Рішення № 127982730, 05.06.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10924/25

Провадження № 2-а/127/90/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернулася до суду з позовом до відповідача, просила визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1711102 від 10 березня 2025 року, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що поліцейським відділення поліції №3 (смт. Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капралом поліції Левченком М.С. 10 березня 2025 року відносно неї винесено постанову серії ЕГП №1711102 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП. Позивач зазначає, що в цій постанові вказано, що « ОСОБА_1 , 10 березня 2025 року в АДРЕСА_1 , перебувала в стані алкогольного сп`яніння, чим ображала людську гідність та громадську мораль». Вважає, що працівником поліції було допущено порушення вимог КУпАП, оскільки їй не було повідомлено про час і місце розгляду справи та винесення постанови, оскаржувана постанова не складалася на місці вчинення події, постанову їй не було вручено. Зазначає, що з оскаржуваної постанови неможливо встановити в якому саме місці було вчинено адміністративне правопорушення, тобто в описі обставин не вказано місце перебування позивача та чи належить це місце до громадського. Крім того, вказує, що жодних документальних та належних доказів того, що позивач перебувала в стані алкогольного сп`яніння не надано. Також просить суд визнати поважними причини пропуску звернення до суду та його поновлення, оскільки позивач не була присутня під час розгляду адміністративної справи, постанова їй не вручалася, про існування оскаржуваної постанови дізналася лише 29 березня 2025 року шляхом отримання її копії засобами поштового зв`язку. У зв`язку з викладеним вище просила суд позов задовольнити та стягнути судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник відповідача через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву та заперечував щодо задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, вказуючи, що відповідно до спільного Наказу МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, поліцейський уповноважений констатувати (виявляти) ознаки сп`яніння, у тому числі алкогольного, зокрема і по-зовнішньому вигляду, поведінці, мовленні, координації рухів, тощо. У даному випадку поліцейський констатував факт п`яного вигляду ОСОБА_1 , а наявність в особи явних ознак алкогольного сп`яніння є неприйнятним, що ображає людську гідність і громадську мораль. Вказує, що позивач перебувала у п`яному вигляді, що ображає людську гідність та мораль по вул. Садова у с. Бугаївка Вінницького району Вінницької області, яке є громадським місцем, в розумінні ст. 178 КУпАП. Зазначає, що 10 березня 2025 року працівник ГУНП у Вінницькій області використовував портативний відеореєстратор №798276 та №798541 та із відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив позивачу про наявність ознак алкогольного сп`яніння, зокрема стійкий запах алкоголю. При спілкуванні із співробітниками поліції позивач поводила себе зверхньо та зухвало, використовувала образливі вислови та допускала поведінку, яка не відповідає обстановці, при цьому, позивач перебувала поза межами свого домоволодіння, а саме - на вулиці, що є громадським місцем. 10 березня 2025 року о 15.42 год. позивачу було повідомлено про те, що відносно неї складено три протоколи про адміністративне правопорушення та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП, роз`яснено, що її притягнено до адміністративної відповідальності саме за появу у п`яному вигляді та долучив відеозапис, який наданий як суду, так і стороні позивача. Також зазначав, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завишеним.

Представник відповідача також подав заяву про залишення позову без розгляду, з огляду на пропуск строку звернення до адміністративного суду та відсутність підстав для поновлення строку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явилися, однак до суду надійшли заяви представників щодо розгляду справи в їх відсутність. Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові, просив позов задовольнити та стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 3445,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 250 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов до наступного.

Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що 10 березня 2025 року поліцейським відділення поліції №3 (смт. Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капралом поліції Левченком М.С. винесено постанову серії ЕГА №1711102 по справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої слідує, що «10 березня 2025 року по вул. Садова у с. Бугаївка, Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, чим ображала людську гідність та громадську мораль, своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП». ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51, 00 грн.

