Ухвала суду № 12833791, 07.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2010 року                               м. Київ                                        К-4320/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Федоров М.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Львівської області від 26.06.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2008

у справі № 5/1096-12/132А (22а-568/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Захід»(далі –ТОВ «Ніка-Захід»)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 26.06.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2008, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 05.04.2007 №0000312340/0 з мотивів наявності доказів сплати позивачем відповідної суми ПДВ постачальникам у складі ціни придбаних товарів у попередньому податковому періоді, що обґрунтовує право ТОВ «Ніка-Захід»на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог відповідач зазначає, що на момент проведення перевірки позивача ним не було подано доказів на підтвердження факту оплати придбаних товарів у попередньому звітному податковому періоді, що слугувало підставою для зменшення позивачеві суми заявленого ним бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- у декларації з ПДВ за січень 2007 року позивачем було заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 95000 грн.;

- ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Ніка-Захід»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку за січень 2007 року;

- результати цієї перевірки зафіксовано в акті від 27.03.2007 №115/23-0/32893148, в якому, зокрема, зазначено, що на момент проведення перевірки позивачем не представлено документів на підтвердження факту оплати постачальникам у попередньому податковому періоді поставлених товарів (послуг), до складу вартості яких включено ПДВ у сумі 95000 грн.;

- наведена обставина слугувала підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 05.04.2007 №0000312340/0, згідно з яким ТОВ «Ніка-Захід»визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 95000 грн.;

- у матеріалах справи містяться банківські виписки, які підтверджують факт сплати позивачем у грудні 2006 року вказаної суми ПДВ постачальникам у ціні придбаних товарів (послуг).

Відповідно до абзаців першого, третього підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу вимог підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, однією з обов’язкових умов для виникнення у платника права на отримання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування є здійснення платником у попередньому податковому періоді фактичної сплати ПДВ постачальникам у складі ціни поставлених товарів (послуг).

В даному разі, як вірно зазначили попередні інстанції, доводи податкового органу стосовно відсутності документального підтвердження вказаної обставини, які були покладені в основу прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме –банківськими виписками, карткою рахунку позивача за грудень 2006 року.

З огляду на те, що ДПІ не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, суди цілком правомірно визнали законність права ТОВ «Ніка-Захід»на одержання оспорюваної суми бюджетного відшкодування, задовольнивши даний позов.

Відтак підстав для скасування оскаржуваних судових актів місцевого та апеляційного судів не вбачається.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

                                                   УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова відхилити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 26.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2008 у справі № 5/1096-12/132А (22а-568/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко