Рішення № 12817964, 06.12.2010, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-8273/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.

при секретарі - Величко О.М.

за участю : представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу № 2-8273/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-будівельна компанія «Волган» про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-будівельна компанія «Волган» про стягнення заборгованості. (а.с. 2-5)

21 січня 2010 року до Жовтневого районного суду звернувся відповідач - ОСОБА_3 з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, а також з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору недійсним, які були прийняті судом до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.70-76,83-87)

Ухвалою суду від 02 липня 2010 року було роз’єднано позовні вимоги по цивільні справі № 2-8273/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-будівельна компанія «Волган» про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору недійсним та виділено в самостійне провадження позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості(а.с.175)

Позивач за первинним позовом у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, посилались на те, що між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2007-039 від 23.03.2007 року, за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти. Зобов’язання відповідача за кредитним договором, забезпечене порукою на підставі договорів поруки, укладених між позивачем та іншими відповідачами. Свої зобов’язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, у зв’язку з чим у неї виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ ТБК «Волган» – 1 001 873,88 дол.США., також, стягнути солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ ТБК «Волган» у рахунок погашення заборгованості за даним договором – 200 грн. та судові витрати по справі (а.с. 2-5,181-183)

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 у позовній заяві про розірвання договору та її представник у судовому засіданні, посилались на те, що кредитний договір № 2007-039 від 23.03.2007 року, був укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 в іноземній валюті, так як на час укладення договору співвідношення курсу долара США до гривні було стабільним на протязі декількох років, відповідач не мала уявлення, що обставини можуть настільки змінитися і буде мати місце така різка девальвація гривні, крім того, світова економічна криза позначилася на підприємницькій діяльності відповідача, також враховуючи те, що банком було здійснено перерахування суми кредиту по новому курсу долара та збільшено в односторонньому порядку процентну ставку за користування даним кредитом, відповідач не мала можливості погашати кредит, тому просила суд, на підставі того, що відповідач на момент укладення кредитного договору виходила з того, що зміна обставин, не залежних від її волі, не настане, а при їх настанні сторони не досягли згоди, щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися - розірвати кредитний договір № 2007-039 від 23.03.2007 року (а.с.70-76)

У зустрічній позовній заяві до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору недійсним, позивач ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні, посилались на те, що договір поруки № 467 від 12.01.2009 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ УФА «Верус» про забезпечення зобов’язань за кредитним договором № 2007-039 від 23.03.2007 року був укладений умисно, про людське око і не мав на меті дійсно забезпечити порукою виконання зобов’язань основним відповідачем, а заключався між сторонами лише для зміни підсудності розгляду справи, тому просила визнати недійсним даний договір поруки (а.с.83-87)

У судовому засіданні представник позивача за первинним позовом - ПАТ КБ «Приватбанк» заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, проти задоволення зустрічних позовів заперечував.

Представник відповідача, позивача за зустрічними позовами – ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги та заперечував проти задоволення первинного позову, так як, враховуючи факти викладені у зустрічних позовах, він є не обґрунтованим.

Інші відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та день розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили(а.с. 53,58-61,142-143,177-180,197-198,201-202,212-213)

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2007-039 від 23.03.2007 року, за умовами якого позивач зобов’язався надати кредит у сумі 800 000 дол.США на термін до 22.12.2019 року, а відповідач зобов’язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 16-24).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на виконання договору № 2007-039 від 23.03.2007 року отримала від позивача грошові кошти у сумі 800 000 дол. США, що підтверджується копією заяви на видачу готівки та підтвердженням даного факту самим відповідачем (а.с. 71,185).

Також встановлено, що у відповідача ОСОБА_3 перед позивачем виникла заборгованість за договором № 2007-039 від 23.03.2007 року яка, станом на 29.09.2010 року, становила 1 001 898,88 дол. США, що за курсом НБУ становить 7 924 820, 14 грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні, розрахунком заборгованості та випискою по рахунку (а.с. 184,186-194).

Судом також було встановлено, що між відповідачем ОСОБА_4 та позивачем був укладений договір поруки № 2007/039/1 від 23.03.2007 року, за умовами якого відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_3 своїх обов’язків за кредитним договором № 2007-039 від 23.03.2007 року в тому ж розмірі, що і основний відповідач, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с.34).

Судом також було встановлено, що між відповідачем ТОВ ТБК «Волган» та позивачем був укладений договір поруки № 2007/039/2 від 23.03.2007 року, за умовами якого відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_3 своїх обов’язків за кредитним договором № 2007-039 від 23.03.2007 року в тому ж розмірі, що і основний відповідач, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с.33).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами кредитного договору № 2007-039 від 23.03.2007 року позивач зобов’язується надати кредит шляхом видачі готівки через касу. Відповідач має перед позивачем зобов’язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, а позивач за умовами договору має право у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, на свій розсуд вимагати від останнього дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування.

