Рішення № 12807100, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/480-56/14104.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ"

доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш"

простягнення 318799,13 грн.

Представники сторін: від позивача Селіванова А.Г. - представник; від відповідачаІлляшенко М.О. - представник. Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 20.09.2010

було оголошено перерву до 04.10.2010 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юромаш" суму основного боргу в розмірі 352843,50 грн., штрафу у розмірі 176421,75 грн., індексу інфляції у розмірі 59847,43 грн., 3% річних у розмірі 10875,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 по справі № 18/480- позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 по справі № 18/480, рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2009 по справі №18/480 скасовано, в частині стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат, перерозподілу судових витрат та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, а саме вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Юромаш” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КСЛ” 9077,26 грн. (дев’ять тисяч сімдесят сім грн.. 26 коп.) 3% річних, 50456,62 грн. (п’ятдесят тисяч чотириста п’ятдесят шість грн. 62 коп.) інфляційних втрат, 5888,00 грн. (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.) державного мита та 231,60 грн. (двісті тридцять одна грн. 60 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті задоволення позову про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відмовлено; в частині стягнення основного боргу та штрафу рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2009 у справі №18/480 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2010р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 по справі № 18/480 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

За резолюцією керівництва господарського суду, справу № 18/480 передано на розгляд судді Джарти В.В.

Під час нового розгляду, ухвалою суду від 03.08.10року, справі 18/480 присвоєно номер № 18/480-56/141.

Як було зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2010р., попередніми інстанціями не було досліджено чи здійснював позивач замовлення товару відповідно до умов договору та не було досліджено доводів відповідача що позивач сам відмовився від поставки, про що направив електронною поштою відповідачу клопотання, тому вин відповідача щодо не поставки не було, тому не було й підстав для покладення на останнього додаткових юридичних обов’язків.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З метою виконання вказівок, які містились в постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2010р. по справі № 18/480, під час нового розгляду справи, господарським судом міста Києва було зобов»язано сторін надати пояснення з урахуванням вказівок, які містились у постанові ВГСУ.

Представник позивача подав пояснення, згідно яких вбачається, що факт наявності клопотання Позивача про відмову від своєчасної поставки не підтверджується жодним доказом і саме даний факт встановлено Постановою Київського апеляційного апеляційного господарського суду від 15.03.2010р.

Щодо посилання в Постанові ВГСУ на те, що: «...вирішуючи спір про стягнення суми попередньої оплати суди мали дослідити чи здійснював позивач замовлення товару відповідно до пункту 3.4 договору, та чи не відмовився він від поставки товару, оскільки повернення суми попередньої оплати наведеною нормою ЦК України пов'язується із невиконанням зобов'язання продавцем, який одержав суму попередньої оплати товару», представник позивача зазначив, що викладене спростовується наявними у матеріалах справи доказами та положеннями договору, а саме: замовлення повинен був робити відповідач після отримання від позивача суми попередньої оплати.

У судовому засіданні, представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 82843,50 грн., 3% річних у розмірі 9077,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 50456,62 грн., 176421,75 грн. –штрафу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору від 12.01.2008 та нездійснення останнім у строки передбачені договором поставки товару. Як наслідок позивач має право вимагати повернення попередньої оплати та стягнення з відповідача штрафу, індексу інфляції та 3% річних.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що посилання позивача на прострочення по поставці є безпідставними і необґрунтованими, оскільки не виконання відповідачем умов договору сталось з вини позивача. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відносно стягнення штрафних санкцій відповідач зазначає про те, що стягнення неустойки за правовою природою є компенсацією майнових втрат кредитора, що сталися внаслідок порушення його прав, у розмірі, що визначається у спрощеному, порівняно із відшкодуванням збитків, порядку; якщо порушення зобов’язання сталося цілком з вини кредитора у нього не виникає також права на неустойку.

Крім того, представник відповідача подав докази часткової сплати суми основного боргу, банківські виписки на загальну суму 270000грн., та зазначив, що сума основного боргу зменшалась та становить 82843,50грн.

Через канцелярію господарського суду, 23.09.10р. була направлена постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.08.10р. та повернуто наказ господарського суду від 22.04.10р по справі №18/480.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає вимоги позивача, згідно уточнень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

12.01.2008 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як продавцем укладений договір купівлі-продажу обладнання №ZX650LC-3 12/01/08 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, передати у власність позивача, а останній зобов’язався прийняти та оплатити гусеничний гідравлічний екскаватор НІТАСНІ модель ZX650LC-3 у кількості 1 одиниці (надалі – товар), характеристики якого, що включають в себе найменування моделі та комплектацію товару, зазначаються в додатку №1 до договору.

