Постанова № 12816281, 26.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

26.11.2010 р. №2а-12115/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання - Островській М.О.,

за участю представників: позивача Бік О.М., відповідача - Янчак М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "МИОЛ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним, -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство "МИОЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000081550/0 ДПІ Жовтневого району м.Харкова від 06 вересня 2010 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію Жовтневого району м.Харкова зарахувати суму 227464,00 грн. в податковий кредит ПДВ, ПП "МИОЛ".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена перевірка ПП "МИОЛ", за якою встановлені порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", та складений акт №2138/15-05-14/35476458 від 25.08.2010 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000081550/0 від 06.09.2010 року. Позивач зазначає, що при встановлені вищевказаних порушень, ДПІ Жовтневого району м.Харкова, були зроблені незаконні висновки на необґрунтованих фактах.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова, в ході розгляду справи надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача, та просить суд відмовити в задоволенні позову ПП "МИОЛ" в повному обсязі, посилаючись на результати автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по ПП "МИОЛ" з ТОВ "Рудан", та ТОВ "Конструктор сервіс трейд".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що Приватне підприємство "МИОЛ" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.08.2008 року №14801020000041610 (т.1 а.с.67), та зареєстроване як платник податку на додану вартість 03.10.2008 року свідоцтво №100142998 (т.1 а.с.68).

Фахівцями Державної податкової інспекції Жовтневого району м.Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року ПП "МИОЛ" (код 35476458) з питань встановлення причин розбіжностей виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період квітень 2010 року та травень 2010 року.

За результатами перевірки був складений акт №2138/15-05-14/35476458 від 25.08.2010 року, яким встановлені порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 227464,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року - 114509,00 грн., та за травень 2010 року - 112955,00 грн.

За виявленими порушеннями було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010 року №0000081550/0 щодо донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 329900,50 грн., з них 227464,00 грн. - за основним платежем, та 102436,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Рудан" (36495492), був постачальником позивача (т.1 а.с.51-52), та зареєстроване платником ПДВ від 10.08.2009 року №100239346, та знаходиться на обліку в ДПІ Жовтневого району м.Харкова.

За квітень 2010 р. позивач здійснив оплату поставленого ТОВ "Рудан" товару на загальну суму 687053,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 114508,95 грн.), що підтверджується податковою накладною від 01.04.2010 року №375 (т.1. а.с.26-32).

Згідно матеріалів справи (т.1 а.с.53-56) ТОВ "Конструктор Сервіс Трейд" (36797584), знаходиться на обліку ДПІ Солом'янського району м.Києва, та є платником ПДВ.

За травень 2010 р. позивач здійснив оплату поставленого ТОВ "Конструктор Сервіс Трейд" товару на загальну суму 677732,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 112955,39 грн.), що підтверджується податковою накладною від 05.05.2010 року №050502 (т.1 а.с. 33-40).

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Вказаним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки постачальниками позивача ТОВ "Конструктор Сервіс Трейд", ТОВ "Рудан" були платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість". Статус постачальників позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ні в відповіді на заперечення щодо акту перевірки, ні в ході судового засідання.

В ході господарських операція постачальниками позивача ТОВ "Конструктор Сервіс Трейд", ТОВ "Рудан" були виписані податкові накладні: від 01.04.2010 року №375 на загальну суму 687053,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 114508,95 грн., від 05.05.2010 року №050502 на загальну суму 677732,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 112955,39 грн.).

Судом встановлено, що вищевказані податкові накладні оформлені згідно з п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, позивач мав господарські взаємовідносини з платниками податку на додану вартість - ТОВ "Конструктор Сервіс Трейд", ТОВ "Рудан". Позивач надав до суду належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість в розмірі 227464,00 грн. в ціні товару.

Відповідач не заперечував в судовому засіданні факт оплати позивачем товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару 227464,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Конструктор Сервіс Трейд", ТОВ "Рудан".

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідач при зменшенні суми бюджетного відшкодування посилається на факт автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні Державної податкової адміністрації України за квітень-травень 2010 року, відповідно до якого декларація ПДВ ТОВ "Рудан" за квітень 2010 року по строку на 20.05.2010 року, та станом на дату складання акту визнана як не податкова звітність, декларацію ПДВ за травень 2010 року ТОВ "Конструктор Сервіс Трейд" - не надано. Інших даних по автоматизованому співставленю податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на суму 227464,00 грн. (квітень 2010 року - 114509,00 грн., травень 2010 року - 112955,00 грн.) відповідачем надано не було.

Суд зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування платника податку від змісту декларації з податку на додану вартість постачальника такого платника податку.

Саме Закон України "Про податок на додану вартість" регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування за квітень 2010 року - 114509,00 грн., травень 2010 року - 112955,00 грн., відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд, надаючи аналіз запереченням відповідача, зазначає таке.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 закону про податок на додану вартість щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Як свідчить аналіз приписів закону про податок на додану вартість, законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі, які підтверджуються матеріалами справи. Судом встановлено, що позивач оплатив отримані товари, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до п.2.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008р. №355 невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин:

у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків);

у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд вважає за необхідне зауважити на те, що посилання органу податкової служби на неподання декларації з ПДВ за квітень-травень 2010 р. контрагентами позивача - ТОВ "Конструктор Сервіс Трейд", ТОВ "Рудан" та несплату ним ПДВ, судом до уваги не приймаються, оскільки у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів купівлі-продажу №16/09/10 від 01.04.2010 року, та №77-04/10 від 09.04.2010 року (а.с. 51-53) взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Довід відповідача про неможливість здійснення обсягу робіт ТОВ "Рудан" за договором податкової вигоди суд відхиляє, так як цей довід не знаходить свого підтвердження матеріалами справи.

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку. ТОВ "МИОЛ" було надано товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.102-103), чим підтверджується реальність перевезення товару, та первинні документи (т.1, т.2, т.3) - довіреності, податкові накладні, видаткові накладні, які підтверджують використання придбаного товару у ТОВ "Конструктор Сервіс Трейд", ТОВ "Рудан" в подальшому у своїм господарській діяльності.

Крім того, суд зазначає, що пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України наголошує, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, тому застосування на практиці та посилання при судовому розгляді податкового органу на інструкції, накази та таке інше є таким, що порушує принцип верховенства права, закріплений частиною 1 статті 8 Конституції України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади ті їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обовязок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, а, отже, його висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ за квітень-травень 2010 року необґрунтовані.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "МИОЛ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000081550/0 від 06.09.2010 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства "МИОЛ" (61020, м.Харків, вул.Новомосковська, 8-А, код 35476456) судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 01.12.2010 року.

Суддя Бартош Н.С.