Рішення № 128155005, 22.05.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1001/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року смт.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого?судді Спічака Вадима Олексійовича ,

за участю секретаря судового засідання?Попочебенюк Владлени Олександрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерне товариства «Перший Український міжнародний банк», юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ: 14282829 до ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

26.02.2025 року АТ «Перший Український міжнародний банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість:

- за кредитним договором №2001250434001 від 18.02.2019 року в розмірі 54817 гривень 93 копійок, з яких: - 33896 гривень 9 копійок ?заборгованість за кредитом; - 20921 гривень 03 копійок заборгованість процентами; - 0,00 гривень заборгованість за комісією.

- за кредитним договором №1002051957801 від 21.12.2021 року, в розмірі 52743 гривень 24 копійок, з яких: - 34253 гривень 33 копійок ?заборгованість за кредитом; - 7 гривень 75 копійок заборгованість процентами; - 18482 гривень 16 копійок заборгованість за комісією. Всього просило стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 10756 гривень 17 копійок.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.03.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін відповідно ст. ст. 274-279 ЦПК України, оскільки справа підпадає під ознаки малозначної.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву, заперечень, зустрічного позову, клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст. ст. 128, 131 ЦПК України.

Представник позивача просив розглядати справу без його участі та в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення по даній справі.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідачу рекомендованим листом за зареєстрованим місцем його проживання було надіслано поштою копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, позов з додатками та повістка про виклик у судове засідання. Однак до судового засідання відповідач не з`явився, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи або про слухання справи за його відсутності до суду не подавав, правом на подання відзиву не скористався.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду немає даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином, і відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив на позов, суд може розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи, та за згодою позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.?

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 18.02.2019 року АТ «Перший український міжнародний банк» та відповідач уклали кредитний договір №2001250434001, відповідно до умов якого банк видав відповідачу кредитні кошти на загальні цілі в загальному розмірі 33900 грн., строком на 12 місяців, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 47,88%?річних. Відповідач не виконав свої зобов`язання і допустив виникнення заборгованості за вказаним договором у розмірі 54817,93 грн.

21.12.2021 року АТ «Перший український міжнародний банк» та відповідач уклали кредитний договір №1002051957801, відповідно до умов якого банк видав відповідачу кредитні кошти на загальні цілі в загальному розмірі 38000 грн. строком на 24 місяці із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 0,010%?річних, із сплатою?комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99%. Відповідач не виконав свої зобов`язання і допустив виникнення заборгованості за договором №1002051957801 у розмірі 52743,24 грн.

Отже Відповідач отримавши за вказаними кредитними договорами кошти свого обов`язку щодо їх повернення не виконав у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Судом встановлені наступні обставини справи.

18.02.2019 року відповідач звернувся до позивача із заявою №2001250434001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Підписанням заяви відповідач підтвердив, що прийняв Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, і послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Згідно заяви №2001250434001 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідач просив надати йому споживчий кредит на загальні споживчі цілі в розмірі 33900 грн., строком на 12 місяців, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 47,88% річних. Схема повернення кредиту - ануїтетна (рівними платежами), спосіб надання споживчого кредиту - банківський переказ.

Згідно розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами банку та цілком згодний, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

18.02.2019 року АТ «Перший український міжнародний банк» та відповідач уклали кредитний договір №2001250434001, відповідно до умов якого банк видав відповідачу кредитні кошти на загальні цілі в загальному розмірі 33900 грн., строком на 12 місяців, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 47,88%?річних. До позову додано паспорт споживчого кредиту із зазначенням істотних умов договору кредиту, з яким ознайомився відповідач під підпис. Відповідно виписки щодо руху коштів на рахунку відповідача вказані кошти були надані відповідачу.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідач має заборгованість перед позивачем за вказаним кредитним договором у розмірі 54817 гривень 93 копійок, з яких: - 33896 гривень 9 копійок ?заборгованість за кредитом; - 20921 гривень 03 копійок заборгованість за процентами.

21.12.2021 року відповідач звернувся до позивача із заявою №1002051957801 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Підписанням заяви відповідач підтвердив, що прийняв Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, і послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідач просив надати йому споживчий кредит на загальні споживчі цілі, сума кредиту склала 380000 грн., строк кредитування 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2,99%, розмір процентної ставки: 0.010% річних. Схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами). Спосіб надання споживчого кредиту: банківський переказ.

Також заява містить графік платежів: дата платежу - до 21 числа кожного календарного місяця, платіжні періоди з 21.12.2021 по 21.12.2023, усього 24 місяці.

Згідно розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами банку та цілком згодний, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

21.12.2021 року АТ «Перший український міжнародний банк» та відповідач уклали кредитний договір №1002051957801, відповідно до умов якого банк видав відповідачу кредитні кошти на загальні цілі в загальному розмірі 38000 грн. строком на 24 місяці із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 0,010%?річних, із сплатою?комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99%.

