Рішення № 12834328, 06.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.10 р. Справа № 37/220

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00174071

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 6078,40грн., пені в сумі 531,46грн., 3% річних в сумі 96,99 грн., інфляції в розмірі 280,97грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Патенко В.М. (за довіреністю 301-9/153 від 26.05.2010р.);

від Відповідача - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським Р.В. УМВС України в м. Донецьку 08.04.1999р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засідання 22.11.2010р. оголошувалася перерва до 06.12.2010р.

У судовому засіданні 06.12.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 6078,40грн., пені в сумі 531,46грн., 3% річних в сумі 96,99 грн., інфляції в розмірі 280,97грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № 19/09 від 01.07.2009р. за період з лютого по травень 2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для застосування пені, інфляції, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 19/09 від 01.07.2009р. з додатком та додатковими угодами № 1 та №2, акти прийому-передачі, акт ревізії фінансово-господарської діяльності, розрахунок не донарахування орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., вимогу про усунення порушень від 18.05.2010р., претензію №01-9/136 від 06.05.2010р., лист Відповідача від 26.05.2010р., правоустановчі документи, свідоцтво про право власності, витяг про реєстрацію права власності, ухвали у справі про банкрутство №15/20Б.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 611, 625, 762, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.53-58).

Відповідач надав копії платіжних документів (а.с.а.с.45, 46) про здійснення часткової оплати стягуваної заборгованості та заявою від 06.12.2010р. визнав у повному обсягу решту непогашених вимог, а саме: основний борг 4406,4грн., пеня 531, 46грн., 3% річних 96,99грн. та інфляційну індексацію 289,97грн. та просив застосувати розстрочення відносно всієї суми визнана них вимог, з чим погодився представник Позивача, про що зазначив безпосередньо у вказаній заяві.

У судовому засіданні 06.12.2010р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмо та надали спільну заяву (а.с.60) про задоволення позовних вимог у повному обсягу із зазначенням у рішенні про розстрочення його виконання на 6 місяців з щомісячною сплатою боргу рівними частинами.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення № 19/09 (а.с.а.с.10-12), згідно п. 1.1., 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 18,00 кв.м., розташоване за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, 3-й поверх, кімната 310, на умовах та в порядку визначених даним договором, строком до 31.12.2009р.

Зазначене приміщення є власністю Позивача, що вбачається із свідоцтва про право власності (а.с.35) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.36).

Згідно умов розділу 4 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, в розмірі 972,00грн., у тому числі ПДВ 162,00грн. на місяць, визначеної із розрахунку 54,00грн., у т.ч. ПДВ 9,00грн. на місяць за один квадратний метр виходячи із вартості використання, та вноситься до 5 числа поточного місяця. При цьому, як вбачається із змісту п.п.4.8-4.9. крім надання приміщення в оренду, Орендодавцем надаються також і супровідні послуги (електроенергія, опалення, телефонний звязок, місця для паркування автотранспорту тощо), вартість яких не включається до орендної плати.

Умовами п. 9.6. договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

01.07.2009р. обєкт оренди згідно із п.3.1. договору №19/09 був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.16).

Додатковою угодою №1 від 31.12.2009р. (а.с.14) сторонами внесені зміни до договору оренди №19/09 від 01.07.2009р., а саме було продовженого строк договору оренди з 01.01.2010р. на 6 місяців.

Додатковою угодою №2 від 30.04.2010р. (а.с.15) сторонами внесені зміни до договору оренди №19/09 зокрема, до п.1.1. та до п. 4.2. Договору, які викладені у наступній редакції:

- п.1.1 „Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно (без права викупу) приміщення, загальною площею 7,6 кв.м., розташованого на 3 поверху 1-го блоку, кімната 310”;

- п.4.2 „Плата за використання майном (7,6кв.м.) складає 2462,40грн., у т.ч. ПДВ 410,40грн. на місяць, виходячи з вартості користування 1м.кв. приміщення у 1 блоці в розмірі 324,00грн., у т.ч. ПДВ 54,00грн., загальна плата за оренду складає - 3434,40грн. в т.ч. ПДВ 572,40грн. (а.с.15).

30.04.2010р. згідно додаткової угоди №2 від 30.04.2010р. сторонами був складений акт приймання-передачі (а.с.17), за яким в оренді залишилося приміщення площею 7,6кв.м. (3 поверх, 1 блок), а решта раніше наданих приміщення було повернуто Орендодавцю.

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань Позивачем виставлялися Відповідачеві рахунки фактури, зокрема з лютого по травень 2010р. (а.с.а.с.53-58), у звязку із неналежною оплатою яких Орендодавець 11.05.2010р. вручив Орендареві претензію №01-9/136 від 06.05.2010р. (а.с.24) з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 4860грн., яку Відповідач у листі від 26.05.2010р. (а.с.25) зобовязався погасити до 01.10.2010р.

Виходячи із змісту ухвали Господарського суду Донецької області від 15.04.2010р. у справі № 15/20Б (а.с.а.с. 39,40), Позивач перебуває у процедурі санації, продовженою до 15.04.2011р., в межах справи про банкрутство, порушеної за заявою ТОВ „Спортивний клуб „Гормаш”.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, яким вимагав окрім сплати заборгованості з орендної плати за період з лютого по травень 2010р. у сумі 6078,4грн. стягнути нараховані пеню в сумі 531,46грн., 3% річних у розмірі 96,99грн. та компенсацію інфляційних втрат 280,97грн.

Як вбачається із наданих Відповідачем платіжних доручень (а.с.а.с.45, 46) 08.11.2010р., 10.11.2010р. та 19.11.2010р. (вже після порушення провадження у справі 05.11.2010р.) ним було перераховано Позивачеві в рахунок погашення орендної плати за лютий і березень 2010р. грошова сума у загальному розмірі 1672грн.

Відповідач заявою від 06.12.2010р. визнав у повному обсягу решту заявлених, але не погашених позовних вимог (а.с.59), заявивши одночасно клопотання, узгоджене з Позивачем, про застосування розстрочення виконання рішення позовні на всю суму позову у звязку із важким фінансовим становище, викликаним великими витратами на лікування.

У наданій сторонами спільній заяві від 06.12.2010р. (а.с.60) сформульоване клопотання сторін про застосуванні розстрочення виконання рішення на 6 місяців з щомісячними платежами рівними частинами.

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги є грошовими, повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції.

Згідно із ч.5 ст. 3-1, ч.ч. 4, 6 ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня винесення ухвали про санацію управління боржником переходить до керуючого санацією, який, серед іншого, зобовязаний здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником, у тому числі заявляти від імені боржника позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також вживати заходи для захисту майна боржника.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 19/09 від 01.07.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 5 числа поточного місяця до умов п. 4.4. договору оренди № 19/09від 01.07.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, попри виставлені рахунки фактури Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобовязання із сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість за період з лютого по травень 2010р. у розмірі 6078,40грн., яка була частково - в сумі 1672грн. погашена вже після подання позову до суду. Таке неналежне виконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 621 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення виконання на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційною індексацією за весь період прострочення.

Здійснення Відповідачем вказаних вище платежів у загальній сумі 1672грн. зумовило як припинення у такий спосіб відповідного грошового зобовязання, так і, відповідно, - існування предмету спору в цій частині. Оскільки сплата боргу з боку Відповідача відбулася в перебігу розгляду справи, таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати умовам договору, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо заборгованості з орендної плати підлягають задоволень в межах несплаченого залишку у розмірі _4406,4грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в частині 3% річних та інфляційної індексації за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про обґрунтованість вимог:

- щодо інфляційної індексації лише у розмірі 228,06грн. через недоліки у розрахунку;

- щодо 3% річних у розмірі 96,99грн., оскільки заявлена сума не перевищує розміру процентів, який може бути нарахований за вказаний Позивачем період прострочення.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендних платежів сформульована безпосередньо у п.9.6. договору оренди № 19/09 від 01.07.2009р. вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Беручи до уваги встановлений судом факт невиконання грошових зобовязань Відповідачем у розглядуваний період, перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені частково у сумі 522,27грн. Частковість задоволення вимог в означеній частині обумовлена арифметичними недоліками Позивача у підрахунку, викликаними використанням спрощеного визначення суми пені за один день прострочення.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки заборгованість та правовірність нарахування пені, 3% річних і інфляційної індексації підтверджується наявними в матеріалах справи документами, суд, з огляду на відсутність на момент прийняття цього рішення доказів протилежного, керуючись ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, приймає визнання позову, але лише в частині сум, які за викладеними вище установками підлягають стягненню, у якості самодостатньої підстави, поруч із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті рішення суд, серед іншого, управнений розстрочити його виконання. Беручи до уваги заявлене Відповідачем клопотання з цього приводу, вмотивоване важким фінансовим становищем через витрати на лікування, погоджене Позивачем, вжиті заходи з частково задоволення заявлених вимог та їх визнання у повному обсягу, суд дійшов висновку про можливість застосування розстрочення відносно всієї суми задоволених позовних вимог на 6 місяців з щомісячною сплатою рівними частинами до останньої дати кожного місяця, починаючи з місяця набранням цим рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог та вимог, провадження за якими підлягає припиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174071) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 6078,40грн., пені в сумі 531,46грн., 3% річних в сумі 96,99 грн., інфляції в розмірі 280,97грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1672грн. у звязку із відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (83000, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, ідентифікаційний код 00174071) заборгованість з орендної плати в сумі 4406,4грн., 3% річних в сумі 96,99 грн., інфляційну індексацію в розмірі 228,06грн. та пеню в розмірі 522,27грн., розстрочивши виконання рішення щодо сплати означених сум на 6 місяців з щомісячною сплатою по 875,62грн. до кінця останнього дня кожного місяця, починаючи з місяця набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (83000, м. Донецьк, пр. Ілліча,89, ідентифікаційний код 00174071) державне мито в розмірі 101 грн. 09 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233 грн.90 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.12.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2010р.

Суддя