Рішення № 12806281, 06.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.10 Справа № 27/121/10

Головуючий колегії

Колегія суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Соловйов В.М., Даценко Л.І., розглянувши матеріали справи

За первісним позовом: Державного підприємство “Бердянський морський торговельний порт”, м. Бердянськ Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк”, м. Бердянськ Запорізької області

про стягнення 4479 грн. 37 коп.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк”, м. Бердянськ Запорізької області

до Державного підприємство “Бердянський морський торговельний порт”, м. Бердянськ Запорізька область

про стягнення 90000 грн. 00 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Березань В.В., на підставі довіреності б/н від б/д, Мухамедов Ю.С., на підставі № 03/40 юр від 06.01.2010 р.

Від відповідача: Кочетова О.О., на підставі довіреності № 99 від 20.07.2010 р., ОСОБА_1., протокол № 4 від 19.06.2010 р.

Державне підприємство “Бердянський морський торговельний порт”, м. Бердянськ Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк”, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 4479 грн. 37 коп. заподіяної майнової шкоди.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2010 р. порушено провадження у справі № 27/121/10 та призначено судове засідання.

30 червня 2010р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк”, м. Бердянськ до Державного підприємство “Бердянський морський торговельний порт”, м. Бердянськ Запорізька область про:

- стягнення 41405 грн. 29 коп. збитків за втрачені прибутки від недополучення операційного доходу і валового прибутку риболовного судні СЧС “ВЕРА” із-за вимушеної стоянки біля причалу державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” з 00 годин 00 хвилин 21.04.2010 р. по 12 годину 00 хвилин 23.04.2010 р.;

- стягнення 145 грн. 00 коп. розміру збитків за оплату послуг автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4., найнятого за договором про співробітництво і організацію взаємовідносин, укладеним 23.08.2004 р.: за роботу з 20 годин 00 хвилин по 21 годину 00 хвилин включно 20.04.2010 р., за простій з 21 години 00 хвилин по 22 годину 54 хвилини включно 20.04.2010 р. ;

- стягнення 771 грн. 00 коп. розміру збитку за оплату послуг автомобіля з державним номерним знаком 072-47 НР під керуванням водія ОСОБА_3., найнятого ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс” за договором про співробітництво і організацію взаємовідносин, укладеним 23.08.2004 р., за простій з 20 годин 00 хвилин 20.04.2010 р. по 11 годину 25 хвилин 21.04.2010 р.;

- стягнення 34118 грн. 15 коп. відшкодування за не поставку товару згідно п. 6.3 розділу 6 договору № 9 постачання риби та рибної продукції, укладеного 01.01.2010 р. між ТОВ “Почерк”, як постачальником та ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс”, як покупцем, яке виплачене ТОВ “Почерк” ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс” по платіжному дорученню № 386 від 15.06.2010 р.;

- стягнення 13560 грн. 56 коп. відшкодування за не поставку товару, згідно п. 6.3 розділу 6 договору № 9 постачання риби та рибної продукції, укладеного 01.01.2010 р. між ТОВ “Почерк”, як постачальником та ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс”, як покупцем, яке виплачене ТОВ “Почерк” ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс” по платіжному дорученню № 417 від 25.06.2010 р.

Ухвалою суду від 30.06.2010 р. зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику, на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області, ТОВ “Почерк” звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали суду від 30.06.2010 р.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.08.2010 р. скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.06.2010 р., зустрічну позовну заяву надіслано до господарського суду Запорізької області для вирішення питання порушення провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ “Почерк”, м. Бердянськ Запорізької області.

Ухвалою суду від 27.09.2010 р. прийнято зустрічний позов до розгляду разом із первісним та призначено судове засідання на 27.09.2010 р.

У судовому засіданні, відкритому 27.09.2010 р. оголошувалася перерва на 20.10.2010 р., для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи по суті.

У звязку з специфікою спору, що розглядається, розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 20.10.2010 р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Даценко Л.І., Соловйов В.М.

Ухвалою суду від 20.10.2010 р. справа № 27/121/10 прийнята до провадження колегією суддів у складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Даценко Л.І., Соловйов В.М. та призначено судове засідання на 20.10.2010 р.

Ухвалою суду від 20.10.2010 р. розгляд справи відкладався на 06.12.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України.

06.12.201 р. колегією суддів продовжено судовий розгляд справи № 27/121/10.

06.12.2010 р. у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві та надав письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд: відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог (письмовий відзив доданий до матеріалів справи).

06.12.2010 р. у судовому засіданні позивач за зустрічним позовом підтримав зустрічні позовні вимоги, проти первісних позовних вимог заперечив.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом та вимоги позивача за зустрічним позовом такими, які не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Господарським судом встановлено, що в обґрунтування первісного позову позивач зазначив наступне:

У 2010 році директор ТОВ “Почерк”, м. Бердянськ ОСОБА_1. з метою ухилення від сплати наданих портом послуг при вивантажені риби із власних суден «Ялта», «Надежда», «Вера», відмовився укладати з ДП «Бердянський морський торговельний порт»господарський договір на взаємовигідних умовах внаслідок чого виник переддоговірний спір.

16.04.2010 р. супровідним листом № 20-18/240 ДП «Бердянський морський торговельний порт»надіслало директору ТОВ «Почерк»розпорядження № 10 від 16.04.2010 р., яким визначалися дії відповідних служб порту у випадках надання послуг риболовним суднам за відсутності господарського договору, укладеного між портом і судновласником.

Листом від 20.04.2010 р. № 114 ТОВ «Почерк»повідомило, що розпорядження № 10 суперечить вимогам чинного законодавства.

Позивач за первісним позовом зазначив, що із змісту листа ТОВ “Почерк” вбачається, що дане підприємство не мало наміру виконувати відображені у розпорядженні начальника порту № 10 вимог ст.ст. 77, 78 Кодексу торговельного мореплавства України, постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.00 р. № 1544 «Про портові збори», наказу Міністерства аграрної політики від 21.01.06 р. «Про затвердження Порядку оформлення приходу з рейсу і виходу в рейс суден флоту рибної промисловості капітанами морських рибних портів України», наказу Міністерства транспорту України від 17.07.03 р. № 545 «Про затвердження Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства».

20 квітня 2010 року від ТОВ «Почерк»в порт надійшла заявка на пропуск у порт автомобілів для доставки/зняття постачання судна «Вера», яка не відповідала вимогам п. 1 розпорядження начальника порту від 16 квітня 2010 року № 10, та додатку 2 до Порядку оформлення приходу з рейсу і виходу в рейс суден флоту рибної промисловості капітанами морських рибних портів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 21.01.2006 року № 14, а саме не було вказано чи будуть виконуватись вантажні операції, найменування вантажу, його кількість, час знаходження судна під вантажними операціями.

В той же день, після отримання, заявку було повернуто директору ТОВ «Почерк»факсом із письмовою вказівкою начальника порту оформити заявку у відповідності з вимогами чинного законодавства, вказаними у розпорядженні начальника порту від 16 квітня 2010 року № 10.

Не виконавши вимог чинного законодавства, не оформивши заявку належним чином і не отримавши дозволу від керівництва порту, капітан судна «Вера»ОСОБА_2.. за наказом директора ТОВ «Почерк»ОСОБА_1., приблизно о 20 год. 30 хв.. самоправно приступив до вивантаження риби з судна.

Намагаючись незаконно вивезти рибу шляхом обману працівників воєнізованого підрозділу охорони порту, вивантажену із судна рибу було навантажено на автомобіль ЗІЛ 5301, державний №НОМЕР_1, що належить ТОВ «Глобус», з яким укладено господарський договір і оформлено відповідний пропуск на територію порту для вивозу риби із суден, що належать ТОВ "Глобус».

При перевірці автомобіля на виїзді із порту зясувалось, що автомобіль, замовлений ТОВ «Глобус», вивозить не власну рибу, а рибу з риболовного судна «Вера», що належить ТОВ «Почерк».

Відповідно до вимог Міжнародного Кодексу Охорони Суден та Портових Засобів і Плану охорони портового засобу «Вантажний термінал»порту, розробленого державним підприємством «Агентство морської безпеки», працівники воєнізованого підрозділу охорони служби морської безпеки почали з'ясовувати чи належним чином оформлені документи і чи правомірно автомобіль ТОВ «Глобус»вивозить рибу із судна «Вера», що належить ТОВ «Почерк»за відсутності заявки ТОВ «Почерк»і дозволу керівництва порту на проведення вантажних операцій цим судном.

Про затримання автомобіля було повідомлено заступника начальника порту з експлуатації Харченка А.Б., начальника морської служби безпеки Соколова О.Г. і начальника воєнізованого підрозділу охорони служби морської безпеки Березаня В.В., які прибули у порт на місце інциденту приблизно о 21годині.

В цей же час до порту прибув директор ТОВ «Почерк»ОСОБА_1., який в ультимативній формі вимагав негайно випустити з порту автомобіль з рибою без будь - якої перевірки документів або ж перевантажити її на інший автомобіль і що в разі невиконання його вимоги рибу із автомобіля буде вивантажено біля виїзних воріт порту.

Керівництво порту в особі Харченко А.Б., Соколова О.Г. і Березаня В.В. намагалось зясувати чому ТОВ «Почерк»без оформлення належних документів і без дозволу адміністрації порту вивозить рибу чужим транспортом, але ОСОБА_1. відмовився давати будь-які пояснення, після чого викликав з судна членів екіпажу і наказав їм вивантажити рибу із затриманого автомобіля біля виїзних воріт порту.

На заборону і вимоги керівництва порту не робити цього ОСОБА_1 не реагував і змусив підлеглих йому працівників вивантажити із автомобіля усі 160 ящиків з рибою, після чого покинув територію порту, заявивши, що саме порт буде нести відповідальність за вивантажену ним у порту рибу.

Про те, що директор ТОВ «Почерк»ОСОБА_1. і капітан судна «Вера»ОСОБА_2. умисно і протиправно залишили на території порту рибу і те, що вони свідомо допускали псування залишеної риби свідчить розпорядження директора ТОВ «Почерк»ОСОБА_1. від 01 січня 2010 року №1-р, з яким під розпис ознайомлений капітан судна «Вера»ОСОБА_2.

Пунктом «є»зазначеного розпорядження директор ТОВ «Почерк»ОСОБА_1. зобовязав усіх капітанів суден ТОВ «Почерк»залишати виловлену рибу в портах при будь-яких конфліктних ситуаціях.

