Рішення № 12817963, 14.12.2010, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-8253/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.

при секретарі - Величко О.М.

за участю : представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору траншу та частково кредитного договору недійсними, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

04.12.2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, (а.с. 2-4)

23 квітня 2010 року до Жовтневого районного суду звернулись відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору траншу та частково кредитного договору недійсними, а також з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору поруки недійсним, які були прийняті судом до спільного розгляду з первісним позовом (а.с. 106-108, 115-116)

Позивач за первинним позовом у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 07558 від 05.05.2008 року, за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти. Зобов'язання відповідача за кредитним договором, забезпечене порукою на підставі договорів поруки, укладених між позивачем та іншими відповідачами. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 - 316 282,35 грн., також, стягнути солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_3 у рахунок погашення заборгованості за даним договором - 200 грн. та судові витрати по справі (а.с. 2-4)

Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 у позовній заяві про визнання договору траншу та частково кредитного договору недійсними, посилались на те, що підпунктом 2.3.1 ст. 2 кредитної угоди № 07558 від 05.05.2008 року відповідач передбачив для себе право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни коньюктури ринку, а в п.п. 4.3. ст. 4 угоди передбачив, що у разі порушення позичальником якогось зобов'язання по погашенню кредиту, передбаченого п.п. 2.2.3; 2.3.3; 2.4.1; 4.10 угоди, а також п. 1.3; 2.2.3; договору про видачу траншу позичальник сплачує банку 48 % річних суми залишку боргу. Аналогічне положення щодо збільшення процентної ставки передбачено і в п. 4.3. ст.. 4 договору про видачу траншу № 07558 від 05.05.2008 року, на думку позивачі за зустрічним позовом дані положення кредитної угоди і договору про видачу траншу, суттєво порушують їхні права і інтереси, унеможливлюють погашення кредиту у встановлений угодою і договором строк, у зв'язку з чим просили суд визнати недійсними підпункт 2.3.1 ст. 2 підпункту 4.3. ст. 4 кредитного договору № 07558 від 05.05.2008 року та підпункт 4.3. договору про видачу траншу № 07558 від 05.05.2008 року та покласти судові витрати на відповідача за зустрічним позовом, (а.с. 106-108)

У зустрічній позовній заяві до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору поруки недійсним, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилались на те, що договір поруки № 467 від 12.01.2009 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ УФА «Верус» про забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 07558 від 05.05.2008 року був укладений умисно, без відома відповідачів, в порушення вимог Цивільного кодексу України і не мав на меті дійсно забезпечити порукою виконання зобов'язань основним відповідачем, оскільки в спірному договорі необхідно було передбачити права поручителя на випадок виконання ним зобов'язань боржника по кредитному договору, оплату послуг поручителю, а ці положення в договір необхідно вносити тільки з відома відповідачів. В договорі на момент його укладення не визначена сума зобов'язань боржника, тому просили визнати недійсним даний договір поруки (а.с.115-116)

У судовому засіданні представник позивача за первинним позовом - ПАТ КБ «Приватбанк» заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, проти задоволення зустрічних позовів заперечував.

Відповідач, позивач за зустрічними позовами - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала зустрічні позовні вимоги та заперечував проти задоволення первинного позову, так як, враховуючи факти викладені у зустрічних позовах, він є не обґрунтованим.

Інші відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили (а.с.43, 64, 65, 87, 128-129, 136-140, 149-160)

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 07558 від 05.05.2008 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 250 000,00 грн. на термін до 05.05.2018 року, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 12-17).

Також встановлено, що 05.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір про видачу траншу № 07558, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 250 000,00 грн. на термін до 05.05.2018 року, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 18-19).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на виконання договору № 07558 від 05.05.2008 року отримала від позивача грошові кошти у сумі 250 000,00 грн., що підтверджується копією заяви на видачу готівки та підтвердженням даного факту самим відповідачем (а.с. 79).

Також встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем виникла заборгованість за договором № 07558 від 05.05.2008 року яка, станом на 14.11.2009 року, становила 316 282,35 грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а.с. 9).

