27/09-10 від 27.07.2010р.

від відповідача – Поливанов Л.М. – за довіреністю № 45 від 13.07.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед» м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м.Димитров, Донецької області інфляційних за період з липня 2009р. по серпень 2010р. у сумі 275949грн. 46коп. та 3% річних за період з 13.08.2009р. по 31.08.2010р. у сумі 110245грн. 80коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань. (Усього 386 195грн. 26коп.).

Відповідач у відзиві на позовну заяву №4-107 від 15.10.10р. позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що господарський суд Донецької області, приймаючи рішення від 23.03.07р. по справі №40/23, на яке посилається позивач, не розглянув і не врахував те, що виникнення зобов”язання по сплаті вартості вугілля виникає лише за умови оплати цього вугілля кінцевим споживачем згідно із п.п. 6.2. п. 6 договору №489 від 01.10.05р. У зв”язку із таким, відповідач вважає вказане рішення незаконним, отже і позовні вимоги про стягнення на користь позивача інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих згідно із заборгованістю, визначеною таким рішенням, безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір постачання№489 від 01.10.05р., рішення господарського суду Донецької області по справі № 40/23 від 23.03.2007р., розрахунок інфляційного збільшення суми боргу за період з липня 2009р. по серпень 2010р. та 3 %річних за період з 13.08.09р. по 31.08.10р.

Рішенням від 23.03.07р. по справі №40/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, м.Київ до Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитрів про стягнення 5136589,57грн. було встановлено наступні обставини. Між позивачем та відповідачем 01.10.05р. був укладений договір поставки товару №489. На виконання п. 1.1 договору позивач здійснив постачання вугільної продукції на адресу відповідача на загальну суму 7073317грн. 95коп. згідно з актами приймання-передачі вугільної продукції №72 від 24.10.05р., №73 від 24.10.05р., №74 від 31.10.05р., №75 від 31.10.05р., №76 від 30.10.05р. Проте Державне підприємство „Красноармійськвугілля” оплату отриманого товару у повному обсязі не провів, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” в сумі 4326364,44грн. Господарським судом Донецької області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” по справі №40/23 були задоволені та було вирішено стягнути з ДП „Красноармійськвугілля” на його користь борг у сумі 4326364,44грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ від 10.04.2007р. №40/23 про стягнення наведеної суми заборгованості. Вищезазначений наказ господарського суду Донецької області знаходяться на виконанні (зупинено виконавче провадження) у підрозділі примусового виконання рішень першого відділу Державної виконавчної служби Головного управління юстиції у Донецькій області.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Встановлену рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.07р. по справі №40/23 заборгованість відповідач станом на 12.08.09р. сплатив частково - у сумі 833333,33грн. , у зв”язку з чим несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 3493031,11грн.

Оскільки відповідач до цього часу свої зобов”язання по сплаті боргу, встановленого вищевказаним рішенням господарського суду Донецької області, у повному обсязі не виконав, позивач наполягає на стягненні з відповідача інфляційного збільшення суми боргу за період з липня 2009р. по серпень 2010р. в сумі 275949,46грн. та три проценти річних за період 13.08.09р. по 31.08.10р. в сумі 110245,80грн.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позов, про те, що рішення від 23.03.07р. по справі №40/23 є незаконним, а отже і позовні вимоги про стягнення на користь позивача інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих згідно із заборгованістю, визначеною таким рішенням, є безпідставними, не беруться судом до уваги, враховуючи приписи ст. 35 ГПК України. Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 4326364,44грн. встановлена господарським судом і не повинна доводитися знову при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 174 ГК України.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Рішення у справі №40/23 від 23.04.07р. про стягнення з боржника основного боргу не припиняє грошові зобов”язання.

Тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини(зобов”язання) на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 265 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку інфляційного збільшення суми боргу за період з липня 2009р. по серпень 2010р. та 3 %річних за період з 13.08.09р. по 31.08.10р. вбачається, що інфляційне збільшення суми боргу в сумі 3493031,11грн. за період з липня 2009р. по серпень 20101р. становить - 275949,46грн., а 3% річних за 384 дня прострочення, тобто з 13.08.2009р. по 31.08.2010р., складає - 110245,80грн.

Суд, перевіривши розрахунок щодо інфляційних нарахувань та нарахування 3% річних, дійшов висновку, що такий розрахунок є вірним та правильним.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед» м.Київ про стягнення з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м.Димитров, Донецької області інфляційних за період з липня 2009р. по серпень 2010р. у сумі 275949грн. 46коп. та 3% річних за період з 13.08.2009р. по 31.08.2010р. у сумі 110245грн. 80коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись т.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед» м.Київ про стягнення з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» м.Димитров, Донецької області інфляційних за період з липня 2009р. по серпень 2010р. у сумі 275949грн. 46коп. та 3% річних за період з 13.08.2009р. по 31.08.2010р. у сумі 110245грн. 80коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань. (Усього 386 195грн. 26коп.) задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Красноармійськвугілля” (85322, м. Димитрів Донецької області, вул. Ватутіна,1, п/р 26007301600953 в АК ПІБ в м. Димитрові, МФО 334806, ЄДРПОУ 32087941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” (04053, м.Київ, пров. Киянівський, 3/7, поштова адреса: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 73, оф.5 п/р 26008306262980 в АТ КБ „ТК Кредит” у м. Києві, МФО 322830, ЄДРПОУ 32962368) інфляційні у сумі 275949,46грн., 3% річних у сумі 110245,80грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 3861,95грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.12.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.12.2010р.

Суддя