Рішення № 12785323, 08.12.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 року                              м. Черкаси                              Справа №17/2244

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача –Петренко О.В. –по довіреності,

відповідача – Руденко А.І. - директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/2244          

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Рона-Євробуд»

простягнення 56900,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(далі-позивач) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рона-Євробуд»(далі-відповідач) про стягнення 56900,44 грн., в тому числі: заборгованості по платежу у сумі 7987,01 грн., інфляційні в сумі 886,56 грн., пеня в сумі 836,34 грн., 3% річних в сумі 319,04 грн., збитки в сумі 46871,49 грн.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань по договору фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року.

У судових засіданнях 25.11.2010 року та 08.12.2010 року представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив його задовольнити, на вимогу суду надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 26.10.2010 року місцезнаходження відповідача: (Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. 30 Років Перемоги, буд. 10, кв. 8).

На зазначену адресу відповідача двічі надсилались ухвали суду: від 11.11.2010 року про порушення провадження у справі, від 25.11.2010 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить його телеграма про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою директора, його представник в судове засідання 08.12.2010 року з’явився, позов в частині пені, 3% річних і інфляційних визнав, проти позову в частині стягнення заборгованості по платежу у сумі 7987,01 грн. та збитків в сумі 46871,49 грн. заперечив з огляду на його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року, за умовами якого позивач (лізингодавець) зобов’язався придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених відповідачем специфікацій та умов, передбачених в цьому договорі, зокрема, у Специфікації), та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу (відповідачу) на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний Лізингоодержувачем (пункт 1.1 договору).

14 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Торговий Дім «ДЗАК»(продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу № ТДВМ-189/08 (а.с.26-27), за умовами пункту 1.1. якого продавець зобов’язався передати у власність покупця товар (кран гідравлічний автомобільний КТА-18.01 на базі автомобіля МАЗ-533702) в асортименті, кількості, та по ціні, що вказані нижче та в Специфікації № 1, а покупець зобов’язався прийняти товар для подальшої передачі його згідно Договору фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року.

На виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу № ТДВМ-189/08 від 14.05.2008 року позивачу було передано автокран КТА-18.01 на шасі МАЗ –5337(0)(2) без подовжувача і клюва на загальну суму з ПДВ 689000,00 грн., що підтверджується накладною № 6/32-0445 від 26.05.2008 року (а.с.28).

В подальшому цей Автокран відповідно до специфікації до договору (а.с.20-21) та акту прийому-передачі майна № 047/1 від 26.05.2008 року (а.с.22) було передано відповідачеві на виконання умов договору фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13.05.2008 року.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору лізингу, згідно з яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізінгоодержувачеві) у користування майно, що належить лізінгодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізінгоодержувачем (прямий лізінг), або майно спеціально придбане лізінгодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізінгоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізінг), на певний строк і за встановлену плату (лізінгові платежі) (стаття 806 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання по договору фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року виконав, передав відповідачу у користування кран гідравлічний автомобільний КТА-18.01 на базі автомобіля МАЗ-533702, що підтверджується Актом від 26 травня 2008 року прийому-передачі майна в користування (а.с.22).

Додатком № 2/1 від 15.05.2008 року до договору фінансового лізингу сторонами було погоджено «Умови фінансування»(а.с.21), згідно з якими: предмет лізингу: кран гідравлічний автомобільний КТА-18.01 у кількості 1 (одна) одиниця; вартість предмету лізингу: 689000,00 грн. (шістсот вісімдесят дев’ять тисяч гривень 00 коп.), у т. ч. ПДВ 20% –114833,34 грн., що є еквівалентом 148178,10 доларів США (сто сорок вісім тисяч сто сімдесят вісім доларів 10 центів), у тому числі ПДВ 20 % - 24696,35 доларів США. Обмінний курс долара США до гривні за міжбанківськими котируваннями за розрахунком ЗАТ «Українська Міжбанківська Валютна Біржа»(USD/UAH_tod) на 20.05.08 становить 4,64981 гривень за 1 Долар США; початковий внесок: 25,00% від Вартості Предмета лізингу, що складає 172250,00 грн. (сто сімдесят дві тисячі двісті п’ятдесят гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 20% - 28708,33 грн., що є еквівалентом 37044,52 доларів США (Тридцять сім тисяч сорок чотири доларів 52 центи), у тому числі ПДВ 20 %- 6174,09 доларів США; адміністративна комісія: 1% від Вартості Предмета лізингу, що складає 6890,00 грн. (шість тисяч вісімсот дев’яносто гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 20% - 1148,33 грн.; відсоткова ставка (річних): LIBOR 1Y (переглядається кожного року) + 11,5%. Ставка LIBOR 1Y на 20.05.08 -2,97625%; строк лізингу: 48 місяців; лізинговий період: 1 місяць; метод: Амортизація боргу рівними частинами. Нарахування Відсотків ставки на Залишкову вартість Предмета лізингу.

