Рішення № 12831308, 10.11.2010, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-2828/10

РІШЕННЯ

іменем України

(вступна та резолютивна частина)

10 листопада 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю.

при секретарі Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

На підставі ч. 3 ст. 209 ЦПК України суд проголошує вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 541, 543, 554, 599, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором в розмірі 222077 (двісті двадцять дві тисячі сімдесят сім) гривень 37 коп., а також 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Справа № 2-2828/10

РІШЕННЯ

іменем України

10 листопада 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю.

при секретарі Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

в лютому 2010 року ПАТ "ОТП Банк" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 222077,37 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 07.12.2005 р. між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 (далі відповідач-1) було укладено кредитний договір № CL-008/069/2005 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу-1 кредит в сумі 45750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11% річних з кінцевим строком повернення кредиту 07.12.2010 р. Станом на 15.01.2010 р. у відповідача-1 перед позивачем утворилася заборгованість, що складається із залишку заборгованості за кредитом в розмірі 20960,52 доларів США, заборгованості за відсотками 1812,94 доларів США (всього: 22773,46 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 15.01.2010 р. становить 182242,34 грн.), та пені за прострочення виконання зобов'язань, що передбачено п. 3.1.1 частини 2 кредитного договору 39835,03 грн., а всього на суму 222077,37 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором між позивачем і ОСОБА_2 (надалі відповідач-2) 07.12.2005 р. було укладено договір поруки № SR CL-008/069/2005.

Оскільки грошові кошти не повернуті, просить стягнути з відповідачів солідарно зазначену вище суму заборгованості та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Масленнікова Т.М. позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідачі в судовому засіданні проти позову заперечили, пояснили, що 07.12.2005 р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір застави, предметом якого було визначено автомобіль "Фольксваген Туарег", д.н.з. НОМЕР_1. В подальшому, 25.11.2009 р., на договорі застави нотаріусом було вчинено виконавчий напис та 24.02.2010 р. відділом ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису про звернення стягнення на зазначений вище автомобіль. Вважають, що оскільки виконавчі дії тривають, позивач вже задовольнив свої вимоги за кредитним договором. Крім того, відповідач ОСОБА_2 пояснив, що оскільки банком було збільшено розмір відсоткової ставки за кредитним договором без його, поручителя, згоди, а отже і обсяг його відповідальності збільшився, порука припинилася, а тому позов до нього пред'явлено необґрунтовано.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких обставин.

В судовому засіданні встановлено, що 07.12.2005 р. між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-008/069/2005, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу-1 кредит на придбання автомобіля в сумі 45750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11% річних з кінцевим строком повернення кредиту 07.12.2010 р.

07 грудня 2005 року позивач виконав свої зобов'язання за договором, перерахувавши на рахунок відповідача-1 зазначену вище суму (а.с.46).

Пунктами 1.5.1 та 1.5.1.1 договору передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок; нараховані в порядку передбаченому договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту.

В порушення умов договору, відповідач-1 взятих на себе зобов'язань не виконує.

Станом на 15.01.2010 р. у відповідача-1 перед позивачем утворилася заборгованість, що складається із залишку заборгованості за кредитом в розмірі 20960,52 доларів США, заборгованості за відсотками 1812,94 доларів США (всього: 22773,46 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 15.01.2010 р. становить 182242,34 грн.), та пені за прострочення виконання зобов'язань, що передбачено п. 3.1.1 частини 2 кредитного договору 39835,03 грн., а всього на суму 222077,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Посилання відповідача-2 на те, що оскільки банком було збільшено розмір відсоткової ставки за кредитним договором без його, поручителя, згоди, а отже і обсяг його відповідальності збільшився, порука припинилася, а тому позов до нього пред'явлено незаконно, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Умовами кредитного договору, а саме п. 2.3, передбачено обов'язки позичальника (відповідача-1):

п. 2.3.7 "Не припиняти та не змінювати умови договорів страхування без попередньої отриманої на те письмової згоди банку.";

