Постанова № 1279050, 05.12.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                           Справа  №22а-1331/07                                                                                                                           головуючий суддя у 1-ій 

                            категорія статобліку-34                                                                                                                        інстанції – Колодій С.Б.

                                                                                                                                                                               ( справа №14/396)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

05 грудня  2007 р.                                                                                                                 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю :

прокурора

представника  позивача:

представників відповідача:

Проценко О.А., Туркіної Л.П.,

Серьогіній О.В.

Кузьменко С.А., посвідчення №52,

Федорук А.Г., довіреність від 29.11.2007р.

Комишова Л.П., довіреність №34 від 03.12.2007р.

Сосновський О.М., довіреність №16 від26.03.2007р.

Кійко С.С., довіреність №10 від 19.12.2006р.

Комарінська О.В., довіреність №31 від 03.08.2007р.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника прокурора  Кіровоградської області

на постанову Господарського суду Кіровоградської області

від 15.05.2007року  по справі №14/396

за  позовом:Приватного підприємства «Модулор», м. Світловодськ

до:

за участю Прокуратури кіровоградської області

про:Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Світловодськ

скасування податкового повідомлення-рішення    

ВСТАНОВИЛА:

                09.11.2006р. Приватне підприємство «Модулор» (далі ПП «Модулор») звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградської області ( далі Світловодська ОДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000102310/0 від 10.03.2006р., №0000102310/1 від 07.04.2006р., №0000102310/2 від 14.06.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 63400186,00 грн..

                Посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем при складані акту перевірки та прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень порушено вимоги чинного податкового законодавства та вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки відповідач, виключивши з податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість, які були сплачені контрагентам позивача разом з попередньою оплатою за товар, відповідач діяв з перевищенням повноважень та у спосіб не передбачений законом, відповідач незаконно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції тому, що позивачем у ході господарської діяльності не було порушено пп.. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000102310/0 від 10.03.2006р., №0000102310/1 від 07.04.2006р., №0000102310/2 від 14.06.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 63400186,00 грн..

                Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2007р. у справі №14/396 позовні вимоги позивача задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ   №0000102310/0 від 10.03.2006р., №0000102310/1 від 07.04.2006р., №0000102310/2 від 14.06.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 63400186,00 грн. /а.с. 50-55 том 2/.

Заступник Прокурора Кіровоградської області не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд постанову суду від 15.05.2007р.у справі №14/396 скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якій відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі і просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 15.05.2007р. по даній справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі і просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 15.05.2007р. по даній справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів викладених у апеляційній скарзі і посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи об’єктивно. повно та всебічно досліджено усі обставини. які мають суттєве значення для вирішення справи і ухвалено законне та обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. а постанову суду від 15.05.2007р. по даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні  представників відповідача, прокурора, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 ДПА Кіровоградської області та Світловодською ОДПІ  проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного  законодавства  позивачем по справі -  ПП «Модулор» за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р.  

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №27-2310-20650527 від 01.03.2006р. / а.с. 10-27 том 1/.

Як вбачається з копії вищезазначеного акту перевірки позивачем в порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  завищено податковий кредит за перевіряємий період на 126800372 грн., а саме:

- за лютий 2005р. – 75000000 грн.,

- березень 2005р. – 33182333 грн.,

-  квітень 2005р. – 384514 грн.,

- травень 2005р. – 18085261 грн.. червень 2005р. – 148264 грн.

              На підставі вищезазначеного акту перевірки, у зв’язку з виявленими у ході перевірки порушеннями, відповідачем 10.03.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102310/0 , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 63400186,00 грн. / а.с. 87 том 1/.

Позивач по справі не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням оскаржив його у порядку адміністративного узгодження, але за результатами розгляду скарг позивача  спірне податкове-повідомлення рішення Світловодської ОДПІ було залишено без змін, скарги позивача залишено без задоволення, та відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000102310/1 від 07.04.2006р. , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 63400186,00 грн. / а.с. 94 том 1/;

- №0000102310/2 від 14.06.2006р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 63400186,00 грн. / а.с. 104 том 1/.

              Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивач на підставі договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, які були укладені між ним та Приватним підприємством «Альпрей» (далі ПП «Альпрей») та між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Місячне сяйво» (далі ТОВ «Місячне сяйво»)  здійснював передплату за товар своїм контрагентам (постачальникам) ПП «Альпрей» та ТОВ «Місячне сяйво», при цьому суми податку на додану вартість, які були сплачені позивачем в ціні товару за цими договорами, були ним віднесені до податкового кредиту, як це передбачено пп.. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так в деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2005р. позивачем задекларовано податковий кредит по операціях з ПП «Альпрей» в сумі 108182333,33 грн., в деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2005р. позивачем задекларовано податковий кредит по операціях з ТОВ «Місячне сяйво» в сумі 46888162,31 грн. 

Вищезазначені обставини підтверджуються зібраними по справі письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засіданні  під час розгляду даної справи  / а.с. 28-76 том 1/ та не заперечувались представниками сторін під час розгляду судом даної справи.

Також під час розгляду даної справи судом було встановлено, що позивачем не було отримано нафтопродуктів за договорами з ПП «Альпрей», ТОВ «Місячне сяйво» , за які позивачем було здійснено передплату , і оскільки ПП «Альпрей», ТОВ «Місячне сяйво» було здійснено повернення позивачу отриманих від нього грошових коштів за цими договорами, позивачем у вересні 2005р. було проведено коригування податкового кредиту по податку на додану вартість у бік зменшення по податковим накладним на суму повернутих ТОВ «Місячне сяйво» грошових коштів -  46888162,76 грн. та на суму повернутих ПП «Альпрей» грошових  коштів -  108182233,33 грн. / а.с. 78-83 том 1/.

Згідно до наданої суду копії акту перевірки №27-2310-20650527 від 01.03.2006р. / а.с. 10-27 том 1/:

- Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва  своїм листом №1773/7/16-201 від 21.02.2006р. , який було надано у відповідь на запит відповідача по справі, повідомила що ТОВ «Місячне сяйво» протягом квітня-серпня 2005р. податкову звітність до податкового органу не подавало;

- Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва  своїм листом №1505/7/15-106 від 22.02.2006р., який було надано у відповідь на запит відповідача по справі, повідомила що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Альпрей» за актом №5/48 від 21.10.2005р. скасовано відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (платник податку не надає податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців), ПП «Альпрей» звітувало про відсутність діяльності, звіти ПП «Альпрей» подавались з моменту реєстрації по серпень 2004р., та поштою було надано звіти за вересень та жовтень 2005р., у яких ПП «Альпрей» звітувало про відсутність діяльності.

Відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

                Таким чином, враховуючи зміст вищезазначеної норми Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає лише у разі обов’язкової сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку на додану вартість до бюджету.

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3. ст.. 7 цього ж закону передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Крім цього пп.. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства, а саме норми Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які регулюють питання виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит та питання формування податкового кредиту платника податку на додану вартість, у їх сукупності, колегія суддів вважає, що законодавцем не ставиться право нарахування штрафних (фінансових) санкцій у пряму залежність від суми нарахованого податку і штрафні (фінансові) санкції  до порушника можуть бути застосовані самостійно без визначення податкового зобовязання платника податку з податку на додану вартість.

Підпунктом 4.2.2.п. 4.2. ст. 4 цьогож закону передбачено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях( пп. «б» цього підпункту) .

Приймаючи до уваги, що позивачем при заниженні податкових зобовязань ( після отримання грошових оштів від контрагентів) в порушення вимог п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самомтійно штрафні санкції не були нараховані та не були сплачені колегія суддів приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу правомірні і відповідач обгрунтовано, з дотриманням вимог чинного законодавства, податковим повідомленням-рішенням №0000102310/0 від 10.03.2006р. застосував до позивача  штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 63400186,00 грн.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанову суду від 15.05.2007р. по даній справі необхідно скасувати.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем по даній адміністративній справі позовні вимоги, колегія суддів вважає, що оскільки дії відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу правомірні і відповідач обгрунтовано, з дотриманням вимог чинного законодавства, за виявлені під час перевірки порушення податковим повідомленням- рішенням №0000102310/0 від 10.03.2006р. застосував до позивача  штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 63400186,00 грн, то заявлені позивачем позовні вимоги про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000102310/0 від 10.03.2006р., №0000102310/1 від 07.04.2006р., №0000102310/2 від 14.06.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість є безпідставними та необґрунтованими і позивачу у задоволені позовних вимог у даній адміністративній справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198,202,205,207 КАС України, колегія суддів , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області - задовольнити.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2007р. по справі №14/396 - скасувати.

Позивачу у задоволені позову відмовити.

Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 Л. П. Туркіна

                                                                                              О. А. Проценко