Розділом 6 договору № 2007-039 від 23.03.2007 року, передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобов’язань, передбачених умовами даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч. ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 4 договорів поруки № 2007/039/1 та № 2007/039/2 від 23.03.2007 року, у випадку невиконання боржниками своїх зобов’язань за кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст..511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Вказаною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобов’язанні, а саме зобов’язання не створює обов’язків для третьої особи. Тобто не можна без згоди особи покласти на неї обов’язок вчинити якусь дію або утриматися від вчинення такої дії. Зобов’язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та кредитора.

Частиною 2 ст.556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Вказана норма є імперативною і її застосування не залежить від змісту договору поруки № 467 від 12.01.2009 року.

Тому, вирішуючи вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору недійсним, враховуючи, що при укладанні спірного договору поруки ПАТ КБ «Приватбанк» надав ТОВ УФА «Верус» певні права відносно ОСОБА_3, а на неї, відповідно, поклав обов’язок відносно поручителя – ТОВ УФА «Верус» здійснити відшкодування на користь вказаного поручителя, який в майбутньому може виконати зобов’язання, забезпечене порукою, позивач за первісним позовом не надав у матеріалах справи доказів отримання згоди ОСОБА_3 на покладення на неї відповідних обов’язків, що виникли при укладанні спірного договору поруки, а також на те, що умовами кредитного договору № 2007-039 від 23.03.2007 року передбачено вичерпний перелік договорів якими забезпечуються зобов’язання за даним кредитним договором, серед яких відсутній спірний договір поруки, суд приходить до висновку, що договір поруки № 467 який був укладений 12 січня 2009 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», є недійсним, але лише в частині забезпечення зобов’язань по кредитному договору № 2007-039 від 23.03.2007 року, чим частково задовольняє позовні вимоги позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи зазначене, та вирішуючи позовні вимоги позивача за первісним позовом до відповідача ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості за договором № 2007-039 від 23.03.2007 року у розмірі 200 грн., враховуючи, що договір поруки № 467 від 12.01.2009 року в частині забезпечення зобов’язань по даному кредитному договору судом визнано недійсним, суд приходить до висновку про не обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині та вважає за необхідне відмовити у їх задоволені.

Розглядаючи первісний позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ ТБК «Волган» про стягнення заборгованості за договором № 2007-039 від 23.03.2007 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_3 договору, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителями, своїх зобов’язань перед позивачем за відповідними договорами поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, та вважає за можливе стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ ТБК «Волган» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 2007-039 від 23.03.2007 року – 7 924 820 грн. 14 коп.

Щодо, зустрічного позову заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, зважаючи на те, що суду не було надано доказів, які б свідчили про порушення ПАТ КБ «Приватбанк» умов кредитного договору № 2007-039 від 23.03.2007 року, не надано підтвердження того, що позивач за зустрічним позовом взагалі зверталась до банківської установи для врегулювання порядку погашення заборгованості та вирішення питання, щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися з часу його укладання, не зазначено які наслідки в разі задоволення даного позову передбачає позивач за зустрічним позовом, суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює посилання ОСОБА_3, на різке підвищення курсу долару у відношенні до гривні та світову економічну кризу, як на обґрунтування своїх позовних вимог, зважаючи, на те, що дані обставини не можуть бути підставою для розірвання кредитного договору, так як укладаючи даний договір сторони з’ясовують на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів або поручившись за виконання зобов’язань у іноземній валюті, визначають для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однією з сторін. Зростання курсу долара США – валюти кредиту, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника та поручителя існувала можливість передбачити в момент укладання кредитного договору чи договору поруки зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Суд також, при вирішенні даного зустрічного позову, не приймає до уваги посилання ОСОБА_3, на незаконне підвищення ПАТ КБ «Приватбанк» процентної ставки за користування кредитом до 24 %, так як суду не було надано доказів на підтвердження даного факту, а позовних вимог про визнання дій ПАТ КБ «Приватбанк» щодо незаконного підвищення процентної ставки за кредитним договором № 2007-039 від 23.03.2007 року ОСОБА_3, в межах даної цивільної справи, не заявлено.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати по первинному позову покласти солідарно на відповідачів, а по зустрічному позову, який було задоволено, на позивача за первинним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 527, 530, 554, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( 49000, АДРЕСА_1, ІПН:НОМЕР_1) , ОСОБА_4 (49000, АДРЕСА_2, ІПН:НОМЕР_2) , Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-будівельна компанія «Волган» (49000, АДРЕСА_3, ІПН:31271578) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 2007-039 від 23.03.2007 року – 7 924 820 грн. 14 коп.

Визнати недійсним договір поруки № 467 який був укладений 12 січня 2009 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» в частині забезпечення зобов’язань по кредитному договору № 2007-039 від 23.03.2007 року.

ОСОБА_3 у задоволені позову до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору – відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-будівельна компанія «Волган» на користь держави судовий збір – 1700 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-будівельна компанія «Волган»на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір – 8,50 грн.

Сягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 у рахунок повернення судових витрат – 45,50 грн.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ф.Ф. Маймур