21квітня 2010 року адміністрація порту неодноразово вимагала від директора ТОВ «Почерк»забрати рибу з порту, але він відмовлявся і лише у другій половині дня заявив, якщо порт надасть транспорт і доставить рибу в ТОВ «Почерк», то він прийме її. Виконуючи вимогу ОСОБА_1., 21 квітня 2010 року, приблизно о 15 год. ЗО хв., порт надав автомобіль і навантажив ящики з рибою в автомобіль, але прибувший в порт ОСОБА_1. заявив, що він відмовляється забирати рибу, оскільки вона втратила свої харчові якості і що порт буде нести відповідальність за псування риби. 22квітня 2010 року на виклик керівництва порту і Бердянської портової санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) для вирішення подальшої долі риби керівник ТОВ «Почерк»ОСОБА_1. не з'явився. Згідно акта портової СЕС від 22 квітня 2010 року залишена ТОВ «Почерк»на території порту риба не придатна для харчового та промислового використання і підлягала негайній утилізації. Приписом від 22 квітня 2010 року № 314 Бердянський міжрайонний прокурор зобовязав державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" негайно утилізувати 160 ящиків зіпсованої риби, залишених ТОВ «Почерк»на території порту. В той же день, 22 квітня 2010 року, 160 ящиків риби в кількості 3700 кг були здані для утилізації державному підприємству «Токмацький ветеринарно-санітарний завод». Витрати порту з утилізації риби склали 2960 грн., з дезінфекції тари 500грн., транспортні витрати - 1019, 37 грн., а всього 4479 грн. 37 коп. Позивач у своєму первісному позові зазначив, що державному підприємству "Бердянський морський торговельний порт" завдана майнова шкода неправомірними діями посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк»- директора ОСОБА_1. та капітана судна «Вера»Крутова О.М., які виразились в тому, що 20 квітня 2010 року, всупереч вимог чинного законодавства, без оформлення належних документів і без дозволу адміністрації порту ОСОБА_1. і ОСОБА_2. вивантажили із судна і покинули на території порту 3700 кг виловленої риби, яка зіпсувалась і порт вимушений був утилізувати зіпсовану рибу, затративши на утилізацію риби, дезінфекцію тари та транспортні витрати 4 479 грн. 37 коп. На підставі викладеного вище позивач за первісним позовом просить суд первісні позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача за первісним позовом 4479 грн. 37 коп. заподіяної майнової шкоди. У задоволенні первісного позову суд відмовляє, виходячи з наступного: відповідно до частини 1 і 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не можу бути примушена до дій , вчинення яких не є обовязком для неї. Згідно статті 1 Кодексу торговельного мореплавства України кодекс регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства.

Під торговельним мореплавством в даному кодексі розуміється діяльність, повязана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Відповідно до статті 73 Кодексу торговельного мореплавства України морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організацій на території порту, а також втручатися в їх господарську діяльність, за винятком випадків, передбачених законодавством України, установчими документами цих підприємств і організацій.

На території України існують торговельні, рибні та інші спеціалізовані морські порти.

Згідно статті 78 зазначеного кодексу функції начальника морського порту начальник морського порту видає обовязкові постанови, що регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту і громадського порядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у порту, охорони навколишнього природного середовища, порядку заходу суден у морські порти і виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажів у випадках і в порядку, передбачених ст.80 цього Кодексу, забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден.

Позивач вважає, що ДП "Бердянський морський торговельний порт" завдана майнова шкода неправомірними діями посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк»- директора ОСОБА_1. та капітана судна «Вера»Крутова О.М., які виразились в тому, що 20 квітня 2010 року, всупереч вимог чинного законодавства, без оформлення належних документів і без дозволу адміністрації порту ОСОБА_1. і ОСОБА_2. вивантажили із судна і покинули на території порту 3700 кг виловленої риби, яка зіпсувалась і порт вимушений був утилізувати зіпсовану рибу, затративши на утилізацію риби, дезінфекцію тари та транспортні витрати 4 479 грн. 37 коп.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем за первісним позовом не доведено наявності правових підстав покладення на відповідача обовязку сплатити кошти у вигляді збитків.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено втрачену вигоду як дохід субєкта господарювання.

Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є субєкт та обєкт правопорушення, а також субєктивна та обєктивна сторони. Субєктом цивільного правопорушення є боржник. Обєктом правопорушення зобовязальні правовідносини кредитора та боржника. Субєктивну сторону становить вина боржника, а обєктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обовязку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та порядок, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкоди; протиправна поведінка особи, що завдала шкоду; причинно-наслідковий звязок між шкодою і протиправною поведінкою особи, що її спричинила; вина.

Обєкт був прийнятий в незадовільному стані, строк оренди становив 12 років, в результаті чого виникли певні дефекти внаслідок його зношення.

Згідно із п. 6 Розяснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 р. № 02-5/215 для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. При цьому тягар доказування факту правопорушення, безпосередньо причинного звязку між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміру відшкодування, полягає на позивача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

З наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння шкоди відповідачем, вина відповідача спростована наданими ним доказами. Відповідач надав документальні докази, що підтверджують відсутність його вини.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторони. Субєктом є боржник; обєктом правовідносини по зобовязаннях; обєктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобовязання, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника і збитками; субєктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Позивач за первісним позовом не довів суду наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; не доведена документально вина правопорушника, а саме: ТОВ “Почерк”.

За таких обставин, колегія суддів відмовила у задоволенні первісного позову.

30 червня 2010р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк”, м. Бердянськ до Державного підприємство “Бердянський морський торговельний порт”, м. Бердянськ Запорізька область про:

- стягнення 41405 грн. 29 коп. збитків за втрачені прибутки від недоотримання операційного доходу і валового прибутку риболовного судні СЧС “ВЕРА” із-за вимушеної стоянки біля причалу державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” з 00 годин 00 хвилин 21.04.2010 р. по 12 годину 00 хвилин 23.04.2010 р.;

- стягнення 145 грн. 00 коп. розміру збитків за оплату послуг автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4., найнятого за договором про співробітництво і організацію взаємовідносин, укладеним 23.08.2004 р.: за роботу з 20 годин 00 хвилин по 21 годину 00 хвилин включно 20.04.2010 р., за простій з 21 години 00 хвилин по 22 годину 54 хвилини включно 20.04.2010 р. ;

- стягнення 771 грн. 00 коп. розміру збитку за оплату послуг автомобіля з державним номерним знаком 072-47 НР під керуванням водія ОСОБА_3., найнятого ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс” за договором про співробітництво і організацію взаємовідносин, укладеним 23.08.2004 р., за простій з 20 годин 00 хвилин 20.04.2010 р. по 11 годину 25 хвилин 21.04.2010 р.;

- стягнення 34118 грн. 15 коп. збитків за не поставку товару згідно п. 6.3 розділу 6 договору № 9 постачання риби та рибної продукції, укладеного 01.01.2010 р. між ТОВ “Почерк”, як постачальником та ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс”, як покупцем, яке виплачене ТОВ “Почерк” ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс” по платіжному дорученню № 386 від 15.06.2010 р.;

- стягнення 13560 грн. 56 коп. збитків за не поставку товару, згідно п. 6.3 розділу 6 договору № 9 постачання риби та рибної продукції, укладеного 01.01.2010 р. між ТОВ “Почерк”, як постачальником та ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс”, як покупцем, яке виплачене ТОВ “Почерк” ТОВ “Базовий азовський рибопереробний комплекс” по платіжному дорученню № 417 від 25.06.2010 р.

Згідно зі ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов має бути взаємно повязаний з первісним.

Зустрічний позов це позов, що подається відповідачем позивачу для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; предявляється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише до винесення судом першої інстанції рішення за первісним позовом. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємоповязаних вимог.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2010 р. зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику, на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області, ТОВ “Почерк” звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали суду від 30.06.2010 р.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.08.2010 р. скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.06.2010 р., зустрічну позовну заяву надіслано до господарського суду Запорізької області для вирішення питання порушення провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ “Почерк”, м. Бердянськ Запорізької області.

Ухвалою суду від 27.09.2010 р. прийнято зустрічний позов до розгляду разом із первісним та призначено судове засідання на 27.09.2010 р.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, позивач зазначив наступне:

Між ТОВ «Почерк»та ДП «Бердянський морський торговельний порт» у 2010 р. укладені договір з урахуванням розбіжностей від 03.02.2010 р. та договір № 22/03/10 від 18.03.2010 р. з урахуванням протоколу розбіжностей від 22.03.2010 р.

Позивач за зустрічним позовом ТОВ “Почерк” зазначив, що розпорядження № 10 від 16.04.2010 р. не пройшло державної реєстрації в установленому законом порядку, а саме не відповідає Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації.

Розпорядження № 10 від 16.04.2010 р. має рекомендований, розяснювальний або інформаційний характер.

З 20.04.2010 р. по 23.04.2010 р. всупереч вимогам ст.ст. 73, 76 Кодексу торговельного мореплавства ДП «Бердянський морський торговельний порт»втрутилось у науково-дослідницькі і науково-промислові роботи ТОВ «Почерк»з лову водного біологічного ресурсу в Азовському морі риболовним судном СЧС «ВЕРА», що завдало ТОВ «Почерк»матеріальних збитків у великих розмірах.

20.04.2010 року згідно інформації капітана СЧС «Вера»Крутова О.М. № 11 за вихідним № 20 від 20.04.2010 року директором ТОВ «Почерк»на адресу начальника і головного диспетчера ДП «Бердянський морський торговельний порт»була надана заявка за вихідним № 20/04-10 від 20.04.2010 року.

Після прибуття 20.04.2010 року риболовного судна СЧС «Вера»у проміжний порт Бердянськ біля причалу ДП «Бердянський морський торговельний порт»о 20 годині 00 хвилин частина ТМЦ у кількості 160 ящиків, у тому числі ВЖР, які знаходились в підзвіті капітана вказаного риболовного судна Крутова О.М., були вивантажені силами членів екіпажу з борту СЧС «Вера»на автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1, який належить ПП ОСОБА_4. на праві приватної власності і який був найнятий у нього ТОВ «Почерк»за договором про співробітництво і організацію взаємовідносин від 23.08.2004 року для доставки на РПП ТОВ «Почерк»для приймання, зважування, обліку та тимчасового зберігання риби згідно вимог інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів».

О 20 годині 30 хвилин 20.04.2010 р. біля воріт порту автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ПП ОСОБА_4. з 160 ящиками ТМЦ на борту, у тому числі ВЖР, був затриманий начальником служби морської безпеки БМТП з посиланням на розпорядження № 10 від 16.04.2010 р.

Позивач за первісним позовом зазначив, що 160 ящиків з ТМЦ, у тому числі з ВЖР, біля воріт ДП «Бердянський морський торговельний порт»з 20.04.2010 р. замість знаходження у відповідному середовищі та при відповідному температурному режимі зберігання вказаним державним підприємством в належних температурних та антисанітарних умовах: у близькості з бензином, у забрудненій тарі, під відкритим небом на асфальті без засобів охолодження, у контакті з бродячими тваринами, що суперечить вимогам якості і безпеки продуктів лову, що призвело до непридатності риби для використання у якості сировини для харчових продуктів.

Відповідач за зустрічним позовом ДП “Бердянський морський торговельний порт” проти зустрічного позову заперечив у повному обсязі, зазначив наступне: згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, засновником ТОВ “Почерк”, іден. код 22138510 є ОСОБА_1., а засновником ТОВ “Базовий Азовський рибопереробний комплекс”, іден. код 33086027 є ОСОБА_1 та ТОВ “Почерк”.

Керівником цих товариств зазначений гр.-н ОСОБА_1., який має право вчняти юридичні дії від імені обох вказаних юридичних осіб без довіреності, в тому числі підписувати договори.

З чого вбачається, що будучи одночасно керівником ТОВ “Почерк” і ТОВ “Базовий Азовський рибопереробний комплекс”, ОСОБА_1. сам з собою уклав договір № 9 про купівлю у самого себе і продаж самому собі виловленої риби , на підставі цього договору сам собі перерахував 34 118грн.15коп. пл. дорученням № 386 від 15.06.2010р. і 13 560,56грн. пл. дор. № 417 від 15.06.2010р., сам з собою склав акт виконаних робіт № ОУ-0000006 та на підставі цього акту сам собі перерахував 771,00грн. пл. дор. № 420 від 15.06.2010р.

Ніякими нормами чинного законодавства не передбачено можливості засновнику та керівнику кількох власних комерційних підприємств укладати самому з собою договори і самому собі перераховувати кошти на підставі таких договорів.

