Ухвала суду № 128252270, 19.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21116/25-ц

пр. № 2-6479/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань -Романенко Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Первинної профспілкової організації Долинської дистанції електропостачання до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання неправомірної бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року позивач - Первинна профспілкова організація Долинської дистанції електропостачання звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в якому просила визнати неправомірною бездіяльність АТ «Укрзалізниця» щодо не усунення порушень Галузевої угоди та п. 4.15 колективного договору Долинської дистанції електропостачання та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з розмірами та порядком, встановленим колективним договором Долинської дистанції електропостачання; визнати недійним підпункт 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2022 року (протокол засідання № Ц-54/31 Ком. т.) з моменту його прийняття; визнати незаконними (протиправними) і скасувати підпункти 1.1, 1.2 пункту 1 рішення правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.).

Ухвалою судді від 12 травня 2025 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

02 червня 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечила з приводу задоволення позову вказавши, що позивачем до подачі позову до суду не було вжито обов`язкових заходів досудового врегулювання цього спору у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», звернення позивачем з цим позовом є передчасним.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 року /з відповідними змінами/ розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених: пунктами "а" і "б" статті 2 цього Закону, - примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, встановлені статтею 9 цього Закону, - трудовим арбітражем; пунктами "в" і "г" статті 2 цього Закону, - трудовим арбітражем.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13 листопада 2024 року № 10-р(ІІ)/2024 визнано приписи статті 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», за якими: розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених: пунктами «а» і «б» статті 2 цього Закону - примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, встановлені статтею 9 цього Закону - трудовим арбітражем» (абзаци перший, другий) такими, що відповідають Конституції України.

За статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша); Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга); норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя).

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів (перше речення частини третьої статті 36 Конституції України).

За статтею 55 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина шоста).

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди (частина перша); делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (частина друга); юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя); законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (частина четверта).

Відповідно до Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV зі змінами „професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки" (частина перша статті 2).

Первинна профспілкова організація є стороною колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому рівні (абзац другий частини першої статті 3 Закону). Як сторона колективного трудового спору первинна профспілкова організація повинна мати гарантії свободи у виборі способу та форми захисту прав своїх членів.

За Законом „колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю" (стаття 2).

За статтею 6 Закону „колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників або профспілки одержав від роботодавця, уповноваженої ним особи повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, уповноваженої ним особи або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця, уповноваженої ним особи не надійшло" (частина перша).

Статтею 7 Закону внормовано послідовність розгляду та розв`язання колективного трудового спору (конфлікту). Зокрема, розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, визначених: пунктами ,,а" і ,,б" статті 2 Закону, - примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, установлені статтею 9 Закону, - трудовим арбітражем; пунктами ,,в" і ,,г" статті 2 Закону, - трудовим арбітражем.

Відповідно до статті 8 Закону „примирна комісія - орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), та який складається із представників сторін" (частина перша), утворюється з ініціативи однієї зі сторін (частина друга). Рішення примирної комісії має для сторін обов`язкову силу і виконується в порядку і строки, установлені цим рішенням (частина четверта статті 9 Закону).

За статтею 11 Закону трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту) (частина перша), утворюється з ініціативи однієї зі сторін або незалежного посередника (частина друга). Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов`язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися (частина п`ята статті 12 Закону).

Отже, приписи Закону внормовують порядок розв`язання колективного трудового спору (конфлікту), що має ознаки обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, можливість визначення якого законом установлена в частині четвертій статті 124 Конституції України.

Окремі приписи статті 7 Закону не позбавляють первинну організацію професійної спілки (первинну профспілкову організацію) або іншу сторону колективного трудового спору (конфлікту), що є юридичним спором, наданих Конституцією України гарантій реалізації права на судовий захист на підставі норм відповідного процесуального закону в разі, коли трудовий спір (конфлікт), що є юридичним спором, не було розв`язано в обов`язковому досудовому поряду, згідно із Законом.

Отже, враховуючи наведене, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачу про необхідність проведення досудового врегулювання спору.

Враховуючи вищевикладене та положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 255, 256, 260, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Первинної профспілкової організації Долинської дистанції електропостачання до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання неправомірної бездіяльності - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Суддя О. Л. Бусик