Згідно із п. 2.1 загальна вартість товару разом з ПДВ складає 3528435,00 грн.

В силу п. 3.1 договору сторони узгодили, що відповідач проводить поставку товару у повній комплектації та у відповідності з технічною специфікацією (додаток №1 до договору) до 20.07.2008 у разі отримання передплати у повному обсязі (п. 5.1, платіж №1) відповідно до даного договору. Дострокова поставка допускається. Часткове відвантаження не допускається. У разі затримки здійснення передплати (п. 5.1, платіж №1) строк поставки подовжується пропорційно до терміну затримки здійснення передплати.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що замовлення товару здійснюється після отримання попередньої сплати в розмірі 10% загальної суми договору відповідно до п. 5.1 (платіж №1) договору.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка-склад відповідача (адреса: Україна, Київська область, с. Бушево, вул. Гранітна,1) з проведенням пуско-наладних робіт, інструктажем персоналу та передачею технічної документації позивачу на російській мові.

Днем виконання відповідачем зобов’язань по постачанню товару вважається дата передачі товару, підтверджена актом прийому-передачі товару (додаток №2 до договору).

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок за товар виконується в наступному порядку:

—платіж №1 –передплата в розмірі 10% від загальної вартості товару, що складає 294036,25 грн. без ПДВ, ПДВ –58807,25 грн., загальна сума платежу №1 разом з ПДВ в розмірі 352843,50 грн. переводиться на розрахунковий рахунок відповідача до 30.01.2008 з вказівкою номеру рахунка-фактури відповідача, як підстави для оплати;

—платіж №2 –оплата в розмірі 90% від загальної вартості товару, що складає 2646326,25 грн. без ПДВ, ПДВ –529265,25 грн., загальна сума платежу №2 разом з ПДВ в розмірі 3175591,50 грн. переводиться на розрахунковий рахунок відповідача за фактом поставки товару протягом двох банківських днів з вказівкою номеру рахунка-фактури відповідача, як підстави для оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, умовами договору було встановлено як строк поставки товару, так строк розрахунку за товар.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивач 04.04.2008, в якості 10% попередньої оплати товару, перерахував на користь відповідача 352843,50 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ 0001474 від 21.03.2008 (а.с. 16) та банківською випискою (а.с. 17).

Суд не приймає пояснення позивача стосовно того, що замовлення повинно було здійснено саме підприємством відповідача, оскільки «Замовлення», згідно термінологічному словнику є пропозиція (оферта) замовника (покупця) виготовити, поставити (продати) йому продукцію, виконати роботу, надати послугу в указаний строк, замовленому обсязі, кількості, асортименті, якості та з дотриманням інших необхідних даних.

Розділом 3 «Строки та умови поставки»Договору, а саме п. 3.1 передбачено, що продавець проводить поставку Товару у повній комплектації та у відповідності з технічною специфікацією до 20 липня 2008р, у разі отримання передплати у повному обсязі, відповідно до даного договору.

За таких обставин, на виконання вказівок Вищого господарського суду України та враховуючи умови договору, а саме п. 3.4, яким передбачено, що замовлення товару здійснюється після отримання попередньої оплати у розмірі 10% від загальної вартості договору, судом встановлено, що здійснивши 04.04.2008р. переказ коштів, в якості 10% попередньої оплати товару, позивач тим самим здійснив замовлення у відповідача товару по Договору.

Враховуючи, що позивачем було здійснено попередню оплату із затримкою, відповідно до п. 5.1 договору попередня оплата повинна бути здійснена до 30.01.2008, строк поставки подовжується пропорційно до терміну затримки здійснення передплати (п. 3.1 договору).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням затримки здійснення позивачем передплати, відповідач мав поставити позивачу товар до 22.09.2008р.

Однак, відповідач свій обов’язок щодо поставки товару не виконав, чим порушив п. 3.1 та інші умови договору.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази,я кі підтверджують факт звернення позивача із клопотанням до відповідача про відмову від своєчасної поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач листом від 05.06.2009 звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати та сплатити 5% штрафу, 3% річних та інфляційні втрати, за порушення умов договору, докази надсилання якого знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, зазначений лист позивача залишився без реагування.

Доводи відповідача про те, що поставка товару не відбулась з вини позивача, а саме за клопотанням позивача, яке було надіслано електронною поштою, то суд відзначає, що відповідачем не надано жодного доказу наявності такого клопотання саме від позивача та надіслання його відповідачу. Відповідачем було надано переписку, яка велась через електронну пошту, проте відповідачем не надано жодного листа від позивача відповідачу. Крім того, не зрозумілим є посилання відповідача на телефонні розмови між Стефаном Туше та Яном Герцогом, в якій начебто Стефан Туше як представник позивача просив Яна Герцога як представника відповідача відкласти строки поставки товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено жодним належним та допустимим доказом наявність клопотання від позивача про відкладення строку поставки.

Крім того, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та ч.7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 12.3 договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід’ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Тобто сторонами було погоджено певний порядок внесення змін до договору, в тому числі й щодо строків поставки товару.

Матеріали справи не містять доповнень, додаткових угод або додатків до договору, підписаних уповноваженими на те представниками сторін, якими б сторони змінювали термін поставки товару тощо.

Наявний в матеріалах справи проект копії угоди від 23.06.2009 про розірвання договору не приймається суди апеляційної інстанції до уваги, оскільки він підписаний в односторонньому порядку - лише представником відповідача, та датований 23.06.2009.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене та на виконання вказівок Вищого господарського суду України судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджується факт наявності клопотання позивача до відповідача про відкладення строку поставки та у зв‘язку з цим відсутність вини з боку відповідача у не належному виконання умов Договору, а саме не поставки товару відповідачем на користь позивача у строки передбачені договором до 22.09.2008.

Отже, з у рахуванням того, що позивачем кошти на виконання Договору перераховані відповідачу а відповідач поставку товару не здійснив, то позовні вимоги про стягнення попередньої оплати є обґрунтованими.

Під час нового розгляду судом, судом з‘ясовано, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва та постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 18/480, судом видано наказ від 22.04.2010 про примусове виконання рішення.

Відділом Державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження по виконанню наказу від 22.04.2010 № 18/480.

В процесі виконавчого провадження, державним виконавцем здійснено стягнення з рахунку відповідача на рахунок ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва заборгованості відповідача перед позивачем по Договору в період з 14.05.2010 по 12.07.2010 всього на 270 000,00 грн.

За таких обставин, під час нового розгляду розмір попередньої оплати, який підлягає стягненню з відповідача зменшився до 82 843,50 грн., який і підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 9077,26 грн. , інфляційні втрати у розмірі 50456,62 грн. та штраф у розмірі 176421,75 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено вище, відповідно до п. 3.2. договору у випадку, якщо строки поставки не виконуються, відповідач виплачує позивачеві узгоджений сторонами штраф у розмірі 1% від вартості непоставленого товару за кожний тиждень затримки, але при цьому розмір такого штрафу не повинен перевищувати 5% від вартості товару, для якого були порушені строки поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

У свою чергу штраф, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов’язання: а) невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов’язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

За розрахунком суду, розмір штрафу з урахуванням п. 3.2 договору становить 176421,75 грн. Підстав для зменшення розміру штрафу, за результатами перегляду справи на новому розгляді, судом не встановлено.

Отже, позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 176421,75 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань та можуть стягуватися поряд із неустойкою (штрафом, пенею).

Контррозрахунок відповідача по пені не приймається судом, оскільки, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу, а не пені.

За розрахунком суду, розмір 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням суми заборгованості відповідача, періодів прострочки (з 22.09.2008) та заявленого позивачем періоду нарахування (до 31.07.2009), стягненню підлягають три відсотки річних в сумі 9077,26 грн. та інфляційні втрати в сумі 50456,62 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги з урахування уточнень підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з урахуванням того, що часткове погашення основного боргу відбулось в процесі примусового виконання.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (02160, м. Київ, вул. М. Раскової, 11а, код 32849408 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" (09643, Київська область, с. Бушево, вул. Гранітна, 1, код 33801194) суму основного боргу у розмірі 82843, 50 грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок три грн. 50 коп.), 9077,26 грн. (дев’ять тисяч сімдесят сім грн. 26 коп.) 3% річних, 50456,62 грн. (п’ятдесят тисяч чотириста п’ятдесят шість грн. 62 коп.) інфляційних втрат, 5888,00 грн. (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.) державного мита та 231,60 грн. (двісті тридцять одна грн. 60 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Джарти Дата підписання 11.10.10