До позову додано паспорт споживчого кредиту із зазначенням істотних умов договору кредиту, з яким ознайомився відповідач під підпис.

Відповідно до платіжної інструкції №ТR.54732999.92255.8810 від 21.12.2021 року, АТ «ПУМБ» перерахував відповідачу 38000 грн. на банківський рахунок, призначення платежу «надання кредитних коштів за договором?№1002051957801 від 21.12.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 52743 гривень 24 копійок, з яких: - 34253 гривень 33 копійок ?заборгованість за кредитом; - 7 гривень 75 копійок заборгованість процентами; - 18482 гривень 16 копійок заборгованість за комісією.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) №КНО-44.2.2/722 від 02.12.2024 року з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором №1002051957801.

В силу вимог частин першої, другої?статті 207 ЦК України?правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей?626,?628 ЦК України?договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою?статті 638 ЦК України?встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У?статті 526 ЦК України?передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього?Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої?статті 1054 ЦК України?за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша?статті 1048 ЦК України).

Частиною другою?статті 1054 ЦК України?встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою?статті 633 ЦК України?публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом?статті 634 цього Кодексу?договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей?633,?634 ЦК України?можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої?статті 1048 ЦК України?позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У пунктах 5, 6?статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»?зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до?статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»?електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та?Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому?статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому?статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі?статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Розглядом справи встановлено, що 21.12.2021 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачем укладено кредитний договір №1002051957801 у виді заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало позичальнику кредит в сумі 38000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ТR.54732999.92255.8810 від 21.12.2021 року та випискою/особовим рахунком, що є первинними бухгалтерським документами, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитним договором №1002051957801 від 21.12.2021 року, складається із: 34253 гривень 33 копійок ?заборгованість за кредитом; 7 гривень 75 копійок заборгованість процентами; - 18482 гривень 16 копійок заборгованість за комісією.

Вимогами частини 2?статті 530 ЦК України?встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач має право вимагати від відповідача повернення отриманих ним кредитних коштів та відсотків за невиконання зобов`язання за кредитом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості та банківську виписку по рахунку відповідача, яка свідчить, що відповідач користувався кредитними коштами,?суд вбачає підстави для стягнення з відповідача фактично отриманих кредитних коштів (тіла кредиту), а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38000 гривень є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором комісію за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою?статті 1050 ЦК України.

Позивачем нарахована комісія за користування кредитом в межах та в подальшому поза межами строку дії договору, доказів того, що сторони погодили продовження строку дії договору позивачем не надано. Таким чином, стягненню не підлягає комісія за користування кредитом в розмірі 18482.16 грн.

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою?статті 203 ЦК України?зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої?статті 215 ЦК України?підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою?статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченим?статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою?статті 215 ЦК України?визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10.06.2017 набув чинності?Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у?Законі України «Про захист прав споживачів»?текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить?Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої?статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»?з набуттям чинності?Закону України «Про споживче кредитування»?залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої?статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою?статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»?до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,?Закон України «Про споживче кредитування»?передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті?1?та частини другої статті?8 Закону України «Про споживче кредитування»?Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49?затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог?Закону України «Про споживче кредитування»?та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування»?розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої?статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»?після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої?статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»?після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою?статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»?умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності?Законом України «Про споживче кредитування»?щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті?11, частини п`ятої статті?12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022?у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою?статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті?11, частини п`ятої статті?12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті?11, частини п`ятої статті?12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.05.2022 (справа 393/126/20) висловлена правова позиція, згідно якої паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті споживчого кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша?статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя?статті 89 ЦПК України).

У справі встановлено, що банк не зазначив конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитів, що надавались відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також банк не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення кредитних договорів щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті?11, частини п`ятої статті?12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №1002051957801 в розмірі?18482,16 грн., є безпідставною.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 89079,01 грн., що складається з:

заборгованості за кредитним договором №2001250434001 від 18.02.2019 року, в розмірі 54817,93 грн., ( заборгованість по тілу кредиту?20921,03 грн. та заборгованості по відсотках за користування кредитом 20921,03 грн.) .

?заборгованості за?кредитним договором №1002051957801 від 21.12.2021 року, в розмірі 34261,08, (заборгованості по тілу кредиту в розмірі 34253,33 грн.,?та заборгованості по відсотках за користування кредитом? 7,75 грн.).

Згідно з ч. 1, 2?ст. 141 ЦПК України?судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі?ст. 141 ЦПК України?з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2006,16 грн. із розрахунку: (2422,40 х 89079,01) : 107561,17.

Керуючись?ст.?89,?259,?265,?268,?273,?354,?355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ: 14282829), заборгованість за кредитними договорами, у розмірі 89079 гривень 01 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ: 14282829), судовий збір в сумі 2006 гривень 16 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Спічак В.О.