Додатком № 4/1 від 26.05.2008 року до договору фінансового лізингу сторонами було погоджено графік лізингових платежів (а.с.23-24), які відповідно до пункту 3.2. договору Лізингоодержувач зобов’язався своєчасно сплачувати Лізингодавцю.

Сторони в пункті 18.1.3. договору домовились, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку, якщо Лізингоодержувач у строк, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів, від встановленої відповідно договору дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за договором (включаючи Пені і Штрафи).

Право позивача (Лізингодавця) на розірвання договору передбачено також пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У зв’язку з тим, що відповідач не сплатив у встановлений строк (26 червня 2009 року) лізингові платежі за 13 лізинговий період в сумі 7987,01 грн. згідно рахунку на оплату № 1859 від 23.06.2009 року (а.с.31), позивач своїм листом № 399 від 26 червня 2009 року (а.с.29) повідомив відповідача про розірвання з 06 липня 2009 року в односторонньому порядку договору фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року, тому за правилами пункту 18.2. договору він є розірваним саме з 06 липня 2009 року.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов’язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Зазначена стаття узгоджується з приписом пункту 18.4.4. договору фінансового лізингу, згідно з яким Лізингоодержувач зобов’язаний у порядок, встановлений у Розділі 19 даного Договору, повернути Предмет лізингу Лізингодавцю і відшкодувати позивачу збитки, які б відновили фінансовий стан Лізингодавця у такий стан, у якому він мав би бути, якби Лізингоодержувач виконував умови договору належним чином.

24 червня 2009 року відповідач повернув позивачу предмет лізингу, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі (Додаток № 5/1 до договору - а.с.25).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте рахунок на оплату лізингових платежів № 1859 від 23 червня 2009 року в сумі 7987,01 грн. за 13-й лізинговий період (винагорода Лізингодавця) відповідач не сплатив, тому суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог, і стягує з відповідача 7987,01 грн. заборгованості.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що повернення ним предмета лізингу 24.06.2009 року унеможливлює сплату ним винагороди позивачу за 24 і 25 червня 2009 року, оскільки жодним пунктом договору фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року не передбачена можливість зменшення суми винагороди Лізингодавця у випадку повернення Лізингоодержувачем предмета лізингу за декілька днів до дати сплати ним чергового лізингового платежу. Крім того, в пункті 3.4 договору встановлений обов’язок позивача надсилати відповідачу рахунки на оплату лізингових платежів за 3 дні до дати платежу. Останній рахунок на оплату № 1859 в сумі 7987,01 грн. був надісланий відповідачу 23 червня 2009 року, тобто за 3 дні до дати платежу, як того вимагає пункт 3.4 договору.

До того ж, в силу пункту 18.4.3. договору припинення дії даного договору не звільняє жодну з сторін від виконання невиконаних за договором зобов’язань, строк виконання яких настав до моменту припинення дії договору. Протягом одного тижня від дня припинення дії договору, лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю всі платежі, які підлягають сплаті на день припинення дії договору. Оскільки договір фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року припинив свою дію лише 06 липня 2009 року, то лізингові платежі, в тому числі винагорода Лізингодавця, які виникли станом на 26 червня 2009 року, повинні бути сплачені відповідачем.

Статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 3.16. договору, згідно з яким якщо Лізингоодержувач своєчасно не оплачує лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим договором, він зобов’язаний сплатити Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобов’язання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватись в той день, коли Лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобов’язання.

Позивач користуючись своїм правом встановив період нарахування пені з 26.06.2009 року по 26.12.2009 року на суму 7987,01 грн., що є неправомірним, оскільки пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу (26.06.2009 року), тому її нараховувати необхідно з 27.06.2009 року по 26.12.2009 року.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 836,34 грн., встановив неправильність її нарахування (після перерахунку –836,49 грн.), але оскільки позивач просить стягнути пеню в сумі 836,34 грн., то задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

При цьому суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на закінчення строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, оскільки строк позовної давності (1 рік) щодо цієї вимоги закінчується лише 26.12.2010 року.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

7987,0127.06.2009 - 11.08.2009

12.08.2009 - 26.12.200946

13711 %

10,25 %0.0603 %

0.0562 % (7987,01*46*0,0603/100)=221,54

(7987,01*137*0,0562/100)=614,95

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач користуючись своїм правом встановив період нарахування 3% річних з 27.06.2009 року по 25.10.2010 року на суму 7987,01 грн.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 319,04 грн. за відповідний період, встановив правильність їх нарахування, тому задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

7987,0127.06.2009 - 25.10.20104863 %(7987,01*3%*486днів/365)=319,04

Позивач встановив період нарахування інфляційних: з червня 2009 року по вересень 2010 року на суму 7987,01 грн., що є неправомірним, оскільки при порушенні зобов’язання, строк виконання якого настав після 15 числа відповідного місяця, інфляційні необхідно нараховувати з наступного місяця.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 886,56 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку –846,62 грн.), тому задовольняє позов в цій частині позовних вимог частково в сумі 846,62 грн., в іншій частині позову про стягнення інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу

липень 2009 року7987,0199,9-7,99

(7987,01*99,9/100=7979,02-7987,01)

серпень 2009 року7987,0199,8-15,97

(7987,01*99,8/100=7971,04-7987,01)

вересень 2009 року7987,01100,863,90

(7987,01*100,8/100=8050,91-7987,01)

жовтень 2009 року7987,01100,971,88

(7987,01*100,9/100=8058,89-7987,01)

листопад 2009 року7987,01101,187,86

(7987,01*101,1/100=8074,87-7987,01)

грудень 2009 року7987,01100,971,88

(7987,01*100,9/100=8058,89-7987,01)

січень 2010 року7987,01101,8143,77

(7987,01*101,8/100=8130,78-7987,01)

лютий 2010 року7987,01101,9151,75

(7987,01*101,9/100=8138,76-7987,01)

березень 2010 року7987,01100,971,88

(7987,01*100,9/100=8058,89-7987,01)

квітень 2010 року7987,0199,7-23,96

(7987,01*99,7/100=7963,05-7987,01)

травень 2010 року7987,0199,4-47,92

(7987,01*99,4/100=7939,09-7987,01)

червень 2010 року7987,0199,6-31,95

(7987,01*99,4/100=7955,06-7987,01)

липень 2010 року7987,0199,8-15,97

(7987,01*99,8/100=7971,04-7987,01)

серпень 2010 року7987,01101,295,84

(7987,01*101,2/100=8082,85-7987,01)

вересень 2010 року7987,01102,9231,62

(7987,01*102,9/100=8218,63-7987,01)

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У пункті 1 роз’яснення президії ВАСУ від 01.04.1994 року №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди" зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з’ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов’язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов’язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобов’язання.

Позивач за порушення відповідачем договору фінансового лізингу на підставі пункту 18.4.4. договору просить стягнути з нього 46871,49 грн. збитків, які, за твердженням позивача, відновлять його фінансовий стан у такий стан, у якому він мав би бути, якби відповідач виконував умови договору належним чином.

Позивач обґрунтовує дану вимогу тим, що несплата відповідачем повної вартості предмета лізингу завдає позивачу реальних збитків, оскільки кошти, спрямовані на фінансування відповідача, позивач отримав на підставі валютних кредитних договорів із-за кордону. І відповідно, повернення залучених позивачем коштів має бути здійснено також у іноземній валюті. У зв’язку з цим, договором передбачено коригування розміру кожного лізингового платежу відповідно до зміни офіційного обмінного курсу гривні до долару США на дату, що передує даті виставлення рахунку на оплату відповідного лізингового платежу.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року та розірванням цього договору, позивач неспроможний виконати за рахунок коштів, які він розраховував одержати від відповідача, своїх валютних зобов’язань перед кредитором –інвестором.

За замовленням позивача було проведено незалежну оцінку позаоборотних активів за наданим переліком, про що було складено звіт від 29 липня 2010 року (а.с.32-40), в якому зазначено, що вартість повернутого відповідачем предмета лізингу є меншою за вартість, яку було погоджено у договорі, і становить 428715,00 грн., що еквівалентно 54272,53 США (згідно курсу американського долара до української гривні, встановленого НБУ на дату оцінки: 1 USD = 7,8993 грн.).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 46871,49 грн. збитків є безпідставною та необґрунтованою з огляду на те, що оскільки відповідач повернув позивачу предмет лізингу – кран гідравлічний автомобільний КТА-18.01, який, в свою чергу є власністю позивача, то останній не обмежений у виборі іншого контрагента для укладення з ним договору фінансового лізингу вказаного Крану або у здійсненні відчуження даного транспортного засобу, в результаті чого позивач буде мати можливість повернути витрачені на придбання крану гідравлічного автомобільного КТА-18.01 кошти та виконати свої зобов’язання перед інвестором, а зменшення ринкової вартості об’єкта лізингу є об’єктивним наслідком його використання відповідачем у господарській діяльності і можливість зниження ринкової вартості Крану при його експлуатації була відома позивачу, так само як і ризик розірвання договору фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування факту понесення ним збитків внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № 047-05/2008 від 13 травня 2008 року. Тому суд відмовляє позивачу у позові про стягнення з відповідача 46871,49 грн. збитків.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 9 989,01 грн., з яких: 7987,01 грн. заборгованість по лізинговим платежам, 846,62 грн. інфляційні, 836,34 грн. пені, 3% річних в сумі 319,04 грн.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - сплачене державне мито в сумі 99,89 грн. та 41,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рона-Євробуд»(м. Черкаси, вул. 30 Років Перемоги, буд. 10, кв. 8, р/р 260060307500 у АБ «Брокбізнесбанк»у м. Києві, МФО 300249, код ЄДРПОУ 33018308) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(м. Київ, вул. Польова, буд. 24, р/р 2600615638 АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 35378830) –7987,01 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 846,62 грн. інфляційних, 836,34 грн. пені, 3% річних в сумі 319,04 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 99,89 грн. та 41,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 08.12.2010 року.