п. 2.3.8 "Забезпечити наявність та дійсність договорів страхування протягом усього строку дії кредитного договору. У випадку, якщо термін дії укладених договорів страхування закінчується, а боргові зобов'язання позичальника за цим договором залишаються невиконаними, позичальник зобов'язаний до закінчення терміну дії існуючих договорів страхування укласти нові договори страхування, умови яких не повинні бути гіршими умов договорів страхування, термін дії яких закінчується.";

п. 2.3.8.1 "Щорічно не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів до закінчення відповідного періоду страхування, надавати банку оригінали платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів (премій) на наступний період страхування (календарний рік) чи оригінали страхових договорів (полісів) укладених на умовах, що задовольняють банк та з визначеною банком страховою компанією, якщо інше письмово не погоджено з банком.".

Зазначені умови договору відповідачем-1 виконані не були, автомобіль застраховано не було, що і підтвердили відповідачі в судовому засіданні, пояснивши, що страховий платіж при укладенні договору страхування у визначеній банком страховій компанії був занадто великий.

Умовами пункту 1.4.1.5 договору визначено, що сторони підтверджують, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань, встановлених будь-яким з п.п.2.3.7, 2.3.8, 2.3.8.1 договору фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за цим договором) підвищується на 4% річних за кожні 12 місяців невиконання чи неналежного виконання будь-якого з п.п.2.3.7, 2.3.8, 2.3.8.1 цього договору.

Оскільки відповідачем-1 зазначені умови договору було порушено, позивачем 08.01.2009 р. процентну ставку було підвищено до 15%.

Крім того, у пункті 1.4.1.5.1 договору зазначено, що "Сторони розуміють, що таке підвищення процентної ставки буде здійснено в силу настання вищевказаних умов та не потребує укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту...".

Пунктом 2.1 (Суть і строк боргових (забезпечених) зобов'язань) статті 2 (Боргові (забезпечені) зобов'язання) договору поруки передбачено, що порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такій строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.

Також, пунктом 2.1.2 (Сплата процентів за користування кредитом) статті 2 (Боргові (забезпечені) зобов'язання) договору поруки передбачено, що порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо зобов'язання боржника сплатити проценти за користування отриманими ним кредитними коштами, наданими згідно з кредитним договором, в розмірі, в терміни і в порядку, що передбачені в кредитному договорі.

Крім того, пунктом 2.2 (Розмір боргових зобов'язань) договору поруки визначено, що "…на дату укладання цього договору розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою, становить 45750 доларів США. Порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1 (з підпунктами) цього договору…".

За вказаних обставин посилання відповідача-2 на те, що позивач без його згоди змінив умови кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг його, відповідача-2, відповідальності, як поручителя, є необґрунтованим, оскільки такі умови були передбачені кредитним договором та ставилися під умову виконання відповідачем-1 визначених зобов'язань, існували на момент укладання договору поруки, були ним передбачені, не потребували укладання будь-якої додаткової угоди до кредитного договору чи/та графіку повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції, а сторони за кредитним договором (позивач та відповідач-1) на момент його укладання вже погодили таке підвищення по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту, про що відповідачу-2 було відомо та жодних заперечень щодо таких умов кредитного договору не висунуто.

Крім того, є необґрунтованими заперечення відповідачів щодо задоволення позивачем його вимог вчиненням виконавчого напису нотаріусом та відкриттям виконавчого провадження, оскільки згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено, що на час звернення з позовом до суду зобов'язання належним чином не виконане та грошові кошти позивачу не повернуто.

У ст. 554 ЦК України зазначається, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, натомість відповідачі свої заперечення не обґрунтували та обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх заперечень, не довели.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд, пропорційно до задоволених позовних вимог, стягує на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою ним при пред'явленні позову судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 541, 543, 554, 599, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором в розмірі 222077 (двісті двадцять дві тисячі сімдесят сім) гривень 37 коп., а також 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя