Рішення № 12808156, 30.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2010 р. Справа № 27/292-10

вх. № 9892/2-27

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Новосельцев В.І. - дов.;

відповідача - Редіна В.Б. - дов.

розглянувши справу за позовом ТОВ "ВКП "Енерго", м. Харків

до Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", м.Харків

про зміну господарських правідносин

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд зменшити обсяг його зобовязань, що виникли у нього на підставі договору №08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007 року, на суму 766097,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору № 08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007року відповідач надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, платності і цільового характеру кредити для поповнення оборотних коштів.

З метою часткового припинення своїх договірних зобовязань за укладеним з відповідачем договором №08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007року 3 вересня 2010 року позивач надіслав відповідачу заяву про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, якими є:

- з одного боку, вимоги ПАТ «ЗЕМБАНК» до ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ЕНЕРГО», що виникли у останнього на підставі договору №08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007 року;

- а з іншого боку, вимоги ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ЕНЕРГО» до ПАТ «ЗЕМБАНК» в сумі 766097,15 грн., що виникли внаслідок передання:

- Таукешевою Тетяною Дауледкіріївною права розпорядження залишком грошових коштів в сумі в сумі 16550,00 доларів США (USD), що за офіційним курсом НБУ на дату заліку 03.09.2010 року складає 130708,59 грн. (789,78 грн. за 100 доларів США), які розміщені на депозитному рахунку №26357027612, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Сучасний Відпочинок» № 164вд/09-СВ від 06.08.2009р.;

- Наташовим Михайлом Михайловичем права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 159846,01 гривень, які розміщені на депозитному рахунку № 26350016868, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Довірчий» від 06.11.2008р. № 1500дд/08;

- Романом Євгенієм Васильовичем права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 159653,01 гривень, які розміщені на депозитному рахунку № 2635600796, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Довірчий» від 19.09.2006 року № 612дд/06;

- Лучко Вячеславом Анатолійовичем права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 157081,12 гривень, які розміщені на депозитному рахунку № 26354006744, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Довірчий» від 22.09.2006р. № 626дд/06;

- Соколовим Миколою Васильовичем права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 158808,42 гривень, які розміщені на депозитному рахунку № 2635800798, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Довірчий» від 12.09.2006 р. № 592дд/06.

Позивач зазначає, що вказані вище зустрічні вимоги до відповідача виникли у позивача на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав на депозити вказаних вище фізичних осіб, що були розміщені ними у відповідача. Дані про наявність залишків грошових коштів на депозитних рахунках та про передачу вкладниками прав щодо розпорядження наявними залишками грошових коштів підтверджуються повідомленнями ПАТ «ЗЕМБАНК» про акцептування вимог вкладників та відповідними заявами цих вкладників, що посвідчені нотаріально і додані до цього позову.

Позивач зазначає, що оскільки згідно ч. 3 ст. 203 ГК України для зарахування зустрічної вимоги достатньо заяви однієї сторони, вбачається, що листом від 3 вересня 2010 року № 260 позивач вчинив односторонній правочин, яким засвідчив факт припинення своїх зобов'язань за договором №08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007 року на суму 766097,15 грн. Однак, незважаючи на те, що вкладники надіслали відповідачу повідомлення про відчуження позивачу майнових прав на депозити, відповідач не визнає права позивача на залік зустрічних вимог, про що він сповістив позивача листом № 02-15/2860 від 10.09.2010 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у позові. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що постановою правління НБУ №375 від 30 липня 2010 р. відкликана банківська ліцензія та запроваджена процедура ліквідації ПАТ «Земельний банк». Відповідач вказує, що відповідно до ст.91 та ст.92 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, укладення угод, повязаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому вказаним законом, ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів та /або зобовязань банку зобовязаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення їх вимог. Відповідач зазначає, що відповідно до положень статті 512 ЦК України забороняється заміна кредитора у зобовязанні, якщо це передбачено договором або законом, статтею 602 ЦК України визначено, що недопустиме зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідач вказує, що відповідно до ст.93 та ст.96 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ліквідатор приймає вимоги кредиторів, складає їх перелік, кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Крім того, статтями 88 та 96 вказаного закону встановлена черговість, порядок та строки задоволення вимог кредиторів. Відповідач наполягає на тому, що вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відносяться до 4 черги задоволення вимог кредиторів, яке має відбутися протягом 3 років від дня відкриття ліквідаційної процедури. Законом не передбачено задоволення вимог кредиторів - юридичних осіб в четверту чергу, в тому числі в разі передання права розпорядження вкладом та відчуження права розпорядження вкладом. З цих підстав, погодження з пропозицією зарахувати однорідні зустрічні вимоги за депозитними та кредитними договорами приводить, на думку відповідача, до порушення черговості задоволення вимог кредиторів та може порушити приписи закону щодо розміру пропорційності такого задоволення.

