Рішення № 12808247, 06.12.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р.Справа № 15/1738-10 За позовом Приватного підприємства „КРІО-ПАК” м. Червоноград Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор” с. Колибаївка Камянець-Подільського району

про стягнення 45 973,39 грн., з яких 17085,31 грн. пені, 20248,95 грн. інфляційних нарахувань, 8639,13 грн. 3% річних

Суддя М.Є. Муха

Представники сторін:

позивача: не зявився

відповідача: не зявився

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 45973,39 грн., з яких 17085,31 грн. пені, 20248,95 грн. інфляційних нарахувань, 8639,13 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання згідно договору поставки №4 від 11.11.2008р. щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Вказує, що наявність боргу по оплаті за поставлений товар згідно договору поставки №4 від 11.11.2008р. підтверджується рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №15/1331-10 від 01.09.2010р., яким вирішено стягнути з ТОВ „Матадор” с. Колибаївка Камянець-Подільського району на користь Приватного підприємства „КРІО-ПАК” м. Червоноград Львівської області 172877,48 грн. боргу за поставлений товар.

В судовому засіданні 19.10.2010р. повноважний представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

В судовому засіданні 15.11.2010р. повноважний представник відповідача проти позову заперечував, однак, письмової позиції з документальним обґрунтуванням своїх заперечень суду не надав.

Суд оцінивши подані по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.09.2010р. по справі №15/1331-10 задоволено позов Приватного підприємства „КРІО-ПАК” м. Червоноград Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор” с. Колибаївка Камянець-Подільського району про стягнення 172877,48 грн. та стягнуто з ТОВ „Матадор” с. Колибаївка Камянець-Подільського району на користь Приватного підприємства „КРІО-ПАК” м. Червоноград Львівської області 172877,48 грн. боргу за поставлений товар.

Вказаним рішенням по справі №15/1331-10 встановлено, що 11.11.2008р. між Приватним підприємством "Кріо-Пак" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" (покупець) укладено договір поставки №4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у встановлені договором строки покупцеві продукцію, а покупець зобов'язався придбати у власність товар, сплатити за нього визначену грошову суму (п.1.1 договору). Товар, який є предметом цього договору, зазначений у специфікації (додаток №1 до договору). (п.1.2 договору). Відповідно до п. 1.4 договору найменування товару, номенклатуру, кількість, ціну за одиницю та загальна вартість партії товару вказано у рахунках-фактурах постачальника. Пунктом 4.4.4 договору передбачено, що у разі отримання товару від постачальника без проведення попередньої оплати, грошові кошти за отриманий товар необхідно перерахувати на поточний рахунок постачальника до кінця поточного календарного місяця, в якому був отриманий цей товар. Загальна вартість товару, що поставляється, дорівнює вартості товару, що вказана у всіх накладних, що оформлені за даним договором (п.1.5 договору). Пунктом 6.1 передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2009р. Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін. На виконання умов договору позивач, за видатковими накладними №2 від 13.11.2008р. на суму 102045грн. 50коп., №3 від 02.12.2008р. на суму 208210грн. 30коп., №5 від 30.12.2008р. на суму 139621грн. 68коп. поставив, а відповідач прийняв продукцію (напівтуша свинна морожена, фарш курячий, сало свинини). Всього поставлено товару на загальну суму 449877грн. 48коп. Відповідач взятих на себе зобовязань щодо оплати отриманої продукції в повному обсязі не виконав. Претензія ПП "Кріо-Пак" від 07.06.2010р. №25 про погашення суми заборгованості адресована ТОВ "Матадор" залишена останнім без відповіді та відповідного реагування. В матеріалах справи наявні докази направлення на адресу ТзОВ "Матадор" акту звірки взаєморозрахунків. Вказані дії також залишені відповідачем без належного реагування. Згідно поданих позивачем доказів на час розгляду справи заборгованість відповідача перед ПП "Кріо-Пак" становить 172877грн. 48коп.

За порушення виконання грошового зобовязання за договором поставки №4 від 11.11.2008р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 17085,31 грн. пені, нарахованої за період з 01.09.2009р. по 30.08.2010р., 20248,95 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2009р. по 01.09.2010р., а також 8639,13 грн. 3% річних, які нараховані за період з 01.09.2009р. по 01.09.2010р.

На підтвердження своїх вимог посилається на ст. 625 ЦК України, а також на пункт 5.2. договору поставки №4 від 11.11.2008р., згідно якого сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату покупцем товару згідно п. 4.4.4. договору, він сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченої партії товару за кожний день прострочення оплати товару. Обгрунтовуючи період нарахування пені, позивач вважає, що положення ч. 6 ст. 232 ГК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки, на думку позивача, в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочення платежу, тобто без будь-якого обмеження строками чи певними обставинами.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

27.09.2010р. приватне підприємство „Кріо-Пак” (довіритель) уклало з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою - адвокатом ОСОБА_1 (повірений) договір-доручення про надання правової допомоги, відповідно до умов якого повірений зобовязався від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні юридичні дії, повязані зі стягненням інфляційних нарахувань, пені та трьох відсотків річних по договору поставки від 11.11.2008 року, укладеного між довірителем та ТОВ „Матадор”, а саме: підбір документів, оформлення позовної заяви та додатків до неї, здійснення розрахунків повязаних з оформленням позовної заяви, представництво інтересів довірителя у господарському суді першої та апеляційної інстанції, вжиття заходів до реального виконання рішення суду, надання консультативно-правової допомоги у всіх питання повязаних з виконанням цього договору. 3а здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель зобовязується виплатити повіреному винагороду в розмірі 2 000,00 грн. Довіритель зобовязується протягом 30 банківських днів з часу укладення договору сплатити на користь повіреного грошову суму, визначену п. 1.2 договору. (1.1. 1.3.).

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру від 27.09.2010р. позивачем сплачено адвокату 2000,00 грн. за адвокатські послуги.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.09.2010р. по справі №15/1331-10, яке набрало законної сили, була встановлена заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №4 від 11.11.2008р. та стягнуто з відповідача на користь позивача 172877,48 грн. боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на те, що у справі №15/1331-10, в якій сторонами виступали приватне підприємство „КРІО-ПАК” м. Червоноград Львівської області та Товариство з обмеженою відповідальністю „Матадор” с. Колибаївка Камянець-Подільського району, тобто брали участь ті ж самі сторони, що й у даній справі №15/1738-10 - факти, встановлені судовими актами, які набули законної сили, у справі №15/1331-10 не потребують додаткового доказування та мають для вирішення даного господарського спору преюдиціальне (обовязкове) значення.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті поставленого товару в розмірі 172877,48 грн. за договором поставки №4 від 11.11.2008р. є встановленим та не потребує доказування при вирішенні спору у даній справі.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту пункту 5.2. договору поставки №4 від 11.11.2008р. вбачається, що сторони передбачили відповідальність в разі несвоєчасної оплати покупцем товару, а саме покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченої партії товару за кожний день прострочення оплати товару.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем не дотримано вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нараховано пеню за період поза межами шестимісячного терміну нарахування штрафних санкцій - з 01.09.2009р. по 30.08.2010р. Крім того, розрахунок пені здійснений без врахування платежів, які проводилися відповідачем протягом 2009р. - 2010р.

Необхідно зазначити, що пунктом 4.4.4 договору поставки №4 від 11.11.2008р. визначено, що у разі отримання товару від постачальника без проведення попередньої оплати, грошові кошти за отриманий товар необхідно перерахувати на поточний рахунок постачальника до кінця поточного календарного місяця, в якому був отриманий цей товар.

Отже, обґрунтованим періодом нарахування пені за прострочення виконання зобовязання по оплаті товару згідно накладної №2 від 13.11.2008р. на суму 102045,50 грн. є 01.12.2008р. - 31.05.2009р. (182 дні); згідно накладних №3 від 02.12.2008р. на суму 208210,30 грн. та №5 від 30.12.2008р. на суму 139621,68 грн. є період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. (181 день).

Враховуючи те, що відповідачем у вказані вище періоди здійснювалась часткова оплата боргу, нарахування пені повинно проводитись з врахуванням здійснених проплат. Однак, позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні докази того, за якими накладними проводилась оплата боргу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки, неможливо достовірно визначити розмір пені по кожній окремій накладній з врахуванням здійснених проплат, суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК, зменшує розмір пені до 10000,00 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування 20248,95 грн. інфляційних втрат та 8639,13 грн. 3% річних, які нараховані за період з 01.09.2009р. по 01.09.2010р.

З огляду на викладене вище, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 20248,95 грн. інфляційних нарахувань, 8639,13 грн. 3% річних та 10000,00 грн. пені.

В решті позову належить відмовити.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

Позивачем в позовній заяві ставилась також вимога про стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою адвокатських послуг.

Приписами статті 44 ГПК України визначено, що до складу судових витрат належать, зокрема, державне мито, суми щодо оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зокрема, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно статті 2 Закону України "Про адвокатуру", адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Матеріали справи свідчать, що позивач уклав з адвокатом ОСОБА_1 договір доручення про надання правової допомоги від 27.09.2010р., згідно якого вартість адвокатських послуг визначено в розмірі 2000,00 грн. ОСОБА_1 має статус адвоката в розумінні ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1482. Про сплату позивачем адвокату ОСОБА_1 в рахунок оплати наданих юридичних послуг згідно з відповідним договором свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру від 27.09.2010р. на суму 2000,00 грн.

При вирішенні питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобовязаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Лист Вищого господарського суду від 14.12.2007 №01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”).

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи те, що по справі №15/1331-10 предметом розгляду по якій було стягнення суми основного боргу, похідними від якого є нарахування заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних вже вирішено питання про стягнення на користь позивача витрат за послуги адвоката у розмірі 2000 грн., суд рахує, що обґрунтований і розумний розмір вартості послуг адвоката з врахуванням складності справи становитиме 1000,00 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати необхідно покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „КРІО-ПАК” м. Червоноград Львівської області до Товариство з обмеженою відповідальністю „Матадор” с. Колибаївка Камянець-Подільського району про стягнення 45 973,39 грн., з яких 17085,31 грн. пені, 20248,95 грн. інфляційних нарахувань, 8639,13 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор” (с. Колибаївка Камянець-Подільського району, код ЄДРПОК 31395978) на користь Приватного підприємства „КРІО-ПАК” (м. Червоноград, Львівської області, вул. Промислова, 12, код ЄДРПОУ 36015996) 20248,95 грн. (двадцять тисяч двісті сорок вісім гривень девяносто пять копійок) інфляційних нарахувань, 8639,13 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять девять гривень тринадцять копійок) 3% річних, 10000,00 грн. (десять тисяч гривень) - пені, 459,73 грн. (чотириста пятдесят девять гривень сімдесят три копійки) - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. (одну тисячу гривень) - витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення складено в повному обсязі і підписано 09.12.2010р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу.