Рішення № 12808166, 08.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2010 р. Справа № 63/268-10

вх. № 8978/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Воротніков В.П., довіреність № 644 від 22.06.2010 року; першого відповідача - Кириченко В.Є., довіреність від 10.11.2010 року; другого відповідача - Кириченко В.Є., довіреність від 10.11.2010 року

розглянувши справу за позовом Публічного Акціонерного товариства "СЕБ Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС", м. Харків (перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю торговельний будинок "КорД", м. Сімферополь

про стягнення 3133803,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів збитки у розмірі 3133803,29 грн., що були спричинені позивачеві порушенням умов виконання кредитних договорів з боку першого відповідача. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів. Позов обґрунтований статтями 16, 526, 554, 589, 610, 1054 ЦК України та статтею 216 ГК України.

06.12.2010 року до господарського суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. Зокрема посилається на те, що постановою господарського суду Харківської області від 05.10.2010 року по справі № Б-39/26-10 перший відповідач визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, а відтак вимоги до першого відповідача повинні заявлятись позивачем в межах ліквідаційної процедури.

Суд, дослідивши наданий відзив долучає його до матеріалів справи.

06.12.2010 року до господарського суду від другого відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечує в повному обсязі. Зокрема посилається на те, що рішенням господарського суду АР Крим від 17.08.2010 року по справі № 5002-1/3697-2010 визнано недійсним договір іпотеки від 16.04.2008 року № 10-г/08-ІД-289 та додаткові угоди до нього, що були укладені між позивачем та другим відповідачем.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.12.2010 року до 10:45 години 08.12.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

В судовому засіданні представник першого та другого відповідачів проти позову заперечує.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника першого та другого відповідачів, суд встановив наступне.

25.12.2007 року між АБ "Факторіал-банк", правонаступником якого є позивач та першим відповідачем був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 71-г/07 (надалі - кредитний договір 1), відповідно до умов якого перший відповідач отримав в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строкової платності грошові кошти в сумі 9500000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 25.06.2009 року (в редакції станом на 15.04.2008 року).

26.12.2007 року між АБ "Факторіал-банк", правонаступником якого є позивач та першим відповідачем був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 73-г/07 (надалі - кредитний договір 2), відповідно до умов якого перший відповідач отримав в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строкової платності грошові кошти в сумі 9500000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 25.06.2009 року (в редакції станом на 15.04.2008 року).

16.04.2008 року між позивачем та другим відповідачем був укладений іпотечний договір № 10-г/08-ІД-289, відповідно до умов якого банку в іпотеку були передані нежитлові приміщення підвалу № 23-33, 1-го поверху № 56-92, технічного поверху № 1-28 загальною площею 2049,3 кв.м., вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-55 загальною площею 1270,1 кв.м. в літ. "А-14", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Вернадського, 1.

На виконання умов кредитних договорів банк перерахував першому відповідачеві грошові кошти у розмірі 3762300,00 доларів США.

Відповідно до умов кредитних договорів першому відповідачу за користування грошовими коштами були нараховані відсотки, які станом на 12.05.2010 року становлять 395387,69 доларів США, або в еквіваленті - 3133803,29 грн.

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 2 між банком та першим відповідачем був укладений договір застави № 73-г/07-ДЗ-287 від 01.03.2008 року.

Рішенням господарського суду АР Крим від 17.08.2010 року по справі № 5002-1/3697-2010 визнано недійсним договір іпотеки від 16.04.2008 року № 10-г/08-ІД-289 та додаткові угоди до нього.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року по справі № 5002-1/3691-2010 рішення господарського суду АР Крим залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2010 року по справі № 5002-1/3691-2010 рішення господарського суду АР Крим від 17.08.2010 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року залишені без змін.

Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 3133803,29 грн., спричинені порушенням першим відповідачем умов кредитних договорів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання є відшкодування збитків.

Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин, притягнення до відповідальності за яке можливо лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення. До складу правопорушення входять такі елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник, об’єктом –правовідносини по зобов’язаннях; об’єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання, причинний зв’язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань.

Обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора, на боржника –покладається обов’язок факту доведення відсутності вини.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6 та з урахуванням пункту 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 року № 02-5/215, суд зазначає наступне. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним. Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 215, 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто безпосередньо не створює, не змінює, не припиняє цивільні права та обов'язки. Крім того правочин, який визнано недійсним, вважається таким з моменту його укладання. При цьому, недійсні правочини не породжують для сторін прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення збитків, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення збитків є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 13, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 215, 216, 598 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 217-219, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 17 ЗУ "Про іпотеку", керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 82–85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" - відмовити повністю.

В задоволенні позову відносно Товариства з обмеженою відповідальністю торговельний будинок "КорД" - відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10, код ЄДРПОУ 14351016) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) – 22366,20 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 09 грудні 2010 року