Ухвала суду № 1279118, 31.10.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                Справа  №22а-561/07                                                                                                                                         головуючий суддя у 1-й 

                категорія статобліку-34,35                                                                                                                              інстанції – І.Ю. Добродняк                                                                                                                                                                        (справа№А23/61)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

31 жовтня 2007 р.                                                                                                                 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю представників

позивача:

відповідача

Уханенко С.А. , Стежко В.А.

Духневич О.С.   

Ужик В.В., довіреність б/н від 01.10.2007р.

Бура Н.С., довіреність б/н від 01.10.2007р.

Трифонова Г.Б., довіреність №2835/10/10 від 12.02.2007р. Білан О.В.,  довіреність №532/10/10-10 від 16.01.2007р.

Логойда Т.В., довіреність №299/10/10 від 12.01.2007р.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2007р. у справі №А23/61

за  позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпролісзбут» , м. Дніпропетровськ

до:

за участю:

про:

Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

Прокуратури Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська

скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

                24.01.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпролісзбут» (далі ТОВ «Дніпролісзбут») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська)  про скасування податкових повідомлень-рішень  №0000362301/2 від 10.01.2007р. та №0000372301\2 від 10.01.2007р.

                Посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем за результатами перевірки зроблено необґрунтований висновок про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з операцій по придбанню векселя в межах бартерного договору, оскільки відповідач вважає, що векселі які передаються за такою угодою не є товаром, тому податкові зобов’язання при їх передачі не виникають і підстави для видачі податкової накладної відсутні, але такий висновок відповідача суперечить нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і просить  скасувати прийняті відповідачем за результатами перевірки податкові повідомлення рішення №0000362301/2 від 10.01.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006р. на суму 479738,00 грн.,  та №0000372301\2 від 10.01.2007р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 604871,40 грн.

                Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2007р. у справі №А23/61 позовні вимоги позивача задоволено / а.с. 105-108/.

                Відповідач – ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська не погодившись з вищезазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу.

                Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно з’ясував обставини які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду від 26.03.2007р. ухвалена з порушенням норм матеріального права, просили постанову суду від 26.03.2007р. скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволені позовних вимог.

                Позивач у письмових запереченнях посилаючись на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи об’єктивно, повно і всебічно дослідив усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 26.03.2007р. залишити без змін.

                Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі і просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 26.03.2007р. скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволені позовних вимог.

                Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів викладених у апеляційні скарзі, підтримали доводи викладені у запереченнях на апеляційну скаргу і просили суд  апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 26.03.2007р. залишити без змін.

                Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

                ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Дніпролісзбут» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за травень 2006 року.

                За результатами перевірки відповідачем було складено акт №34/23-513/24443340 від 08.09.2006р. /а.с. 19-30/.

                В ході перевірки було встановлено, що :

- позивачем безпідставно віднесено в квітні 2006р. до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 339022,6 грн. з операції по векселя в межах бартерної (товарообмінної) угоди по податковій накладній Приватного підприємства «Брік-ЕвенА»;

- позивачем безпідставно віднесено в травні 2006р. до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 1122767,35 грн. з операцій по придбанню векселів в межах бартерних (товарнообмінних) угод по податкових накладних Приватного підприємства «Територія» та Приватного підприємства «Земресурси» .

                Вищезазначені факти, які були виявлені під час перевірки, стали підставою для:

- зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (за травень 2006р.) на 479738,00 грн.;

- зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (за травень 2006р.)  на суму  1902541,00 грн.;

- зменшення зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду (травня 2006р.) до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 550123,00 грн.;

- донарахування податку на додану вартість до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного податкового періоду у сумі 98186,00 грн.

              На підставі акту перевірки №34/23-513/24443340 від 08.09.2006р., відповідачем були прийняті податкові-повідомлення рішення:

- №0000362301/0 від 18.09.2006р. , яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість  за травень 2006р. на суму 479738,00 грн. /а.с. 13/,

- №0000372301/0 від 18.09.2006р., яким визначено розмір податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 1397460,40 грн., з яких основний платіж - 998186,00грн, штрафні (фінансові) санкції – 399274,40 грн /а.с. 14/.

             Вищезазначені податкові-повідомлення-рішення були оскаржені позивачем, первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін і відповідачем 19.10.2006р. було прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0000362301/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість  за травень 2006р. на суму 479738,00 грн. /а.с. 15/,

- №0000372301/1, яким визначено розмір податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 1397460,40 грн., з яких основний платіж - 998186,00грн, штрафні (фінансові) санкції – 399274,40 грн /а.с. 16/.,

за результатами розгляду повторної скарги позивача рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області №266/10/25-008 від 10.01.2007р. /а.с.31-33/ скарга позивача частково задоволена, податкове повідомлення-рішення №0000372301/0 від 18.09.2006р. (№0000372301/1 від 19.10.2006р.) , скасовано в частині визначення податкового зобов’язання позивача по сплаті податку на додану вартість у розмірі 792589,00 грн. та 10.01.2007р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000362301/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість  за травень 2006р. на суму 479738,00 грн. /а.с. 17/,

- №0000372301/2, яким визначено розмір податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 604871,4 грн., з яких основний платіж - 432051,00 грн, штрафні (фінансовоі) санкції – 172820,40 грн. /а.с. 18/.

              Під час розгляду даної справи судом встановлено, що  позивачем протягом квітня-травня 2006р. було укладено договори на проведення товарообмінних операцій:

- договір № 26/04-06Б від 26.04.2006р. з Приватним підприємством фірма «Брік-Евен А» ;

- договір № 26/05-06Б від 26.05.2006р. з Приватним підприємством  «Земресурси»;

- договір № 29/05-06Б від 29.05.2006р. з Приватним підприємством  «Територія»

предметом цих договорів є зустрічна поставка (міна) рівних по договірній ціні товарів, яка здійснюється без оплати коштами на компенсаційній основі / а.с. 34,45,39/.

                 Як вбачається з копій вищезазначених договорів позивач зобов’язується поставити товар на суму та в асортименті, який передбачено додатком до договору №1, а друга сторона ( ПП «Брік-Евен А», ПП «Земресурси», ПП «Територія» відповідно до укладеного з ними договору) зобов’язувались на таку ж суму, як вартість товару, передати передбачений договором ( додатком до договору №2) товар – простий вексель. Крім цього умовами договорів передбачено, що право власності на товар виникає в момент підписання видаткових документів, або актів прийому-передачі.

                Також під час розгляду судом даної справи встановлено, що вищезазначені договори поставки (міни) рівних по договірній ціні товарів виконані учасниками договорів. На виконання зобов’язань за договорами позивачем поставлено передбачений умовами договорів товар і за відповідними актами приймання-передачі отримано передбачені умовами договорів прості векселі, а саме:

- 26.04.2006р. складено акт приймання-передачі векселя за договором № 26/04-06Б від 26.04.2006р. з Приватним підприємством фірма «Брік-Евен А», відповідно до якого позивач отримав простий вексель №65305299872184, векселедавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Дніпровська хвиля», дата складання векселя 11.01.2006р., номінальна вартість 2034135,60 грн., строк платежу за векселем – за пред’явленням / а.с. 37, 38/, також Приватним підприємством фірма «Брік-Евен А» видано податкову накладну №4-26/1 від 26.04.2006р. на договірну вартість простого векселя - 2034135,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 339022,60 грн. / а.с. 37 зворотна сторона /,

- 26.05.2006р. складено акт приймання-передачі векселя за договором договір № 26/05-06Б від 26.05.2006р. з Приватним підприємством  «Земресурси», відповідно до якого позивач отримав   простий вексель №65305299873316, векселедавець Дочірне підприємство «Меликон-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М», дата складання векселя 07.04.2006р., номінальна вартість 3604115,32 грн., строк платежу за векселем – за пред’явленням / а.с. 48, 49/, також Приватним підприємством  «Земресурси» 26.05.2006р. видано податкову накладну №26051 на договірну вартість простого векселя – 3604115,32 грн., у тому числі податок на додану вартість – 600685,89 грн. / а.с. 48 зворотна сторона /,

