Рішення № 12806926, 10.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/33810.12.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Партнер ЛТД", м. Київ до                     Приватного підприємства "Ребус Груп", м. Київ

про                    стягнення заборгованості - 47 498,05 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники :

Від позивача          Лукасевич Н.Є. –пред. по довір.

Від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 47 498,05 грн. заборгованості, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та втраченого прибутку за Договором №RG74-E від 23.04.2010р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, договірних зобов’язань та умов щодо оплати за надані послуги по перевезенню вантажів .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 17.11.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2010р., розгляд справи було відкладено на 09.12.2010р., у зв’язку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні 09.12.2010р. було оголошено перерву до 10.12.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників вдруге у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено Договір № RG74-Е від 23 квітня 2010 року транспортного експедирування, відповідно до п. 1.1. якого позивач, як виконавець, зобов'язався надати відповідачу, як замовнику, послуги щодо перевезення вантажу з Іспанії до України.

Відповідно до умов заявки від 23.04.2010р. про перевезення вантажу сторони погодили вартість наданих послуг в розмірі 3 600 євро.

Умовами заявки визначено порядок і термін оплати послуг: в гривнях, сумі еквівалентний 3600 (три тисячі шістсот) євро по курсу Національного Банку України на момент прибуття вантажу на митний термінал та оплата проводиться з моменту прибуття вантажу на митний термінал безготівковим шляхом по рахунку який переданий за допомогою факсимільного зв'язку.

Відповідні оригінал рахунку на оплату, міжнародні товарно-транспортні накладні CMR мали бути відразу ж надіслані відповідачу після розвантаження автомобіля.

Позивач згідно вимог договору надав відповідачеві послуги в повному обсязі. Відповідач оплати не провів, мотивуючи, що за умовами п. 6.4 договору: оплата проводиться протягом 10 банківських днів після надання повного пакета оригіналів документів (ТТН\СМR, рахунок, акт виконаних робіт, податкова), якщо інше не вказано в заявці.

17 травня 2010 року позивач доставив передбачену договором документацію, а відповідач відмовився поставити підпис про отримання документації і не прийняв її до розгляду та виконання. Цього ж дня позивач відправив неприйняту документацію на поштову адресу відповідача цінним листом з описом вкладу.

Зазначений лист був отриманий за дорученням уповноваженою особою Мельник 25 травня 2010 року. Проте ,після отримання зазначеного пакету документів відповідач оплату не здійснив.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та відповідно визнаються судом такими ,що засвідчують наведені дії та факти .

Основний борг відповідача перед позивачем за надані послуги перевезення обліковується наведеними доказами та розрахунком до позову і становить 36876, 36 грн. (3600 євро за курсом НБУ- 1024,4 грн.)

Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи та надані послуги .

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Порушення зобов’язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі 3047,60 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнаючи право позивача про стягнення пені зазначає , що позивач вимогу в порядку ст. 530 ЦК України не заявляв , у договорі така відповідальність не була передбачена ,а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

На суму боргу позивач правомірно нараховує 3% річних у розмірі 527,38 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1069,41 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача втрачений прибуток у розмірі –5977,30 грн. Проте, вказана вимога не підтверджена нормативно та як договірна відповідальність не узгоджувалася сторонами та не передбачена договором. Враховуючи вищевикладене, вимога щодо стягнення втраченого прибутку визнається необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 901 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного Підприємства «Ребус Груп»(03134 м. Київ, вул. Кільцева дорога 1 кв. 27; 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 1-3, оф. 401, код ЄДРПОУ 35223355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Партнер ЛТД»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38, поштова адреса: 03162 а/с 5, код ЄДРПОУ 35467815), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі –36876 (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 36 коп., три відсотка річних у розмірі - 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 38 коп., , інфляційні втрати у розмірі 1 069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн. 41 коп., 384 (триста вісімдесят чотири ) грн. 71 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість)гривень) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Повне рішення складено 13 грудня 2010 року.