Рішення № 127984654, 04.06.2025, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2025 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий - суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Баранишин Д.В.,

Справа № 458/396/25

Провадження №2-о/458/30/2025

за участі сторін цивільного провадження:

заявниця - ОСОБА_1 не прибула;

представник заявниці адвокат Миньо М.М.,

заінтересована особа: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області повноважний представник не прибув,

заінтересована особа: ОСОБА_2 не прибула,

заінтересована особа: ОСОБА_3 не прибув,

заінтересована особа: ОСОБА_4 не прибув,

розглянувши в м.Турка Самбірського району Львівської області з повідомленням (викликом) сторін в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа 1: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, заінтересована особа 2: ОСОБА_5 , заінтересована особа 3: ОСОБА_3 , заінтересована особа 4: ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.04.2025 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник заявниці - адвокат Миньо М.М. подав заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа 1: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, заінтересована особа 2: ОСОБА_5 , заінтересована особа 3: ОСОБА_3 , заінтересована особа 4: ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій заявниця просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своєю матір`ю, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Нижнє Турківського району Львівської області, на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Предметом заяви є встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання, місце заподіяння шкоди, місце знаходження майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступає місце проживання заявниці.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка звернулася із заявою в суд.

Заявниця свої позивні вимоги обґрунтовує тим, що заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а її мати, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , була зареєстрована та постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 . Незважаючи на реєстрацію за іншою адресо?зявниця постійно проживала і допомагала у веденні господарства матері. Звернушись до нотаріуса, вона не змогла оформити спадщину після смерті матері, у зв`язкуз чим вимушена звернутися в суд про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позиція заінтересованої особи.

Заінтересована особа Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області забезпечив представництво своїх інтересів при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленою про місце, дату та час розгляду справи належним чином, в судових засіданнях участі не приймала, просила справу слухати у їхню відсутність, не заперечили проти задоволення заяви.

Заінтересовані особ ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 будучи повідомленими про місце, дату та час розгляду справи належним чином, в судових засіданнях участі не приймали, просили справу слухати у їхню відсутність, не заперечили проти задоволення заяви.

Заяви (клопотання) учасників справи.

15.04.2025 року заявницею подано заяву встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

15.06.2025 року заявницею подано заяву про слухання справи у її відсутність за участі її представника.

30.04.2025 року, 14.05.2025 року заінтересованою особою Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області подано клопотання про розгляд справи у відсутність заінтересованої особи.

09.05.2025 року представником заявника адвокатом подано клопотання про відкладення розгляду справи.

13.05.2025 року заінтересованою особою ОСОБА_8 подано клопотання про розгляд справи у відсутність заінтересованої особи.

13.05.2025 року заінтересованою особою ОСОБА_4 подано клопотання про розгляд справи у відсутність заінтересованої особи.

27.05.2025 року заінтересованою особою ОСОБА_3 подано клопотання про розгляд справи у відсутність заінтересованої особи.

Інших клопотань і заяв від заявника та заінтересованої особи на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.05.2025 року прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у цивільній справі.

Судове засідання про справі призначалося 30.04.2025 року, 12.05.2025 року, 04.06.2025 року.

Сторони по справі про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в передбачений законом порядок, що підтверджується судовою повісткою скерованою на їхнє ім`я, а також телефонограмами.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст.131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному ст.129 ЦПК України, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів. Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст..12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено шляхом дослідження матеріалів справи сторін по справі, що сторони перебували в родинних відносинах, про що підтверджує свідоцтво про народження заявниці.

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати заявниці, ОСОБА_6 , яка до дня своєї смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 .

Довідкою по формі спадкування № 147 від 17.02.2025 року, відповідно до якої на день смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 , постійно проживала без реєстрації її донька ОСОБА_1 .

Факт спільного проживання заявниці разом із спадкодавцем підтверджується оригіналом свідоцтва про смерть матері ОСОБА_6 , виданого при здійсненні державної реєстрації її смерті, чим підтверджується факт, що саме заявниця займалася питаннями державної реєстрації смерті матері та її похованням.

Судом також встановлено, що із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю звернулася ОСОБА_1 .

В судовому засіданні досліджено письмові докази сторін по справі - свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтво на одруження, світлини-фотографії.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази заявника на обгрунтування заявлених вимог, суд вирішує дану справу з врахуванням наступних мотивів та норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлене законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У Сімейному кодексі України поняттям «сім`я» охоплено склад осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Фактичне співжиття осіб, котрі проживають спільно, може бути встановлено виключно рішенням суду.

В даній категорії справ суд зобов`язаний досліджувати докази встановлення факту проживання осіб. Які перебувають в родинному і кровному споріднені.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; довідки з місця проживання, фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, заяви, анкети, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного та ін.

Особливе місце у доказуванні певних обставин у цій категорії справ займають факти спільних подорожей і відпочинку, спільна присутність на святах, показання свідків. За судовою практикою можна зазначити, що спільні подорож чоловіка та жінки підтверджують факту спільного проживання, підтверджує наявність відносин як чоловіка та жінки, факт спільного відпочинку свідчить про наявність про утворення родини та спільність побуту, про наявність взаємних прав та обов`язків між чоловіком і жінкою, які притаманні подружжю.

Показання свідків і спільні фотографії можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Судовою практикою підтверджено, що лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов`язки тобто передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Що стосується вимоги про встановлення факту проживання, то судом встановлено наступне.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.

Відповідно до ч. 1 СТ.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом

Відповідно до ст.ст. 1268,1269,1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з п. 23 Постанови Плен)'му Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(статті 1218,1231 ЦК України)

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою

За змістом статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально- медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Чинним законодавством України розмежовано поняття «місця проживання» та «зареєстрованого місця проживання», ч. З ст. 1268 ЦК України вжито термін «проживав», а не «був зареєстрований / місце проживання якого було зареєстроване», відсутність реєстрації місця проживання не може бути перешкодою для реалізації права на спадщину.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрацГї згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.

Судом також враховано те, що крім власне факту спільного проживання, є необхідність доведення факту наявності в сторін спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин і спільного проживання.

Суд прийшов до переконання, що сторони перебували у вказаний період у зареєстрованому шлюбі, спільно проживали, оскільки у вказаний період між ними були стосунки як між чоловіком і дружиною, в їх свідомих діях наявні ознаки юридичної визначеності по досягненню мети і поняття шлюбу - історично зумовленим узаконенням суспільної форми людських відносин і які узаконені державою з утвердженням обрядовості відносин, в якому би були чітко визначені права та обов`язки один відносно одного і дітей.

Вище вказане враховано судом, у зв`язку з чим суд приходить до переконання що вимогу про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини слід задовольнити.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України.

Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Процесуальним кодексом не включено до обов`язку суду здійснювати повернення сплаченого судового збору при обов`язковому розподілі судових витрат.

В поданій заяві заявниця не просить стягнути судові витрати.

Згідно долученої до заяви №4880-5854-2433-3955 від 14.04.2025 вбачається, що заявницею у АТ «ТАСКОМБАНК» (Govpay24) було оплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Вимогами п.7 ст.294 ЦПК України передбачено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, зважаючи на вимоги процесуального закону, суд вирішив не відшкодовувати заявнику судові витрати.

Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-78,95,258,259,263-265,268,272,273,293,294,315,316,319 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа 1: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, заінтересована особа 2: ОСОБА_5 , заінтересована особа 3: ОСОБА_3 , заінтересована особа 4: ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своєю матір`ю, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Нижнє Турківського району Львівської області, на час відкриття спадщини.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Заявниця: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_1 .

Заінтересована особа : Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. І.Франка,4 смт Бориня Самбірський район Львівська область 82547), ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05290787.

Заінтересована особа: ОСОБА_5 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП (для фізичних НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_4 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 09.06.2025 року.

Суддя Р.І.Ференц