- 29.05.2006р. складено акт приймання-передачі векселя за договором договір 29/05-06Б від 29.05.2006р. з Приватним підприємством  «Територія» , відповідно до якого позивач отримав   простий вексель №65305299923740, векселедавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Дніпровська хвиля», дата складання векселя 26.04.2006р., номінальна вартість 3132494,11 грн., строк платежу за векселем – за пред’явленням / а.с. 42 зворотна сторона, 44/, також Приватним підприємством  «Територія» 29.05.2006р.  видано податкову накладну №29054 на договірну вартість простого векселя – 3132494,11 грн., у тому числі податок на додану вартість – 522082,35 грн.  / а.с. 43  /.

              Судом під час розгляду даної справи встановлено, що суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних виданих Приватним підприємством фірма «Брік-ЕвенА» 26.04.2006р., Приватним підприємством  «Земресурси» 26.05.2006р., Приватним підприємством  «Територія» 29.05.2006р., були віднесені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.  

                Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Пунктом 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  передбачено, що товарице матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

                Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  бартер (товарний обмін) це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 293 Господарського кодексу України -  за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.  Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству. Не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання. До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.

Аналізуючи зміст вищезазначених норм чинного законодавства колегія суддів вважає, що:

- оскільки простий вексель поєднує в собі ознаки платіжного документа і цінного паперу, то простий вексель може приймати участь в господарських відносинах і бути об’єктом торгових операцій – купівлі-продажу, міни (бартеру) тощо,

- встановлені чинним законодавством обмеження, стосовно того яке майно не може бути об’єктом договору міни (бартеру), на спірні операції з векселями не розповсюджуються,

- прості векселі третіх осіб, які були передані позивачеві  Приватним підприємством фірма «Брік-ЕвенА» Приватним підприємством  «Земресурси», Приватним підприємством  «Територія», не приймають участь в операціях по їх емісії або погашенню, тому вони є товаром, і їх передача, на умовах передбачених укладеними позивачем договорами  № 26/04-06Б від 26.04.2006р. , № 26/05-06Б від 26.05.2006р.  № 29/05-06Б від 29.05.2006р., передбачає перехід права власності до сторони за цими договорами – позивача і має знаки операції з продажу товару (векселя) , а така операція з продажу товарів відповідно до вимог Закону України  «Про податок на додану вартість є об’єктом оподаткування цим податком ( пп.. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п. 4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі— вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями— договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями— договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів.

Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи, що у договорах № 26/04-06Б від 26.04.2006р. з Приватним підприємством фірма «Брік-ЕвенА»,  № 26/05-06Б від 26.05.2006р. з Приватним підприємством  «Земресурси», № 29/05-06Б від 29.05.2006р. з Приватним підприємством  «Територія» приймали участь векселі, векселедавцем яких є треті особи, які не є сторонами  цих договорів, і прості векселі не були пред’явлені як боргове зобов’язання, господарські операції за цими договорами не передбачали зарахування грошових коштів на рахунки жодної з сторін за договором і ці операції є бартерними, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що в операціях за вищенаведеними договорами прості векселі виступають виключно в якості товару, оскільки прості векселі, як товар, обмінюються на інший товар, тому ці операції згідно до Закону України «Про податок на додану вартість» є об’єктом оподаткування на додану вартість на загальних підставах.

 Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» База оподаткування операції з поставки товарів (послуг)визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

А п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону передбачено, що у  разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього ж закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)— в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

            Враховуючи вищезазначені обставини, які були з`ясовано судом під час розгляду даної справи, норми чинного законодавства з питань оподаткування,  і приймаючи до уваги, що податкові накладні, які стали підставою віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за спірними операціями, складені відповідно до норм чинного законодавства,  колегія суддів вважає, що за спірними бартерними операціями на дату передачі векселів за актом приймання-передачу у позивача, відповідно до пп.7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виникло право на податковий кредит.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

                Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2007р. у справі №А23/61 - залишити без змін.

Ухвала виготовлена у повному обсязі – 28.11.2007р.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 С. А. Уханенко

                                                                                                                             В. А. Стежко