Судом також було встановлено, що між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем був укладений договір поруки № 07558 від 05.05.2008 року, за умовами якого відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором № 07558 від 05.05.2007 року в тому ж розмірі, що і основний відповідач, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 22).

Встановлено, що 12.01.2009 року між відповідачем ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» та позивачем був укладений договір поруки № 467, за умовами якого ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» зобов'язалось відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором № 07558 від 05.05.2008 року, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 10).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами кредитного договору № 07558 від 05.05.2008 року позивач зобов'язується надати кредит шляхом видачі готівки через касу. Відповідач має перед позивачем зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, а позивач за умовами договору має право у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, на свій розсуд вимагати від останнього дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування.

Розділом 6 договору № 07558 від 05.05.2008 року, передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобов'язань, передбачених умовами даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч. ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 4 договору поруки № 07558 від 05.05.2008 року, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договорам, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Вказаною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобов'язанні, а саме зобов'язання не створює обов'язків для третьої особи. Тобто не можна без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматися від вчинення такої дії. Зобов'язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та кредитора.

Частиною 2 ст.556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Вказана норма є імперативною і її застосування не залежить від змісту договору поруки № 467 від 12.01.2009

року.

Тому, вирішуючи вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору поруки недійсним, враховуючи, що при укладанні спірного договору поруки ПАТ КБ «Приватбанк» надав ТОВ УФА «Верус» певні права відносно ОСОБА_2, а на неї, відповідно, поклав обов'язок відносно поручителя - ТОВ УФА «Верус» здійснити відшкодування на користь вказаного поручителя, який в майбутньому може виконати зобов'язання, забезпечене порукою, позивач за первісним позовом не надав у матеріалах справи доказів отримання згоди ОСОБА_2 на покладення на неї відповідних обов'язків, що виникли при укладанні спірного договору поруки, а також на те, що умовами кредитного договору № 07558 від 05.05.2008 року передбачено вичерпний перелік договорів якими забезпечуються зобов'язання за даним кредитним договором, серед яких відсутній спірний договір поруки, суд приходить до висновку, що договір поруки № 467 який був укладений 12 січня 2009 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», є недійсним, але лише в частині забезпечення зобов'язань по кредитному договору № 07558 від 05.05.2008 року, чим частково задовольняє позовні вимоги позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи зазначене, та вирішуючи позовні вимоги позивача за первісним позовом до відповідача ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості за договором № 07558 від 05.05.2008 року у розмірі 200 грн., враховуючи, що договір поруки № 467 від 12.01.2009 року в частині забезпечення зобов'язань по даному кредитному договору судом визнано недійсним, суд приходить до висновку про не обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині та вважає за необхідне відмовити у їх задоволені.

Розглядаючи первісний позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором № 07558 від 05.05.2008 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_2 договору, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителями, своїх зобов'язань перед позивачем за відповідними договорами поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, та вважає за можливе стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 07558 від 05.05.2008 року - 316 282 грн. 35 коп.

Щодо, зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору траншу та частково кредитного договору недійсними , зважаючи на те, що суду не було надано доказів, які б свідчили про порушення ПАТ КБ «Приватбанк» умов кредитного договору № 07558 від 05.05.2008 року, не надано підтвердження того, що позивач за зустрічним позовом взагалі зверталась до банківської установи для врегулювання порядку погашення заборгованості та вирішення питання, щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися з часу його укладання, не зазначено які наслідки в разі задоволення даного позову передбачає позивач за зустрічним позовом, суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати по первинному позову покласти солідарно на відповідачів, а по зустрічному позову, який було задоволено, на позивача за первинним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 527, 530, 554, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 07558 від 05.05.2008 року – 316 282 грн. 35 коп.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Визнати недійсним договір поруки № 467 від 12.01.2009 року укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» в частині забезпечення зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 07558 від 05.05.2008 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо визнання недійсними частково кредитного договору № 07558 від 05.05.2008 року та договору про видачу траншу № 07558 від 05.05.2008 року - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір – 1700 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 у рахунок повернення судових витрат – 38,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя Ф.Ф. Маймур