Диспозиція частини першої статті 178 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або появу в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає, зокрема появу в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп`яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав`язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп`яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п`яний повністю безпорадний (у непритомному стані).

Суб`єкт адміністративного правопорушення - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.

При цьому, суд звертає увагу, що «п`яний вигляд» - це зовнішня ознака, яка є наслідком уживання алкогольних напоїв, і на відміну від поняття «стан сп`яніння» не потребує проведення огляду на стан сп`яніння.

Слід також відмітити, що частина перша статті 178 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не лише за сам факт появи в громадських місцях у п`яному вигляді, а в тому випадку, якщо такі дії особи ображають людську гідність і громадську мораль.

Отже, обов`язковими ознаками об`єктивної сторони вказаного правопорушення є: поява в п`яному вигляді, місце вчинення діяння - громадське місце та такий суспільно - шкідливий наслідок діяння як образа людської гідності і громадської моралі, причинно-наслідковий зв`язок між діянням і наслідками, що настали.

КУпАП не містить визначення терміну «громадське місце», однак таке визначення міститься у Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV. Зокрема, статтею 1 цього Закону визначено, що громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під`їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, що підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в справі №513/899/16-а.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 338/1/17.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13 березня 2020 року справа №234/6323/17, від 31 жовтня 2019 року справа №398/3566/16-а, від 30 травня 2018 справа №337/3389/16-а.

Натомість, як установлено судом, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1711102 від 10 березня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП

Окрім того, належних доказів того, що позивач перебував у громадському місці та у п`яному вигляді, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

Відповідач посилається на відеозапис з портативного відеореєстратора працівника поліції, який в розумінні ст.251 КУпАП, є належним доказом по цій справі.

З дослідженого судом відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 10 березня 2025 року, будучи за адресою її місця проживання АДРЕСА_1 , перебувала у п`яному вигляді, що, зокрема, вбачається з поведінки ОСОБА_1 , її розмови з працівниками поліції, некоректними висловлюваннями в сторону працівників поліції. Однак цей запис не містить відомостей, що ОСОБА_1 перебувала саме в громадському місці в п`яному вигляді, що ображає людську гідність і людську мораль. Запис містить фіксацію процедури складання протоколів про адміністративне правопорушення та спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, які перебували за межами її подвір`я, сама ж ОСОБА_1 знаходилася на подвір`я її фактичного місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , яке не є громадським місцем.

Отже наданий відеозапис не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.73,74 КАС України про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідачем же не надано доказів того, що позивач перебувала у громадському місці у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Відсутність хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, у постанові не вказано обставин правопорушення. Крім того, під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи, зокрема право на участь під час розгляду справи.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у оскарженій постанові, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, відповідач як суб`єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред`явленого йому обвинувачення, адже в силу ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП, не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами.

У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена без достатніх правових підстав, необґрунтовано, з недотриманням принципів правомірної адміністративної поведінки, а тому оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1711102 від 10 березня 2025 року слід скасувати, а провадження в справі закрити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6статті 134 КАС Українипередбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правової допомоги №2 від 13 січня 2025 року, укладений між позивачем та адвокатом, заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, детальний опис переліку наданих послуг та акт наданих послуг від 01 червня 2025 року.

Згідно зазначеного акту загальна вартість послуг адвоката склала 3445,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата за надані послуги відбувається готівкою (з отриманням підтверджуючих документів) або безготівковим зарахуванням на поточний банківський рахунок Виконавця в національній валютігривні. Остаточний розрахунок відбувається протягом 10 календарних днів після набрання рішення законної сили.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу доводяться належними й допустимим доказами.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), вказував, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та позицію відповідача про їх неспівмірність, суд приходить до висновку, що співмірним та обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн, що відповідає вимогам об`єктивності та розумності.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 484,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 178, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1711102 від 10 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.178КУпАП, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 484,48 грн, а також 2000,00 грн витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Театральна, 10.

Суддя: