Рішення № 128075649, 12.06.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10932/24

Провадження № 2/369/2706/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Маснюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/10932/24 за позовом Акціонерного товариства "ОТП БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 червня 2022 року між АТ«ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2039085292, на підставі якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на умовах передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредит видається у розмірі 45450,00 грн на цільове використання Кредиту: на придбання Товару у Продавця, у розмірі 490,00 грн. на сплату Додаткових послуг банку, а саме: Послуга: «СМС+Довідка». Загальний розмір кредиту 45940,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту 19 грудня 2022 року.

На виконання умов кредитного договору №2039085292 від 19 червня 2022 року, АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, кошти надав, що підтверджується переказом коштів та меморіальним ордером №24599066 від 19 червня 2022 року на суму 45450,00 грн.

Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим, станом на 20 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ОТП БАНК» за кредитним договором №2039085292 від 19 червня 2022 року становить суму у розмірі 50739,68 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 45770,12 грн; заборгованості за відсотками 8,04 грн; заборгованості за комісією за розрахункове обслуговування 4961,52 грн.

26 квітня 2024 року Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про погашення заборгованості. Отримавши поштове відправлення із вказаною вимогою особисто, Відповідач звернення проігнорувала, вимогу не задовольнила, погашення заборгованості не здійснила, чим грубо порушила права Позивача.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 2039085292 від 19 червня 2022 року станом на 20 березня 2024 року у розмірі 50739,68 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 45770,12 грн; заборгованості за відсотками 8,04 грн; заборгованості за комісією за розрахункове обслуговування 4961,52 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. У позовній заяві просив розглядати справу без його участі, на позовних вимогах наполягав та просив задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату час та місце розгляду справи. Причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із таких підстав.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 19 червня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2039085292.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, передбачено надання кредиту у розмірі 45450,00 грн. на придбання Товару у Продавця, у розмірі 490,00 грн. на сплату Додаткових послуг банку, а саме: Послуга: «СМС+Довідка». Загальний розмір кредиту 45940,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту 19 грудня 2022 року.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, у розмірі 1,8% від суми кредиту. Сума першого внеску позичальника 2000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.

В матеріалах також міститься паспорт споживчого кредиту, орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту та анкета-заява на отримання кредиту. Усі вказані документи містять особистий підпис відповідача.

На виконання умов кредитного договору №2039085292 від 19 червня 2022 року, АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, кошти надав, що підтверджується меморіальним ордером №24599066 від 20 червня 2022 року на суму 45450,00 грн. та рахунком-фактурою №СФKIY-0002269323 від 19 червня 2022 року.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за період з 19 червня 2022 року по 19 грудня 2022 року, наданого АТ «ОТП Банк», відповідачем за кредитним договором не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту, у зв`язку з чим, станом на 20 березня 2024 року у розмірі 50739,68 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 45770,12 грн; заборгованості за відсотками 8,04 грн; заборгованості за комісією за розрахункове обслуговування 4961,52 грн.

26 квітня 2024 року АТ «ОТП Банк» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу за Вих. 4100/2024 щодо дострокового стягнення заборгованості у розмірі 50739,68 грн..

30 квітня 2024 року досудова вимога була отримана особисто ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трек-номером 0209427708566.

Отримавши поштове відправлення із вказаною вимогою особисто, Відповідач звернення проігнорувала, вимогу не задовольнила, погашення заборгованості не здійснила.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З аналізу зазначених правових норм слідує, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором №2039085292 від 19 червня 2022 року, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «ОТП Банк».

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З представлених позивачем письмових доказів вбачається, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконувала, у визначені договором та графіком платежів за кредитним договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювала, внаслідок чого, у неї перед позивачем утворилась заборгованість станом на 20 березня 2024 року у розмірі 50 739,68 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 45 770,12 грн; заборгованості за відсотками 8,04 грн; заборгованості за комісією за розрахункове обслуговування 4 961,52 грн.

Відповідач не надала даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати процентів, а саме у розмірі 45778,16 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 45770,12 грн., заборгованості за відсотками 8,04 грн., що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією за розрахункове обслуговування у розмірі 4961,52 грн., суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини 1, 2 та 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

З наданих позивачем доказів не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі, не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до . 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З виписки по кредитній заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за обслуговування кредиту.

З огляду на викладене, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2039085292 від 19 червня 2022 року у загальному розмірі 45778,16 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 45770,12 грн., заборгованості за відсотками 8,04 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 90,2% від ціни позову, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2731,26 гривень (3028 * 90,2% : 100% = 2731,26).

Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства "ОТП БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" заборгованість за кредитнимдоговором №2039085292від 19червня 2022року у загальному розмірі 45778 (сорок п`ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 16 (шістнадцять) коп., що складається з: заборгованість за тілом кредиту 45770,12 грн., заборгованість за відсотками 8,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" суму судового збору в розмірі 2731 (дві тисячі сімсот тридцять одна) грн. 26 (двадцять шість) коп.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація пропозивача: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», код ЄДРПОУ: 21685166, місце знаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43.

Інформація провідповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА