Ухвала суду № 127982732, 05.06.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10924/25

Провадження № 2-а/127/90/25

УХВАЛА

05 червня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці заяву про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Вінницького міського суду Вінницької області є вказана справа.

Представником відповідача 22 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» подано заяву про залишення позову без розгляду, оскільки вважає, що заявлені підстави для поновлення строку на звернення до адміністративного суду є необґрунтованими та безпідставними. При цьому зазначає, що позивачу було відомо про винесення оскаржуваної постанови ще 10 березня 2025 року, саме з цієї дати вона дізналася про можливе порушення її прав, проте до суду із даним позовом позивач звернулася 07 квітня 2025 року, тобто з порушенням встановленого ч.2 ст. 286 КАС України та ст. 289 КУпАП строку на оскарження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

За нормами ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналізположень статті123КАС України дає підставидля висновку,що зверненнядо адміністративногосуду зпозовом післязакінчення строків,установлених законом,не маєбезумовним наслідкомповернення позовноїзаяви абозалишення позовубез розгляду.Статтею 123КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №473/653/17 виражено правову позицію про те, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчинив, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Звертаючись до суду із заявою про поновлення строку, позивач вказує, що її не було повідомлено про час та місце розгляду справи, вона не була присутня під час розгляду адміністративної справи, постанова їй не вручалася та про існування оскаржуваної постанови дізналася лише 29 березня 2025 року шляхом отримання її копії поштою.

Наразі доказів, які б спростовували твердження позивача, матеріали справи не містять. Твердження представника відповідача, що позивачу стало відомо про дану постанову ще 10 березня 2025 року суд вважає необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними та допустимими доказами. З дослідженого відеозапису із портативної боді-камери працівника поліції слідує, що дійсно, 10 березня 2025 року ОСОБА_1 працівниками поліції було повідомлено про те, що відносно неї складено протоколи та постанову про адміністративне правопорушення. Однак, доказів про те, що справа розглядалася в присутності ОСОБА_1 , їй роз`яснено права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, конкретизовано суть адміністративного правопорушення, повідомлено про накладення адміністративного стягнення певного виду та вручено цю постанова чи був намір її вручити матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року було визнано причину пропуску позивачем строку для подання адміністративного позову поважною та поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Даний висновок суду не є передчасним, суд ґрунтовно перевірив обставини на які посилається позивач та визнав їх поважними, доказів на їх спростування матеріали справи не містять, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.122,123 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: