Постанова № 12816838, 01.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-421/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Федорова Олексія Сергійовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Відродження Полісся»до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Відродження Полісся»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 798818,00 грн., у зв'язку з чим він з грудня 2008 по грудень 2009 щомісячно звертався до податкового органу із заявами про повернення суми бюджетного відшкодування, при цьому додавав до заяв за встановленою формою відповідні розрахунки, податкові декларації та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Проте, податковий орган не визнав за ним право на податковий кредит та прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, згідно з якими встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 798818,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області відносно встановлення суми завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з боку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Відродження Полісся»та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.01.2009 № 0000011501/0, від 26.05.2009 №0008141502/0, від 23.06.2009 №0008451502/0, від 21.07.2009 №0008631502/0, від 10.08.2009 №0008711502/0, від 11.09.2009 №0008951502/0, від 13.10.2009 №0009041502/0, від 11.11.2009 №0009351502/0, від 15.01.2010 №0000011502/0, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Славутичі Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження Полісся»є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області як платник податку та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Славутичі Київської області, є платником податку на додану вартість.

Починаючи з червня 2007 року, в результаті здійснення господарської діяльності у позивача виникло від'ємне значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, що надавало позивачу право на отримання сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість або врахування таких сум у зменшення податкових зобов'язань в наступних податкових періодах.

У грудні 2008 року ДПІ у м. Славутичі проведено документальну невиїзну камеральну перевірку податкової декларації позивача, поданої за жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2008 року № 1293/15/13737133, за змістом якого в результаті даної перевірки було встановлено, що розмір податку, зазначений платником у декларації, є більшим, ніж визначений податковим органом за результатами перевірки, оскільки позивачем не враховано належну йому суму бюджетного відшкодування за попередні податкові періоди. Податковий орган дійшов висновку про зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 781134,00 грн. При цьому, в акті не зазначено жодних фактів, згідно з якими позивач не має права на бюджетне відшкодування, а також не вказано про збільшення чи зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних податкових періодах.

За наслідками перевірки податковим органом за порушення позивачем вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2008 року №0006411501/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів з податку на додану вартість в розмірі 781134,00 грн.

Незважаючи на те, що податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2008 року №0006411501/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, позивач в наступних податкових деклараціях за листопад, грудень 2008 року та впродовж 2009 року продовжив декларувати наявність суми від'ємного значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, а також наявність права на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так у грудні 2008 року позивач подав до ДПІ у м. Славутичі заяву від 19.12.2008 року про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 798818,00 грн. Вказана сума складається із залишку від'ємного значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом попередніх податкових періодів, а саме: за жовтень 2008 року - 781134,00 грн.; за листопад 2008 року - 17684,00 грн. До заяви позивач додав розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року, довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

У січні 2009 року ДПІ у м. Славутичі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача, поданої за листопад 2008 року, про що складено акт перевірки від 14.01.2009 року №01390/1501/13737133, за змістом якого в результаті даної перевірки встановлено, що розмір податку, зазначений платником у декларації, є більшим, ніж визначений податковим органом за результатами перевірки, оскільки позивачем не враховано належну йому суму бюджетного відшкодування за попередні податкові періоди. Податковий орган дійшов висновку про зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 798818,00 грн. При цьому, в акті не зазначено жодних фактів, згідно з якими позивач не має права на бюджетне відшкодування, а також не вказано про збільшення чи зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних податкових періодах.

За наслідками перевірки податковим органом за порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2009 № 0000011501/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів з податку на додану вартість в розмірі 798818,00 грн.

У квітні 2009 року відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача, про що складено акт перевірки від 15.04.2009 року № 411/1502/13737133, за змістом якого за результатами даної перевірки встановлено, що розмір податку, зазначений платником у декларації, є більшим, ніж визначений податковим органом за результатами перевірки, оскільки до суми бюджетного відшкодування включено податковий кредит попередніх податкових періодів, починаючи з червня 2007 року, який декларувався як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту. При цьому, в акті не зазначено жодних фактів, згідно з якими позивач не має права на бюджетне відшкодування, а також не вказано про збільшення чи зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних податкових періодах

За результатами перевірки ДПІ в м. Славутичі прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2009 року №0008141502/0, згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів з податку на додану вартість в розмірі 812176,00 грн.

У подальшому, в червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2009 року за тих самих обставин податковим органом проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій позивача та з тих самих підстав прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2009 року №0008451502/0, від 21.07.2009 року №0008631502/0, від 10.08.2009 року №0008711502/0, від 11.09.2009 року №0008951502/0, від 13.10.2009 року №0009041502/0, від 11.11.2009 року №0009351502/0, від 15.01.2010 року №0000011502/0, згідно з якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів з податку на додану вартість в розмірі 812176,00 грн.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки податковий орган відмовив позивачу в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на його рахунок, а також відмовив відмовив у його відшкодуванні за рахунок зменшення податкових зобов?язань наступних періодів в той час, як визнав за позивачем право на таке відшкодування а спір між сторонами в даній справі наявний лише щодо способу здійснення даного відшкодування, а тому спірні рішення-повідомлення є протиправними.

З таким висновком колегія суддів не погоджується та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено правила визначення дати виникнення податкових зобовязань, зокрема, п.п. 7.3.1 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів ( утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до приписів вищевказаних законів при вирішенні спору щодо права платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування сплачених сум податку встановленню підлягає розмір суми податкових зобов'язань платника у певному звітному податковому періоді, суми податкового кредиту в цьому ж звітному податковому періоді, наявності чи відсутності у платника податкового боргу з цього податку за попередні податкові періоди та суми податку, фактично сплаченій платником постачальникам товарів (послуг) у ціні придбання товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, а саме: або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції було встановлено, що податковий кредит документально зафіксований на підприємстві, яке має всі права згідно Закону України «Про податок на додану вартість»фіксувати операції в податковій звітності та сплачувати вирахуваний таким чином за той чи інший відповідний податковий період податок на додану вартість.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що предметом спору в даній справі є питання правомірності прийняття відповідачем спірних повідомлень-рішень в частині зменшення суми бюджетного відшкодування.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду визначаються підпунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок визначення бюджетного відшкодування встановлено підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону України.

При цьому колегія суддів зазначає, що положення підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону України слід розуміти так, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), тобто не лише за останній попередній податковий період, а й за інші попередні податкові періоди.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Отже, колегія суддів зазначає, що виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.2 та 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення не лише за останній попередній податковий період, а й за інші попередні податкові періоди, при цьому, реалізація такого права залежить виключно від волі платника податків.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про добровільну відмову позивача від отримання суми заниження від?ємного значення як бюджетного відшкодування

Відповідно до абзацу «а»пп. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»уразі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної документальної перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником датку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом внаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп.7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Податкове повідомлення - №0000011501/0 від 15.01.2009 року на суму завищення бюджетного відшкодування 798818,00 грн. надіслано платнику податку на додану вартість згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253 за формою, визначеною додатком 6 до цього Порядку (форма «В2»).

Відповідно до п.5.5 Порядку №253 сума заниження бюджетного відшкодування визначена у податковому повідомленні за формою «В2»в автоматичному режимі перенесена з реєстру податкових повідомлень та нарахована датою останнього дня граничного строку сплати до картки особового рахунку платника податку, яка ведеться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 року №342.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що сума заниження бюджетного відшкодування визначена у податковому повідомленні за формою «В2», не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів, тобто не може бути відображена ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 декларації.

Відповідно до пункту 5.12.6 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, на суму заниженого бюджетного відшкодування, самостійно обчислену податковим органом та визначену у податковому повідомленні за формою «В2»відповідно зменшується платником значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість шляхом відображення зі знаком «-«в рядку 23.5 (з моменту внесення змін до форми декларації наказом Державної податкової адміністрації України від 21.01.2009 №8 «Про затвердження змін до податкової звітності з податку на додану вартість» - рядок 23.5 вважається рядком 23.4) податкової декларації податкового (звітного) періоду наступного за тим податковим (звітним) періодом, у якому відбулося виявлення суми заниженого бюджетного відшкодування.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що незважаючи на вказані вище норми в наступних деклараціях з податку на додану вартість TOB «Відродження Полісся»продовжує декларувати суму від'ємного значення вже скасовану повідомленням-рішенням.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, крім зазначеного, також не врахував того факту, що відповідно підпункту «б» п.п.4.2.2 п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на податковий орган покладено обов'язок самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що TOB «Відродження Полісся»добровільно не використало своє право, передбачене в п.п.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти мотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня тримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Виходячи з вищевикладеного, колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року скасувати.

Постановити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Відродження Полісся»до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович