Рішення № 12808150, 30.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2010 р. Справа № 27/291-10

вх. № 9893/2-27

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Новосельцев В.І. - дов;

відповідача - Редіна В.Б. - дов;

розглянувши справу за позовом АТ "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків

до Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", м.Харків

про зміну господарських правідносин

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд зменшити обсяг зобовязань позивача, що виникли у нього на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року, на суму 5081058,75 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року відповідач надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, платності і цільового характеру кредити для поповнення оборотних коштів.

З метою часткового припинення своїх договірних зобовязань за укладеними з відповідачем кредитними договорами 3 вересня 2010 року та 17 вересня 2010 року позивач надіслав відповідачу заяви про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, якими є:

- з одного боку, вимоги ПАТ “ЗЕМБАНК” до Акціонерного товариства “Лізингова компанія “Сприяння”, що виникли у останнього на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 12.02.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року;

- а з іншого боку, вимоги Акціонерного товариства “Лізингова компанія “Сприяння” до ПАТ “ЗЕМБАНК” в сумі 5081058,75 грн., що виникли внаслідок передання:

- Таукешевою Тетяною Дауледкіріївною права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 3793,10 ЄВРО (EUR), що за офіційним курсом НБУ на 03.09.2010 року складає 38 399,07 грн. (1012,34 грн. за 100 ЄВРО), які розміщуються на депозитному рахунку №26356017612, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК” згідно договору строкового банківського вкладу “Новорічний мегаприбуток”№ 165вд/09-СВ від 06.08.2009р.; в сумі 54850,19 доларів США (USD), що за офіційним курсом НБУ на 03.09.2010 року складає 433195,83 грн. (789,78 грн. за 100 доларів США), які розміщені на депозитному рахунку №26357027612, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК” згідно договору строкового банківського вкладу “Сучасний Відпочинок” № 164вд/09-СВ від 06.08.2009р.; в сумі 669699,45 гривень, які розміщені на депозитному рахунку №26356017612, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК” згідно договору строкового банківського вкладу “Літній стандарт” № 189д/09-ЛС від 08.09.2009р.;

- Дегтярьовим Борисом Івановичем права розпорядження залишком грошових коштів на депозитному рахунку № 26353013050, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК” згідно договору строкового банківського вкладу від 22.02.2008 року № Д-3050-3/980 в сумі 2577662,00 гривень та на депозитному рахунку № 26354023050, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК” згідно договору строкового банківського вкладу від 21.09.2009 року № Д-3050-6/840 в сумі 172000,00 долари США, який за курсом НБУ на 17.09.2010 року склав 1362102,40 грн. (курс НБУ 7,9192 грн. за 1 долар США).

Позивач вказує, що зазначені вище зустрічні вимоги до відповідача виникли у нього на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав на депозити вказаних вище фізичних осіб, що були розміщені ними у відповідача.

Позивач зазначає, що, враховуючи, що згідно ч. 3 ст. 203 ГК України для зарахування зустрічної вимоги достатньо заяви однієї сторони, вбачається, що листами від 3 вересня 2010 року та від 17.09.2010 року позивач вчинив односторонній правочин, яким засвідчив факт припинення своїх зобов'язань за кредитними договорами № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року на суму 5081058,75 грн.

Позивач вказує, що незважаючи на те, що вкладники надіслали відповідачу повідомлення про відчуження позивачу майнових прав на депозити, відповідач не визнає права позивача на залік зустрічних вимог, про що він сповістив позивача листом № 02-15/2861 від 10.09.2010 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у позові. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що постановою правління НБУ №375 від 30 липня 2010 р. відкликана банківська ліцензія та запроваджена процедура ліквідації ПАТ “Земельний банк”. Відповідач вказує, що відповідно до ст.91 та ст.92 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, укладення угод, повязаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому вказаним законом, ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів та /або зобовязань банку зобовязаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення їх вимог. Відповідач зазначає, що відповідно до положень статті 512 ЦК України забороняється заміна кредитора у зобовязанні, якщо це передбачено договором або законом, статтею 602 ЦК України визначено, що недопустиме зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідач вказує, що відповідно до ст.93 та ст.96 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, ліквідатор приймає вимоги кредиторів, складає їх перелік, кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Крім того, статтями 88 та 96 вказаного закону встановлена черговість, порядок та строки задоволення вимог кредиторів. Відповідач наполягає на тому, що вимоги вкладників-фізичних осіб, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відносяться до 4 черги задоволення вимог кредиторів, яке має відбутися протягом 3 років від дня відкриття ліквідаційної процедури. Законом не передбачено задоволення вимог кредиторів - юридичних осіб в четверту чергу, в тому числі в разі передання права розпорядження вкладом та відчуження права розпорядження вкладом. З цих підстав, погодження з пропозицією зарахувати однорідні зустрічні вимоги за депозитними та кредитними договорами приводить, на думку відповідача, до порушення черговості задоволення вимог кредиторів та може порушити приписи закону щодо розміру пропорційності такого задоволення.

Відповідач також зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Ж78-08/К, укладеним між відповідачем та позивачем, ОСОБА_1 8.09.2009 р. уклала договір застави майнових прав №78-08/3-3 з додатковою угодою №1 від 18.01.2010 р., предметом якого є застава майнових прав на грошові кошти в сумі 792601 грн.25 коп., які облікуються на депозитному рахунку №26356017612 за депозитним договором №189д/09-ЛС від 8.09.2009 р. Відповідно до ч.2 ст.586 ЦК України, ч.2ст. 17 Закону “Про заставу” заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Вказаними вище договорами застави, п.2.3, заставодавцю не надано право вчиняти будь-які дії щодо зменшення чи відчуження майнових прав на депозит без згоди відповідача, така згода не надавалася. Відповідач вказує, що порядок та строки погашення кредитної заборгованості за договорами про надання кредиту №78-08/К від 11.09.2008 р., №79-08/К від 19.09.2008 р, №75-07/К від 24.09.2007 р. визначені кредитним договором та настали 9.09.2010 р., 17.09.2010 р., 19.09.2010р. Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, зобовязання виконується відповідно до умов договору.

Відповідач в судовому засіданні 30.11.2010р. надав до матеріалів справи рукописний лист, що має назву “Клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Національного банку України”. В цьому листі вказано, що він підписаний представником НБУ за довіреністю від 18.05.2010р. № 18-208/2321-8278 Шевченко Р.В. Зазначена у листі довіреність до матеріалів справи не надана, отже, безпосередньо особа, яка підписала цей лист, та наявність в неї повноважень на підписання цього листа суду не відомі. Суд вважає необхідним зауважити, що відповідно до статті 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Суд констатує, що сторони (позивач або відповідач) з відповідним клопотанням до суду не зверталися, а за власною ініціативою він не вбачає підстав для залучення іншого відповідача до участі у справі.

Суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

На підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року відповідач надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, платності і цільового характеру кредити для поповнення оборотних коштів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобовязань, які, відповідно до ст. 202 ГК України, припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобовязання; у разі поєднання управленої та зобовязаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України (436-15) господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України ( 435-15 ).

Матеріалами справи підтверджено, що з метою часткового припинення своїх договірних зобовязань за укладеними з відповідачем кредитними договорами 3 вересня 2010 року та 17 вересня 2010 року позивач надіслав відповідачу заяви про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, якими є:

- з одного боку, вимоги ПАТ “ЗЕМБАНК”до Акціонерного товариства “Лізингова компанія “Сприяння”, що виникли у останнього на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 12.02.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року;

- а з іншого боку, вимоги Акціонерного товариства “Лізингова компанія “Сприяння”до ПАТ “ЗЕМБАНК”в сумі 5081058,75 грн., що виникли внаслідок передання:

- Таукешевою Тетяною Дауледкіріївною права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 3793,10 ЄВРО (EUR), що за офіційним курсом НБУ на 03.09.2010 року складає 38 399,07 грн. (1012,34 грн. за 100 ЄВРО), які розміщуються на депозитному рахунку №26356017612, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”згідно договору строкового банківського вкладу “Новорічний мегаприбуток”№ 165вд/09-СВ від 06.08.2009р.; в сумі 54850,19 доларів США (USD), що за офіційним курсом НБУ на 03.09.2010 року складає 433195,83 грн. (789,78 грн. за 100 доларів США), які розміщені на депозитному рахунку №26357027612, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”згідно договору строкового банківського вкладу “Сучасний Відпочинок”№ 164вд/09-СВ від 06.08.2009р.; в сумі 669699,45 гривень, які розміщені на депозитному рахунку №26356017612, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”згідно договору строкового банківського вкладу “Літній стандарт”№ 189д/09-ЛС від 08.09.2009р.;

- Дегтярьовим Борисом Івановичем права розпорядження залишком грошових коштів на депозитному рахунку № 26353013050, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”згідно договору строкового банківського вкладу від 22.02.2008 року № Д-3050-3/980 в сумі 2577662,00 гривень та на депозитному рахунку № 26354023050, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”згідно договору строкового банківського вкладу від 21.09.2009 року № Д-3050-6/840 в сумі 172000,00 долари США, який за курсом НБУ на 17.09.2010 року склав 1362102,40 грн. (курс НБУ 7,9192 грн. за 1 долар США).

Зазначені вище зустрічні вимоги до відповідача виникли у позивача на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав на депозити вказаних вище фізичних осіб, що були розміщені ними у відповідача.

Громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили наявність вищевказаних обставин в нотаріально посвідчених заявах, які адресовані господарському суду Харківської області та містяться в матеріалах справи.

Отже, враховуючи, що згідно ч. 3 ст. 203 ГК України для зарахування зустрічної вимоги достатньо заяви однієї сторони, вбачається, що листами від 3 вересня 2010 року та від 17.09.2010 року позивач вчинив односторонній правочин, яким засвідчив факт припинення своїх зобов'язань за кредитними договорами № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року на суму 5081058,75 грн.

Проте, незважаючи на те, що вкладники надіслали відповідачу повідомлення про відчуження позивачу майнових прав на депозити, відповідач не визнає права позивача на залік зустрічних вимог, про що він сповістив позивача листом № 02-15/2861 від 10.09.2010 року.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Між тим, всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, згідно ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року N 1560-XII, є інвестиціями. Частиною 2 ст. 5 Закону N 1560-XII визначено, що інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Таким чином, кошти, що прийняті банком від вкладника на банківський вклад (депозит), за своєю правовою природою є інвестицією, а відтак, права володіння, користування і розпорядження коштами на вкладному рахунку, а також результатами їх здійснення, відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року № 1560- XII, за рішенням інвестора (вкладника) можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Укладення договору купівлі-продажу, предметом якого є майнові права, передбачено ч. 2 ст. 656 ЦК України.

До того ж, з іншого боку, правомірність укладання позивачем з вкладниками договорів купівлі-продажу майнових прав на грошові кошти по депозитах ґрунтується на тому, що вкладник, який розмістив на вкладному рахунку грошові кошти, за приписами ст. 41 Конституції України вправі вільно на свій розсуд розпоряджатися цими коштами, адже він залишається їх власником, оскільки згідно до п. 7.1.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 5 квітня 2001 року N 2346-III, вкладним (депозитним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. При цьому згідно ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), згідно яких обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається (ч. 1. ст. 1074 ЦК України).

Не суперечать укладені позивачем з вкладниками договори купівлі-продажу майнових прав й чинному законодавству України з питань, що регулюють порядок ліквідації банків, оскільки:

- з огляду на положення ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III до ліквідаційної маси входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації. Тобто, враховуючи те, що розміщені на депозитах грошові кошти належать вкладникам і передані Банку лише для зберігання та в управління, вбачається, що здійснене відчуження майнових прав на ці кошти не впливає на обсяг ліквідаційної маси;

- перехід майнових прав сам по собі не припиняє зберігання та управління, адже відповідно до ч. 6 ст. 1032 ЦК України у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення;

- перехід майнових прав від вкладника до іншої особи не порушує черговості та пропорційності задоволення вимог кредиторів, адже такий юридичний факт за своїм змістом не є вимогою про повернення вкладу.

Не призводить до недійсності набуття АТ “Лізингова компанія “Сприяння” майнових прав на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майнових прав № б/н від 03.09.2010 року навіть й те, що частина майнових прав, а саме, майнові права на грошові кошти, які обліковуються на депозитному рахунку № 26356017612 за депозитним договором строкового банківського вкладу “Літній стандарт”№ 189д/09-ЛС від 08.09.2009р., є предметом договору застави майнових прав № 78-08/З-3 від 18.01.2010 р., що укладений ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобовязань позивача перед відповідачем за кредитним договором № 78-08/К від 11.09.2008 року, оскільки зазначене заставне право, як обтяження, не зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”від 18 листопада 2003 року N 1255-IV, що, згідно абз. другого ст. 12 Закону N 1255-IV, має наслідком не чинність такого обтяження у відносинах з третіми особами. Обставини, що свідчать про відсутність реєстрації застави відчужених ОСОБА_1 майнових прав, посвідчуються Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 28566107, виданого Харківською філією державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України 21.09.2010 року, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Відповідно ст. 10 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 року N 1255-IV у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Отже, враховуючи зазначене, а також те, що відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, позивачем були правомірно набуті майнові права на грошові кошти, які обліковуються на депозитних рахунках Дегтярьова Б.І. та Таукешевої Т.Д.

На підставі вищевикладеного суд вважає позовні вимоги законними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України,ст..ст.173, 174, 179, 345 ГК України, ст. ст. 6, 11, 16, 193, 204, 509, 546, 547, 548, 553, 598, 599, 610, 611,612, 626, 627, 628, 639,1054,1060 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Зменшити обсяг зобовязань позивача - акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння", що виникли у нього на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року, на суму 5081058,75 грн.

Стягнути з відповідача - публічного акціонерного товариства “Земельний банк”(61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, код ЄДРПОУ 19358721) на користь позивача акціонерного товариства “Лізингова компанія “Сприяння”(61052, м. Харків, вулиця Червоно жовтнева, 35, код ЄДРПОУ 24347487) 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 06.12.2010 року