Вирок № 12832076, 24.11.2010, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-770\10

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Білоцерківця О.А.,

при секретарі Якименко В.О.

за участю прокурора Вавренюка О.С.

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нові Соколи Іванківського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, на момент вчинення злочину працюючого заступником директора ТОВ «Каскад», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, 30.10.2008 року, приблизно о 18:30 годин, керуючи технічно справним автомобілем "Ауді 100" д.н.з. НОМЕР_1 рухався по проїзній частині вул. І.Мазепи в м. Києві, зі сторони площі Слави в напрямку вул. Цитадельна, по сухому покриттю, у другій смузі, зі швидкістю приблизно 30 км/год (зі слів водія ОСОБА_2). В цей же час по проїзній частині І.Мазепи в м. Києві по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху автомобіля "Ауді 100" д.н.з. НОМЕР_1 рухався пішохід ОСОБА_4 Так, під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог п.п. 4.16; 18.1 Правил дорожнього руху України, в яких зазначено: - п. 4.16 ПДР - пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами; - п. 18.1 ПДР - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_2 виявились в тім, що керуючи автомобілем "Ауді 100" д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись по проїзній частині вул. І.Мазепи, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого біля будинку № 21, на якому перебували пішоходи, повинен був зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, не пропустив пішохода ОСОБА_4, який мав перевагу в русі, і скоїв наїзд лівою передньою частиною вказаного автомобіля на пішохода ОСОБА_4 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 352/Е від 10.06.2010 року, ОСОБА_4 в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді : закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу, саден голови; закритого уламкового перелому верхньої третини гомілкових кісток зліва зі зміщенням. Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину визнав повністю, суду показав, що дійсно він допустив порушення правил дорожнього руху, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_4, щиро розкаявся, просив суворо не карати, зазначив, що частково відшкодував шкоду, заподіяну злочином, та має намір відшкодовувати в подальшому. Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що в день, коли сталася ДТП він повертався до дому, переходив дорогу на пішохідному переході, автомобіль «Ауді» здійснив на нього наїзд, він був в шоковому стані побіг на тротуар, що відбувалося потім не памятає, оскільки втратив свідомість, прийшов до тями вже в лікарні. В судовому засіданні за згодою учасників процесу відповідною постановою суду визнано недоцільним дослідження всіх доказів по справі, а саме: показань свідків, а також письмових доказів, що стосуються обставин справи, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції підсудного. З урахуванням показань підсудного, відсутності будь-яких суперечностей по справі суд приходить до висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, інкримінованого йому стороною обвинувачення, докази винності підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є допустимими, достатніми та такими, що не суперечать один одному. Діяння, вчинене ОСОБА_2 , є суспільно небезпечним та підлягає кваліфікації за ч. 1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. При призначенні покарання суд керується вимогами ст.50 КК України. При призначенні виду та міри покарання, виходячи з вимог закону про достатність покарання для виправлення підсудного, запобігання вчинення інших злочинів, суд враховує тяжкість скоєного, особу винного, який раніше не судимий, вчинив злочин з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання, його вік та стан здоровя. У відповідності до ст. 66 КК України, обставинами, що помякшують покарання є щире каяття, часткове відшкодування шкоди. У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного, немає. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що покарання підсудному необхідно призначити у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України та зі звільненням від подальшого відбуття покарання з випробовуванням з іспитовим строком у відповідності до ст.75 КК України. Окрім цього, суд з урахуванням обставин вчинення ДТП суд не вважає за необхідне позбавляти підсудного права керування транспортними засобами. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Судом при вирішенні позовної заяви до уваги беруться положення ст. 30 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Згідно ст.15-1 ЦПК України обставини, що стосуються цивільних справ, зясовуються на засадах змагальності.

Таким чином, саме на цивільного позивача у справі чи його представника покладається обовязок надати докази на підтвердження завданої шкоди.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

З урахуванням наданих цивільним позивачем доказів по справі суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме: в розмірі, що підтверджується відповідними, наданими суду документами.

У відповідності з п. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Окрім цього, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

В судовому засіданні встановлена неправомірність дій ОСОБА_2 стосовно цивільного позивача по справі ОСОБА_4 внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України, моральна шкода доведена дослідженими доказами по справі, зокрема, показаннями самого підсудного, потерпілого, висновком судово-медичної експертизи.

Тому, залежно від характеру правопорушення, фактичних обставин скоєння дорожньо-транспортної події, ступеня вини підсудного, його майнового стану, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого у звязку із завданою травмою, значним погіршенням можливостей позивача, порушенням життєвих звязків, а також з врахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з підсудного на користь потерпілого ОСОБА_4 - 20 000 гривень.

Питання речових доказів вирішується судом у відповідності до ст.81 КПК України.

Судові витрати, в тому числі витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4, підлягають стягненню з підсудного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 321, 322, 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді обмеження волі з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін підписку про невиїзд з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1159 грн. 60 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 20000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (р\р 31253272210699, ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, Код 25575285) 417 грн. 96 коп., вартість проведеної по справі експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави в особі Київської міської клінічної лікарні №17 (р\р 35423005001329 в ГУДКУ в м. Києві,

МФО 820019, код ЄДРПОУ 03319759) 6087 (шість тисяч вісімдесят сім) гривень 46 коп. за лікування ОСОБА_4

Речовий доказ:

- автомобіль «»Ауді 100», д.н.з. НОМЕР_1, переданий на зберігання

ОСОБА_2, залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд.

СУДДЯ О.А. Білоцерківець