Рішення № 12807202, 03.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/38603.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд -Трейдінг"

доВідкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд -2"

простягнення 46314,22 грн.

Представники сторін: від позивача Костюченко О.І. –представник; від відповідачаГарбуз С.О. - представник. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд -Трейдинг" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд -2" заборгованості на загальну суму 46314,22 грн., у тому числі 33689,25 грн. –основного боргу, пені у розмірі 2887,12 грн., штраф у розмірі 6737,85 грн., збитки у розмірі 3000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за договором №25, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представник в судовому засіданні суму основного боргу визнав, проти застосування штрафних санкцій заперечував.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

В С Т А Н О В И В:

16.03.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд -2", як покупцем (відповідача) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд Трейдинг" як постачальником (позивач) укладено договір №25, відповідно до умов якого постачальник зобов‘язується виготовити та систематично поставляти і передавати у власність покупцеві склопакети, а покупець зобов‘язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На виконання умов договору позивач у протягом у липня 2009 року –січня 2010 року здійснив поставку товару на підставі накладних, копії яких наявні в матеріалах справи на загальну суму 429731,96 грн. Отримання товару підтверджується копією довіреності на отримання товаро –матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 8.1, п. 8.2 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються шляхом 50% передоплати на рахунок постачальника; покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку –фактури протягом 3 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов‘язок щодо оплати вартості товару виконав частково, станом на момент вирішення спору судом, має заборгованість на загальну суму 33689,25 грн., що також підтверджується відповідачем та актом звірки від 01.03.2010.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості отриманого товару згідно вказаних накладних, не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості на загальну суму 33689,27 грн., яка була отримана відповідачем 04.03.2010 року та залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень договору строк оплати по вказаним накладним, настає протягом 3 банківських днів на підставі виставленого рахунку –фактури, який до матеріалів справи позивачем не надано. За таких обставин, щодо визнання строку оплати відповідачем вартості отриманого товару слід застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. У зв‘язку з тим, що вимога відповідачем була отримана 04.03.2010, то відповідно строк оплати настав 11.03.2010 року.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 33689,25 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2887,12 грн., штраф у розмірі 6737,85 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 13.2, п. 13.4 Договору за несвоєчасну та не в повному обсязі оплату замовленої партії товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов‘язань сторона, що допустила таке порушення, сплачує штраф у розмірі 20% від обсягу виконаних на цей період поставок за цим договором.

Перевіривши розрахунок пені позивача за період з 01.03.2010 по 31.08.2010, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду, розмір пені, яка нараховується за період з 12.03.2010 по 31.08.2010, становить 2968,35 грн. Однак, оскільки розмір пені за розрахунком суду більший ніж той, який просить позивач, а від позивача клопотань про вихід суду за межі позовних вимог не надходило, то відповідно підлягає задоволенню пеня у розмірі 2887,12 грн.

Вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 20% від простроченої суми, задоволенню не підлягають, оскільки згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В даному випадку Договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Вимоги позивача про стягнення збитків на підставі ст. 224, ст.225 Господарського кодексу України у розмірі 3000,00 грн. у вигляді витрат позивача за юридичні послуги, що були надані позивачу у справі про стягнення з відповдіача заборгованості, також задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, можу відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що витрати позивача на юридичні послуги, не є збитками в розумінні цивільного та господарського кодексу.

Крім того, враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті юридичних послуг не підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 33689,25 грн., на суму пені у розмірі 2887,12 грн., разом на загальну суму 36576,37 грн.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" (02105, м. Київ, вул. Тампере,13-Б, код 04012721 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд -трейдінг" (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 12, код 34895943) заборгованість на загальну суму 36576 (тридцять шість тисяч п‘ятсот сімдесят шість) грн. 37 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 365 (триста шістдесят п‘ять) грн. 76 коп. та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 13.12.2010 року