Відповідач також зазначає, що в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №78-08/К від 27.08.2009 р., укладеним між відповідачем та АТ «Лізингова компанія «Сприяння» ОСОБА_3 уклав з відповідачем договір застави майнових прав №78-08/3-1 від 27.08.2009 р. з додатковою угодою №1, предметом якого є застава майнових права на вклад в сумі 300000 грн., розміщений на рахунку № 2635800798 за договором строкового банківського вкладу №592дд/06 «Довірчий» від27.08.2009р.

ОСОБА_2 уклав договір застави №78-08/3-2 від 27.08.2009 р. з додатковою угодою №1, предметом якого є застава майнових прав на частину вкладу в сумі 50000 грн., розміщеного на рахунку №26354006744 за договором строкового банківського вкладу №626дд/06 «Довірчий» від 22.09.2006 р.

ОСОБА_1 уклав договір застави майнових прав №78-08/3-4 від 27.08.2010р., предметом якого є застава частини майнових прав на вклад в сумі 100000 грн., розміщений на рахунку №26350016868 за договором строкового банківського вкладу №1500дд/08 «Довірчий» від 6.11.2008 р. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №08-07/К укладеним позивачем та відповідачем 12.02.2007 р., ОСОБА_4 уклав договір застави майнових прав №08-07/3-1 від 27.08.20 р., предметом якого є майнові права за договором строкового банківського вкладу №612дд/06 «Довірчий» від 19.09.2006 р. на вклад в сумі 300000 грн, розміщеного на депозитному рахунку №2635600796.

ОСОБА_1 уклав договір застави майнових прав №08-07/3-2 від 27.08.2009 р., предметом якого є майнові права за договором строкового банківського вкладу №1500дд/08 «Довірчий» від 6.11.2008 р. на вклад в сумі 300000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.586 ЦК України, ч.2ст. 17 Закону «Про заставу» заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Вказаними вище договорами застави, п.2.3, заставодавцю не надано право вчиняти будь-які дії щодо зменшення чи відчуження майнових прав на депозит без згоди відповідача, така згода не надавалася. Відповідач вказує, що порядок та строки погашення кредитної заборгованості за договорами про надання кредиту №08-07/К від 12.02.2007 р. визначені кредитним договором і настали 09.09.2010 р. Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, зобовязання виконується відповідно до умов договору.

Відповідач в судовому засіданні 25.11.2010р. надав до матеріалів справи клопотання про залучення до участі у справі Національного банку України якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Розглянувши вказане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем в клопотанні задекларовано, але не доведено того, що рішення суду по даній справі може вплинути на права та обовязки НБУ щодо однієї зі сторін.

Суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

на підставі договору № 08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007року відповідач надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, платності і цільового характеру кредити для поповнення оборотних коштів.

З метою часткового припинення своїх договірних зобовязань за укладеним з відповідачем договором №08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007року 3 вересня 2010 року позивач надіслав відповідачу заяву про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, якими є:

- з одного боку, вимоги ПАТ «ЗЕМБАНК» до ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ЕНЕРГО», що виникли у останнього на підставі договору №08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007 року;

- а з іншого боку, вимоги ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ЕНЕРГО» до ПАТ «ЗЕМБАНК» в сумі 766097,15 грн., що виникли внаслідок передання:

- Таукешевою Тетяною Дауледкіріївною права розпорядження залишком грошових коштів в сумі в сумі 16550,00 доларів США (USD), що за офіційним курсом НБУ на дату заліку 03.09.2010 року складає 130708,59 грн. (789,78 грн. за 100 доларів США), які розміщені на депозитному рахунку №26357027612, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Сучасний Відпочинок» № 164вд/09-СВ від 06.08.2009р.;

- Наташовим Михайлом Михайловичем права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 159846,01 гривень, які розміщені на депозитному рахунку № 26350016868, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Довірчий» від 06.11.2008р. № 1500дд/08;

- Романом Євгенієм Васильовичем права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 159653,01 гривень, які розміщені на депозитному рахунку № 2635600796, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Довірчий» від 19.09.2006 року № 612дд/06;

- Лучко Вячеславом Анатолійовичем права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 157081,12 гривень, які розміщені на депозитному рахунку № 26354006744, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Довірчий» від 22.09.2006р. № 626дд/06;

- Соколовим Миколою Васильовичем права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 158808,42 гривень, які розміщені на депозитному рахунку № 2635800798, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Довірчий» від 12.09.2006 р. № 592дд/06.

Вказані вище зустрічні вимоги до відповідача виникли у позивача на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав на депозити вказаних вище фізичних осіб, що були розміщені ними у відповідача. Дані про наявність залишків грошових коштів на депозитних рахунках та про передачу вкладниками прав щодо розпорядження наявними залишками грошових коштів підтверджуються повідомленнями ПАТ «ЗЕМБАНК» про акцептування вимог вкладників та відповідними заявами цих вкладників, що посвідчені нотаріально і додані до цього позову.

Громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили наявність вищевказаних обставин в нотаріально посвідчених заявах, які адресовані господарському суду Харківської області та містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що згідно ч. 3 ст. 203 ГК України для зарахування зустрічної вимоги достатньо заяви однієї сторони, вбачається, що листом від 3 вересня 2010 року № 260 позивач вчинив односторонній правочин, яким засвідчив факт припинення своїх зобов'язань за договором №08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007 року на суму 766097,15 грн. Однак, незважаючи на те, що вкладники надіслали відповідачу повідомлення про відчуження позивачу майнових прав на депозити, відповідач не визнає права позивача на залік зустрічних вимог, про що він сповістив позивача листом № 02-15/2860 від 10.09.2010 року.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Між тим, всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, згідно ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року N 1560-XII, є інвестиціями. Частиною 2 ст. 5 Закону N 1560-XII визначено, що інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Таким чином, кошти, що прийняті банком від вкладника на банківський вклад (депозит), за своєю правовою природою є інвестицією, а відтак, права володіння, користування і розпорядження коштами на вкладному рахунку, а також результатами їх здійснення, відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року № 1560- XII, за рішенням інвестора (вкладника) можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Укладення договору купівлі-продажу, предметом якого є майнові права, передбачено ч. 2 ст. 656 ЦК України.

До того ж, з іншого боку, правомірність укладання позивачем з вкладниками договорів купівлі-продажу майнових прав на грошові кошти по депозитах ґрунтується на тому, що вкладник, який розмістив на вкладному рахунку грошові кошти, за приписами ст. 41 Конституції України вправі вільно на свій розсуд розпоряджатися цими коштами, адже він залишається їх власником, оскільки згідно до п. 7.1.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року N 2346-III, вкладним (депозитним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. При цьому згідно ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), згідно яких обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається (ч. 1. ст. 1074 ЦК України).

Не суперечать укладені позивачем з вкладниками договори купівлі-продажу майнових прав й чинному законодавству України з питань, що регулюють порядок ліквідації банків, оскільки:

- з огляду на положення ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-III до ліквідаційної маси входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації. Тобто, враховуючи те, що розміщені на депозитах грошові кошти належать вкладникам і передані Банку лише для зберігання та в управління, вбачається, що здійснене відчуження майнових прав на ці кошти не впливає на обсяг ліквідаційної маси;

- перехід майнових прав сам по собі не припиняє зберігання та управління, адже відповідно до ч. 6 ст. 1032 ЦК України у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення;

- перехід майнових прав від вкладника до іншої особи не порушує черговості та пропорційності задоволення вимог кредиторів, адже такий юридичний факт за своїм змістом не є вимогою про повернення вкладу.

Не призводить до недійсності набуття відповідачем майнових прав на підставі укладеного з вкладниками-фізичними особами договорів купівлі-продажу майнових прав навіть й те, що зазначені майнові права є предметом договорів застави майнових прав, що укладені вкладниками на забезпечення виконання зобовязань позивача перед відповідачем за кредитним договором, оскільки зазначені права застави, як обтяження, не зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року N 1255-IV, що, згідно абз. другого ст. 12 Закону N 1255-IV, має наслідком не чинність такого обтяження у відносинах з третіми особами. Обставини, що свідчать про відсутність реєстрації застави відчужених вкладниками майнових прав, посвідчуються Витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданих Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 21.09.2010 року, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідно ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року N 1255-IV у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Отже, враховуючи зазначене, а також те, що відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, позивачем були правомірно набуті майнові права на грошові кошти, які обліковуються на депозитних рахунках ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4. та ОСОБА_5

На підставі вищевикладеного суд вважає позовні вимоги законними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України,ст.ст.173, 174, 179, 345 ГК України, ст. ст. 6, 11, 16, 193, 204, 509, 546, 547, 548, 553, 598, 599, 610, 611,612, 626, 627, 628, 639,1054,1060 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Зменшити обсяг зобовязань позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ЕНЕРГО», що виникли у нього на підставі договору №08-07/К про надання кредитної лінії від 12.02.2007 року, на суму 766097,15 грн.

Стягнути з відповідача - публічного акціонерного товариства «Земельний банк» (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, код ЄДРПОУ 19358721) на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ЕНЕРГО» (61002, м. Харків, вулиця Чубаря 3/5, код ЄДРПОУ 25611822) 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 06.12.2010 року