Перевівши самому собі грошові кошти через банківську установу за фіктивними договорами і платіжними дорученнями ОСОБА_1. створив лише видимість заподіяння збитків ТОВ “Почерк” на вказані у зустрічній позовній заяві суми, яких на справді не було і не могло бути.

Усвідомлюючи, що ні ТОВ “Почерк” ні ТОВ “Базовий Азовський рибопереробний комплекс” не було завдано ніяких реальних збитків, ОСОБА_1. склав за відомо неправдиві документи про ніби то завдані збитки ТОВ “Почерк” з боку порту і звернувся до суду з безпідставним позовом і незаконною вимогою про стягнення з ДП “Бердянський морський торговельний порт” неіснуючих збитків у розмірі 90 000грн.

На підставі викладеного, відповідач за зустрічним позовом, просить суд відмовити ТОВ “Почерк” у задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав:

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтями 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статей 3334 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зустрічні позовні вимоги: щодо стягнення з ДП “Бердянський морський торговельний порт” 41405грн.29 коп. збитків за втрачені прибутки від недополучення операційного доходу і валового прибутку риболовного судна СЧС “Вера” із-за вимушеної стоянки біля причалу ДП “Бердянський морський торговельний порт” з 00 год.00 хвл. 21.04.10р. по 12 год. 00 хвл. 23.04.10р. не підлягає задоволенню, оскільки доказів в обґрунтування суду не надано, оскільки згідно заявки капітана судна та відміток у судновій ролі зазначено: судно прийшло в порт 20.04.10р. о 20год.30хвл. і вийшло із порту 24.04.10р. о 09год. 50хвл. За час стоянки в порту екіпаж судна здійснював розвантаження риби та інші необхідні технологічні операції і судно мало можливість в будь-який час покинути акваторію порту. Ніякої вимушеної стоянки судна “Вера” біля причалу порту не було, оскільки адміністрація порту не чинила ніяких перешкод для виходу судна “Вера” із порту. Тому твердження ТОВ “Почерк” в зустрічному позові про те, що судно “Вера” з вини ДП“Бердянський морський торговельний порт” вимушено стояло в порту з 20 по 24.04.10р. і в наслідок цього втратило прибуток у розмірі 41 405грн.29коп. є безпідставними, належними доказами не підтверджено протиправну поведінку відповідача за зустрічним позовом ДП “Бердянський морський торговельний порт”.

Зустрічна позовна вимога стосовно стягнення з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом 145грн.00коп. збитків за оплату послуг автомобіля під керуванням водія ОСОБА_4. найнятого за договором про співробітництво і організацію взаємовідносин від 23.08.04р., не підлягає задоволенню, оскільки: в договорі про співпрацю від 23.08.04р. виражені лише наміри учасників договору і не визначені конкретні умови договору та зобовязання сторін. Зазначений договір не укладався з водієм ОСОБА_4. і в договорі не зазначено про те, що ОСОБА_4. зобовязаний був надати 20 квітня 10р. ТОВ “Почерк” платні послуги автомобілем.

В акті виконаних робіт не вказано ким і на якій підставі визначена вартість виконаних робіт у розмірі 50 грн. за 1 год.

Також, суду не надано доказів, які б свідчили, що водій ОСОБА_4. є власником автомобіля; що він предявляв претензію вимагав від ТОВ “Почерк” оплату за надані послуги; що водію ОСОБА_4. ТОВ “Почерк” виплачена сума 145грн. і що він дійсно отримав цю суму від ТОВ “Почерк”. За відсутності фінансових документів, які б підтверджували дійсну виплату водію ОСОБА_4. 145грн.00коп., у ТОВ “Почерк” відсутні підстави стверджувати, що їх ТОВ зазнало збитків на суму 145,00грн.

Зустрічна позовна вимога стосовно стягнення з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом 771грн.00коп. збитків за оплату послуг автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3.

Як було пояснено в судовому засіданні представником відповідача за зустрічним позовом, автомобіль “Мерседес” з державним номером 07247 НР з 20год.00хвл. 24.04.10р. до 11год.25хвл. 21.04.10р. не перебував на території порту, це також підтверджено начальником служби охорони порту і власник автомобіля міг у зазначений час безперешкодно надавати будь-кому і будь-які послуги незалежно від волі адміністрації порту. Твердження ТОВ “Почерк”, що відповідач винен у простої авто “Мерседес” за межами порту є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях. В договорі про співпрацю від 23.08.2004р. виражені лише наміри учасників договору і не визначені конкретні умови договору та зобовязання сторін. Зазначений договір не укладався з водієм Власюком Т.Л. і в договорі не зазначено про те, що водій Власюк Т.Л. чи ТОВ “Базовий Азовський Рибопереробний комплекс” зобовязані були надати 20 квітня 2010 року ТОВ “Почерк” платні послуги автомобілем “Мерседес” з державним номером 07247 НР.

У суду відсутні документальні підтвердження, а саме: за які послуги надані 20,21.04.10р. автомобілем “Мерседес” з державним номером 07247 НР, відсутній рахунок щодо вимоги сплатити 771грн.00коп.

Зустрічна позовна вимога стосовно стягнення з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом 34 118,15грн. збитків за не поставку товару згідно п.6.3 розділу 6 договору № 9, є вимогою безпідставною з наступних підстав: в заявці вказано 3 800кг риби, тоді як фактично риби було вивантажено в порту 3700кг. З розміру 34118,15грн. збитків не зрозуміло на яких законних підставах визначена вага солоно-сушеного бичка 445кг та ціна його реалізації 76грн.67коп. за 1 кг.

В абз. 4 стр.18 зустрічного позову зазначено: “ВЖР із 160 ящиків оприбуткований ТОВ “Почерк” не був і в підзвіт нікому із матеріально-відповідальних осіб вказаного товариства не передавався”, а в останньому абз. стр.18 зазначено, що власником 3700кг покинутої риби ТОВ “Почерк” вважає ДП “Бердянський морський торговельний порт”.

Таким чином, неможливо отримати прибуток від переробки риби, якої не має на обліку і у власності і яка належить іншій особі.

Зустрічна позовна вимога стосовно стягнення з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом13 560,56грн. збитків за не поставку товару згідно п.6.3 розділу 6 договору № 9 постачання риби и рибної продукції, не підлягає задоволенню судом, з наступних підстав: відповідач за зустрічним позовом ДП “Бердянський морський торговельний порт” не має відношення до поставки 1400 кг риби (охолодженого бичка) згідно п.6.3 розділу 6 договору № 9 постачання риби та рибної продукції, укладеного між ТОВ “Почерк”, як постачальником і ТОВ “Базовий Азовський Рибопереробний комплекс”, як покупцем.

Відповідач за зустрічним позовом ДП “Бердянський морський торговельний порт” не є стороною вказаного договору і не має відповідних зобовязань саме перед ТОВ “Почерк” та перед ТОВ “Базовий Азовський Рибопереробний комплекс”.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Із змісту статей 15,16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову це право позивача.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та порядок, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкоди; протиправна поведінка особи, що завдала шкоду; причинно-наслідковий звязок між шкодою і протиправною поведінкою особи, що її спричинила; вина.

За таких обставин, господарський суд не знаходить законних підстав для задоволення первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог, оскільки, доводи ДП “Бердянський морський торговельний порт” та ТОВ “Почерк”, викладені в первісному та зустрічному позовах не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст.33,34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 06.12.2010 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на позивача за первісним позовом та на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 4-6, 22, 33, 44, 46, 49, 60, 82- 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні первісного позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді В.М. Соловйов

Л.І. Даценко

Рішення оформлено та підписано 10.12.2010р.