Рішення № 12805916, 30.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2010Справа №2-24/4642-2010 За позовом – Приватного підприємства «Полив» ( 03191, м. Київ, вул. Лятошинського, буд. 26/б, кв. 68; 03035, м. Київ, вул.. Солом’янська, 1, офіс 401 ).

До відповідача – Дочірнього підприємства «Ілліч – Агро Крим» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (97006, АРК, Червоногвардійський район, с. Калиніно, вул. Калініна, 1а; ).

Про стягнення 164975,88 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Ланець А.М., представник за довіреністю від 01.11.2010р. №01/11

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Полив» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро-Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором поставки товарів № 07-4/2 від 14.02.2008р. в сумі 133632,00 грн., індексу інфляції в сумі 24347,42 грн.; 3% річних в сумі 6996,46 грн.; а також державне мито в сумі 1750,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору поставки товарів № 07-4/2 від 14.02.2008 р., відповідач порушив взяті на себе зобов’язання з повної та своєчасної оплати за отриману продукцію, в зв’язку з чим за ним виникла заборгованість, яку останній самостійно не погашає, що стало причиною звернення позивача до суду. Крім того, за прострочення оплати за отриману продукцію, позивачем заявлено до стягнення суму індексу інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 23 вересня 2010 року позов Приватного підприємства «Полив» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що з сумою основного боргу погодитися не може, оскільки за період з 31.03.2010 р. по даний час була проведена часткова сплата, а саме: на суму 20500 грн. на підставі платіжнього доручення №1446 від 18.03.2010 р.; на суму 9000 грн. на підставі платіжнього доручення №1457 від 22.03.2010 р.; на суму 26000 грн. на підставі платіжнього доручення №666 від 18.03.2010 р.; на суму 10000 грн. на підставі платіжнього доручення №2010 від 09.07.2010 р., а всього на суму 65500 грн. З урахуванням вказаного вважає, що сума основного боргу на сьогоднішній день складає 124901,62 грн.

На підставі вказаного просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Також представником відповідача заявлено усне клопотання про заміну назви відповідача, та надано у доказ копії витягу з протоколу №13 загальних зборів акціонерів від 01.07.2010р. та наказу від 13.07.2010р. №200/89.

Представник позивача заявлене клопотання підтримав, надав, у виконання вимог суду, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому зазначена назва відповідача у наступній редакції : «Дочірнє підприємство «Ілліч – Агро Крим» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

При таких обставинах. суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача та ухвалою від 02.11.2010 р. провів заміну у назві відповідача, а саме замість «Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро-Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» вказувати «Дочірнє підприємство «Ілліч – Агро Крим» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Позивач заявою від 15.11.2010 р., в порядку ст. 22 ГПК України, збільшив позовні вимоги в частині інфляційних втрат та 3% річних та просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 133632 грн., інфляційні втрати у розмірі 35546,11 грн. і 3% річних у розмірі 7842,18 грн. ( а. с. 47 - 49 ).

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

Також позивач у вказаній заяві повідомив суду про те, що згідно укладеного між сторонами договору №07 – 4/2 від 14.02.2008 р. було виставлено рахунок – фактуру СФ – 0000011 від 14.02.2008 р., який був частково сплачений відповідачем 19.02.2008 р. у розмірі 133632,00 грн. Платежі, які надав представник відповідача стосуються інших рахунків, які вказані в платіжних дорученнях: рахунок – фактура №СФ – 0000012 від 03.03.2010 р., рахунок - фактура №СФ – 0000017 від 16.03.2010 р. і №СФ – 0000018 від 18.03.2010 р. На підставі цих рахунків відповідачем сплачувалося зовсім інше обладнання, яке поставлялося позивачем додатково і не в рамках договору №07 – 4/2 від 14.02.2008 р.

Також позивач надав клопотання про відправку рішень суду на поштову адресу ПП «Полив»; 03035, м. Київ, вул.. Солом’янська, 1, офіс 401».

Вказане клопотання суд задовольнив.

В судовому засіданні, що відбулося 16.11.2010 р., представниками сторін було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи.

Суд вказане клопотання задовольнив та ухвалою від 16.11.2010 р. продовжив строк розгляду справи до 05.12.2010 р.

16.11.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.11.2010 р. Після перерви судове засідання продовжено, представник позивача той самий, відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

14.02.2008 р. між дочірнім підприємством «Ілліч-Агро-Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», правонаступником якого є позивач по справі ( Покупець ) та ПП «Полив» ( Продавець ) був укладений договір № 07-4/2 поставки товарів ( надання послуг ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору продавець зобов’язується поставити покупцеві товар відповідної якості, а покупець зобов’язався прийняти товар згідно вантажних документів та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору постачання є поливний трубопровід IRITEC – SIPLAST MULTIBAR 45 mil; 1, 6 л/г, 0,50 м. – 1 м. – 0,50 м., згідно специфікації, яка додається до даного договору.

Відповідно до глави 2 вказаного договору оплата товару проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків - фактур та видаткових накладних.

Загальна сума договору визначається у розмірі 267264 грн.

Покупець зобов’язався перерахувати продавцю аванс у розмірі 50% від загальної вартості, що складає 133632 грн.

Остаточний розрахунок здійснюється покупцем з відстроченням платежу до 01.12.2008 р.

У виконання вимог вищевказаного договору, позивачем було поставлено на користь відповідача обумовлений договором товар - поливний трубопровід IRITEC – SIPLAST MULTIBAR 45 mil; 1, 6 л/г, 0,50 м. – 1 м. – 0,50 м., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН – 0000005 від 31.03.2008 р., яка була підписана представниками обох сторін та завірена відповідними печатками. ( а. с. 15 ).

Факт передачі вказаного товару позивачем відповідачу підтверджується також довіреністю №982814 від 31.03.2008 р. ( а. с. 16 ).

Також позивачем була виписаний рахунок – фактура №СФ – 0000011 від 14.02.2008 р. на суму 267264 грн. ( а. с. 57 ).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

У виконання п. 2.3 вищевказаного договору поставки відповідач сплатив позивачу аванс за придбаний товар у розмірі 133632 грн., що складає 50% обумовленої договором вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням №297 від 19.02.2008 р. ( а. с. 14 ).

Оскільки відповідач так і не сплатив в обумовлений договором строк другу половину вартості проданого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 133632 грн.

Відповідач у відзиві на позов вказує на той факт, що він сплатив відповідачу 65500 грн., у підтвердження чого представив суду платіжні доручення №1449 від 18.03.2010 р. на суму 26000 грн., №1446 від 18.03.2010 р. на суму 20500 грн., №1457 від 22.03.2010 р. на суму 9000 грн. і № 1850 від 09.07.2010 р. на суму 10000 грн. ( а. с. 58 – 61 ). Також у підтвердження вказаного представив банківські виписки ( а. с. 62 – 64 ).

Дослідивши вказані документи, суд встановив, що за ними проводилася сплата на підстав рахунків - фактур №СФ – 0000012 від 03.03.2010 р., №СФ – 0000017 від 16.03.2010 р. і №СФ – 0000018 від 18.03.2010 р. ( а. с. 50 – 52 ), що зазначено у призначенні платежу вказаних документів.

Однак необхідно зауважити, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за неоплату товару, поставленого саме по договору № 07-4/2 від 14.02.2008 р., але по вказаному договору позивачем було виписано тільки один рахунок - фактура №СФ – 0000011 від 14.02.2008 р.

При таких обставинах, платіжні доручення №1449 від 18.03.2010 р. на суму 26000 грн., №1446 від 18.03.2010 р. на суму 20500 грн., №1457 від 22.03.2010 р. на суму 9000 грн. і № 1850 від 09.07.2010 р. на суму 10000 грн. суд не може розцінювати як докази погашення заборгованості саме за договором № 07-4/2 від 14.02.2008 р.

Всупереч вимогам ст.. 22 ГПК України, інших доказів сплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 133 632 грн. відповідач суду не представив.

Крім того в судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти того, що між ним і позивачем існують договірні відносини щодо поставки товару не тільки за договором № 07-4/2.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 133632 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 35 546,11 грн. та 3 % річних у розмірі 7842,18 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 02.12.2008 р. по 15.11.2010 р. у розмірі 7841,28 грн.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 0,90 грн. необхідно відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 02.12.2008 р. по 31.10.2010 р. у розмірі 31 716,59 грн.

При таких обставинах у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3829,52 грн. необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Враховуючи те, що позивач, відповідно до останнього збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 177 020,29 грн., то розмір державного мита за подачу даного позову складає 1770,20 грн.

Однак відповідно до платіжних доручень №2443 від 01.09.2010 р. та №2539 від 15.11.2010 р. позивач сплатив державне мито у розмірі 1790 грн.

При таких обставинах, суд дійшов висновку повернути на користь позивача з Державного бюджету надмірно сплачену суму державного мита у розмірі 19,80 грн.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторонам, що повний текст рішення буде складено 02.12.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02.12.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з дочірнього підприємства «Ілліч – Агро Крим» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», 97006, АРК, Червоногвардійський район, с. Калиніно, вул. Калініна, 1а, ( п/р 260053001539958 в БО «Кримське» філія Іллічевського МВ ПІБ, м. Маріуполь, МФО 334442, ЄДРПОУ 34383237 ) на користь приватного підприємства «Полив», 03191, м. Київ, вул. Лятошинського, буд. 26/б, кв. 68; 03035, м. Київ, вул.. Солом’янська, 1, офіс 401, ( п/р 26000043098871 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 322012, ЄДРПОУ 31484140 ) основний борг у розмірі 133632 грн., інфляційні втрати у розмірі 31716,59 грн., 3% річних у розмірі 7841,28 грн., державне мито у розмірі 1731,90 грн. та 230,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь приватного підприємства «Полив», 03191, м. Київ, вул. Лятошинського, буд. 26/б, кв. 68; 03035, м. Київ, вул.. Солом’янська, 1, офіс 401, ( п/р 26000043098871 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 322012, ЄДРПОУ 31484140 ) державне мито у розмірі 19,80 грн., надмірно сплачене на підставі платіжнього доручення №2539 від 15.11.2010 р.

4.          В частині стягнення 3% річних у розмірі 0,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3829,52 грн. у позові відмовити.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.