Рішення № 12806859, 01.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/568-34/49201.12.10 За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» доПублічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім»

провизнання недійсним договору

СуддяСташків Р.Б. Представники сторін: позивача –                    Сергієнко Н.А., представник за дов. №38 від 21.05.2010; відповідача –                    не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім»(далі –відповідач) про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу №17 Д-О від 22.10.2008, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»та Акціонерним банком «Кліринговий Дім».

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір суперечить нормам чинного законодавства. Передача права власності за договором купівлі-продажу цінних паперів №17 Д-О від 22.10.2008 (далі –Договір) на іменні відсоткові облігації емітенту (позивачу) є погашенням цих облігацій, а порядок погашення облігацій визначений Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»та Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 № 322, яке установлює порядок здійснення емісії, обігу облігацій підприємств, реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску облігацій підприємств та проспекту їх емісії, звіту про результати розміщення облігацій, звіту про наслідки погашення та скасування реєстрації випуску цих облігацій.

Таким чином, позивач зазначає, що відносини по погашенню облігацій (шляхом їх викупу) врегульовані законодавством України та умовами розміщення облігацій і не можуть змінюватись у договірному порядку.

На думку позивача, положення пунктів 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4 договору протирічить правовій природі договору купівлі-продажу цінних паперів та є незаконними.

Крім того, позивач зазначає, що у Договорі не визначений предмет договору, не вказані номера облігацій, які повинен придбати позивач.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивач, відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»під час обігу цінних паперів вчинив правочин, пов'язаний з переходом права власності на цінні папери (облігації) і прав за цінними паперами шляхом укладення зазначеного Договору, що не суперечить чинному законодавства і Інформації про випуск. Передача прав власності на іменні відсоткові облігації позивача не є погашенням цих облігацій, так як відповідно до вищезазначеного Закону та Інформації про випуск облігацій Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(далі –Інформація про випуск) про випуск, під час обігу цінних паперів позивача може здійснювати викуп своїх облігації, а також здійснювати правочин по купівлі-продажу цих облігацій до закінчення строку їх розміщення, а саме до 16.10.2011.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010, у задоволені позовних вимог Компанії відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2010 та постанову від 18.05.2010 Київського апеляційного господарського суду у справі №14/568 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи попередні судові рішення, Вищий господарський суд України виходив з того, що попередні судові інстанції не визначились з питанням моменту виконання спірного Договору та щодо питань порядку оплати цінних паперів; не було надано правової оцінки обов’язковості реквізитів на кожному цінному паперу та тим обставинам, що документ, який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером; не визначено та не встановлено спосіб забезпечення іпотеки за рахунок рухомого майна, не було перевірено чи укладався між сторонами договір зворотного викупу облігацій, а також не досліджено наслідків виконання даної умови.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду м. Києва від 01.11.2010 матеріали даної справи передані судді Сташківу Р.Б. на новий розгляд.

Ухвалою суду від 05.11.2010 суддею Сташківим Р.Б. прийнято справу до свого провадження, присвоєно їй 14/568-34/492 та призначено до розгляду на 22.11.2010.

В судовому засіданні 22.11.2010 оголошувались перерва до 01.12.2010.

Сторонами було надано письмові пояснення, в яких сторонами було висвітлено свої міркування стосовно постанови Вищого господарського суду України від 15.09.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2008 позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавцем) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов’язався купити, а відповідач зобов’язався продати та передати у власність позивача іменні відсоткові облігації у бездокументарній формі, емітент - Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія», код ЄДРПОУ 24964464, свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів: 886/2/07-з від 19.11.2007, серії А, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA102665АА08, номінальною вартістю одного цінного паперу 1000грн., за ціною одного цінного паперу 1020,22 грн., загальною кількістю 1700,00штук, загальна ціна договору –1734374,00 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним Договору оскільки останній укладено з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач зазначає, що передача права власності за Договором на іменні відсоткові облігації емітенту (позивачу) є погашенням цих облігацій, а порядок погашення облігацій визначений Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» та Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 №322, яке установлює порядок здійснення емісії, обігу облігацій підприємств, реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску облігацій підприємств та проспекту їх емісії, звіту про результати розміщення облігацій, звіту про наслідки погашення та скасування реєстрації випуску цих облігацій. Відносини по погашенню облігацій врегульовані законодавством України та умовами розміщення облігацій і не можуть змінюватись у договірному порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України»облігацією є цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»обіг цінних паперів –це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом права власності на цінні папери і прав за цінними паперами.

Відповідно до п.1 Розділу Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 № 322 в редакцій, що була чинна на момент укладення Договору (далі - Положення) погашення облігацій - це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігацій або надання товарів (послуг) у строки, передбачені умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску. Дострокове погашення облігацій це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігації або надання товарів (послуг) до настання строків погашення облігацій, передбачених умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску. Дострокове погашення облігацій може бути здійснене у тому числі і шляхом викупу облігацій.

Таким чином, з аналізу норм законодавства вбачається, що викуп емітентом облігацій може бути здійснено як з метою дострокового погашення облігацій, так і з метою укладення правочину щодо набуття права власності на цінний папір.

Відповідно до п. 12.3 Інформації про випуск облігації обертаються вільно на території України протягом всього терміну їх обігу. Власниками облігацій можуть бути фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти України. Термін обігу облігацій 1820 днів, з 23 жовтня 2006 року до 16 жовтня 2011 року включно.

Таким чином, позивач відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»під час обігу цінних паперів вчинив правочин, пов'язаний з переходом права власності на цінні папери (облігації) і прав за цінними паперами шляхом укладання зазначеного договору, що не суперечить чинному законодавству і Інформації про випуск.

Передача прав власності на іменні відсоткові облігації позивача не є погашенням цих облігацій, так як відповідно до вищезазначеного Закону та Інформації про випуск, під час обігу цінних паперів позивач може здійснювати викуп своїх облігацій, а також здійснювати правочини по купівлі-продажу цих облігацій до закінчення строку їх розміщення, а саме до 16.10.2011 року.

Відповідно до п. 1.3 розділу IV Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 999, знерухомлені іменні цінні папери документарної форми існування при розміщенні та цінні папери, розміщені в бездокументарній формі, зберігаються депозитарними установами виключно колективним способом.

Стаття 1 розділу І Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»визначає, що колективний спосіб зберігання цінних паперів - спосіб, згідно з яким депозитарій чи зберігач веде депозитарний облік цінних паперів без зазначення їх номерів чи інших індивідуальних ознак.

Відповідно до договору купівлі-продажу №302-Д/2008;11 Д-О від 28.05.2008 відповідач купив у ВАТ «Державний ощадний банк України»10 000 облігацій Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»без зазначення їх номерів.

Таким чином при обігу цінних паперів в бездокументарній формі в межах Депозитарної системи України, зокрема при обігу облігацій позивача, їх номери не зазначаються і відповідно при укладенні Договору в предметі договору номери облігацій не повинні зазначатись, так як вони при бездокументарній формі випуску, не передбачені.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору позивач зобов'язаний відкрити поточний рахунок на умовах відповідача, проводити по цьому рахунку операції у розмірі, не менше 25 % від загального щомісячного грошового обороту по всіх рахунках.

Пункт 2.2.3 Договору зобов'язує покупця надати в якості забезпечення своїх зобов'язань по договору в іпотеку (заставу) авіаційну техніку або інше майно.

Згідно з п. 2.2.4 договору позивач зобов'язаний до 5-го числа місяця наступного за звітним надавати відповідачу довідки з банків про обороти по поточних і позичкових рахунках в інших банках, в тому числі в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зазначає, що положення п.п.2.2.2, 2.2.23 та 2.2.4 Договору суперечать правовій природі договору купівлі-продажу цінних паперів та є незаконними, оскільки відповідно до статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23.02.2006 №3480-IV облігація –це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігації строк та виплати дохід за облігацію, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Облігації підприємств підтверджують зобов’язання емітента за ними та не дають права на участь в управлінні емітентом. Пункт 2.2.3 Договору зобов’язує покупця надати в якості забезпечення своїх зобов’язань по договору в іпотеку (заставу) авіаційну техніку або інше майно, що протирічить п.5.3 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 №322, який передбачає, що облігації можуть уважатися додатково забезпеченими, якщо емітентом укладаються відповідні договори поруки чи страхування ризиків непогашення основної суми боргу та/або невиплати доходу за облігаціями або якщо емітенту видається гарантія щодо погашення основної суми боргу та/або невиплати доходу за облігаціями.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при тримання, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням позивача, щодо суперечності пунктів 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4. Договору п. 5.3 Положення, оскільки п5.3 Положення передбачено додаткове забезпечення облігацій, а п.2.2.3 Договору передбачає забезпечення не облігацій, а виконання зобов'язань позивача за договором купівлі-продажу цінних паперів, а саме зобов'язання оплатити зазначені в договорі облігації в строк до 30.07.2009.

Оскільки чинним законодавством не передбачений типовий договір купівлі-продажу цінних паперів та виключний перелік умов такого договору, позивач та відповідач правомірно включили до договору пункти 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4.

При цьому, позивач просив суд врахувати, що договір зворотного викупу облігацій не укладався, а укладався договір купівлі-продажу цінних паперів № 17Д-О від 22.10.2008.

Згідно п. 2.3 Договору АБ «Кліринговий дім»зобов'язувався не пізніше 18-00 за київським часом 30.10.2009, після виконання відповідачем п.2.2.1. (обов'язок здійснити оплату цінних паперів не пізніше 13-00 за київським часом 30.07.2010) Договору, надати розпорядження про списання цінних паперів з рахунку позивача.

Відповідно до частини 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 ГК України).

Подібна норма міститься і в частині 1 статті 631 ЦК України, згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 статті 251 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто, строк виконання сторонами своїх зобов’язань Договором встановлений.

Статтею 969 ЦК України визначено, що банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності.

Згідно Закону від 10.12.1997, № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»Зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах, які належать їх власникам (у тому числі самому зберігачу).

Депозитарна установа зобов'язана вести облік належних депоненту або клієнту цінних паперів відокремлено від обліку цінних паперів, що знаходяться у власності цієї депозитарної установи. (Рішення, Положення, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, від 17.10.2006, № 999 «Про затвердження Положення про депозитарну діяльність») Зберігач - банк, торговець цінними паперами або реєстратор, який має ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах (абзац сімнадцятий статті 1 Закон, ВР України, від 10.12.1997, № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»).

Разом з тим, позивач зазначив, що під час судового розгляду цієї справи позивач добровільно сплатив вартість цінних паперів зазначених в Договорі, а позивач в свою чергу виконав свої зобов'язання та передав їх у власність відповідачу, що підтверджується наданими до суду документами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про те, що позивачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відтак позовні вимог є незаконними та необґрунтованими, атому не підлягають задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                 Сташків Р.Б.

                     Повне рішення складено 10.12.2010